«Все, що можеш - зроби сьогодні»: Алла Мазур у свій день народження назвала правила життя, яким її навчила велика війна і зізналася, про що мріє найбільше
Алла Мазур знялася у новій фотосесії на честь свого дня народження та назвала три правила життя, яким її навчила війна
Сьогодні, 16 вересня, авторка та ведуча інформаційно-аналітичної програми ТСН. Тиждень Алла Мазур відзначає свій день народження.
Напередодні дня народження ведуча взяла участь у зйомках нової фотосесії, авторкою якої виступила її колега Ніна Грушецька. Мазур постала на нових кадрах у затишних светрах від українського бренду Rito, а також позувала у чорному шкіряному тренчі від італійської марки Marina Rinaldi.
Редакція сайту 1plus1 поговорила з ведучою та розпитала, про що вона мріє сьогодні найбільше, і про те, чого її навчила повномасштабна війна.
Це ваш третій день народження в умовах повномасштабної війни. На жаль, всі ми змушені відкладати святкування на потім через російську агресію. Що, окрім нашої перемоги, ви хотіли б побажати особисто самій собі у цей день? Про що найбільше мрієте?
Обійняти в день нашої перемоги якомога більше своїх рідних, друзів і знайомих. Чимало з них - зараз у війську, на фронті. Під обстрілами, у щоденній небезпеці - і ті, хто живе і працює в тилу. Ми вже якось звиклися з цією думкою, знаємо, що робити під час повітряних тривог. Але наша родина вже має втрати. Торік на передовій загинув мій двоюрідний племінник Саша Сірий. І я дуже добре розумію, як це страшно і безповоротно - не мати змоги вже ніколи обійняти рідну людину. Ми мусимо йти цим важким шляхом у нав'язаній нам війні. У нас немає іншого вибору, крім перемоги. І моя щоденна молитва - про Божу опіку для кожного українця. Перемогу. І справедливий мир. Сильніших бажань наразі немає.
Як підтримуєте себе у складні хвилини? Що допомагає триматись? Дайте пораду, як не впадати в емоційну яму зневіри, коли немає сили для посмішки.
Усміхаюсь справді рідко. Іноді здається - атрофувались відповідні м'язи. Тобі здається, що ти усміхаєшся, а насправді - ні. Хоча впадати в зневіру - теж не можна, ворог тільки цього і чекає. Мене тримає робота - і обов'язковий список справ, пов'язаних із сином, родиною, домом. Так звана щоденна рутина, яку можна виконувати навіть без посмішки: бо життя має тривати. Я не забороняю собі сумувати, і коли хочеться плакати - плачу. Бо від такої кількості горя навколо - звичайно, регулярно «накриває».
Але хапаюсь і за кожну дрібничку, що викликає позитивні емоції: бо вони зараз теж ліки. Вдалося під час ефіру ТСН-Тижня зібрати добру суму донатів для наших героїв на фронті - ура! Одужав молоденький хлопчик, наш захисник, якому допомагала - щастя. І ним поділюся з підписниками в соцмережах. Класно виконав тест з якогось предмета син - тішусь разом з ним. Збіглися наші графіки і маємо час поговорити про все на світі - це особливо теплі хвилини. Вдалося переконати сусідів скинутися на енергозабезпечення будинку взимку, і вже пішов збір грошей - теж радію. Є годинка почитати книжку в тиші - кайф. Коли вже зовсім рве душу на шматки - йду. Рух - гарне заспокійливе: рекомендую. Особливо якщо подруга може "погуляти" з тобою з того боку телефона. Коли є час - за пару годин так намотуємо 10-12 тисяч кроків. І цьому теж тішусь, бо «фізика» також тримає.
Ви рідко берете участь у зйомках нових фотосесій, але цьогоріч зробили виняток. Якою ви бачите себе на цих кадрах?
Ця фотосесія дуже відверта. Ще й тому, що зробила її людина, яка досить добре мене знає: наша Ніночка Грушецька, колега з ТСН-Тижня. Талановита журналістка - і не менш талановитий фотограф. А ще - дуже чутлива людина. Це вона знайшла локацію, де мій нинішній внутрішній стан найкраще збігся із світом зовнішнім. Тому ця година зйомки і нашого спілкування - стала майже медитацією, таким собі сеансом самопізнання. Мені саме цим була цікава наша з Ніною робота. Кожен прочитає фото по-своєму. Але скажу, що і для себе - я зробила деякі відкриття. Ну ось така Алла Мазур зразка 2024-го року.
Хто чи що вас надихає?
Наші захисники. Ті, хто тримається попри все. Вдень і вночі, в шалений мороз і неймовірну спеку. Це реально фантастичні люди. І коли прокидаюся з головним болем після нічних тривог, думаю: а як витримують вони?
І, звичайно, надихають усі, хто зараз не здається, і робить усе, щоб Україна жила: волонтери, медики, вчителі, енергетики... Мої колеги, у кого під час повномасштабки також цілодобова вахта. І хто йде під кулі, щоб розказати правду. Мій світ - наповнений саме такими людьми. І це тримає.
Яка подія за крайній особистий рік справила на вас найбільше враження?
Найбільше щастя - вдалося допомогти двом хлопцям, які ризикували життям на фронті заради нас. Богданові Панчуку - з підтримкою моїх підписників вдалося врятувати ногу. Я просила підтримати його рівно рік тому, в свій день народження, і неймовірно вдячна усім, хто швидко відгукнувся. Богдан вже ходить самостійно, і повернувся в свою бригаду.
А ще - написала дружина лейтенанта Олександра. Саша дуже сильно обгорів після попадання дрона в БМП. І ми з колегами висіли на телефонах з лікарями, шукаючи кращий і швидший спосіб допомогти йому. Зараз стан стабілізувався, пересаджена шкіра прижилась. Попереду - реабілітація. І я також щиро дякую усім, хто підтримував Сашу. В такі моменти точно віриш: разом прорвемося.
Назвіть три ваші правила життя.
Вічних правил не буває, життя змінюється. Але війна - особливо повномасштабна - навчила трьом речам.
1. Все, що можеш - зроби сьогодні.
2. Всім, кому можеш - допоможи сьогодні.
3. Слова любові і підтримки - рідним, і не тільки їм - скажи сьогодні. Бо завтра можете не зустрітися.
І не опускати рук. Боротися з обставинами, поки стане сил.
