«Якщо є мотивація, вибивайте всі двері»: Інна і Тімур Мірошниченко дали поради батькам, які хочуть усиновити дитину та розповіли про труднощі, з якими зіткнулися
День усиновлення: Інна і Тімур Мірошниченко дали поради батькам, які хочуть подарувати дитині сім'ю
Сьогодні, 17 вересня в Україні відзначають День усиновлення – свято, покликане привернути увагу до дітей, які потребують батьківської любові та піклування.
Ведучий ЖВЛ Представляє Тімур Мірошниченко та його дружина, адвокатка Інна Мірошниченко – одна із зіркових українських пар, яка зважилася на усиновлення дитини та зробила це двічі. Вони стали батьками хлопчика Марселя та дівчинки Ангеліни, і також виховують двох біологічних дітей – сина Марка та дочку Мію.
У День усиновлення Інна та Тімур Мірошниченко у коментарі сайту 1plus1 розповіли, з якими викликами зіткнулися у процесі усиновлення дітей та які поради могли б дати українцям, які мріють стати прийомними батьками.
Що було найскладнішим у процесі усиновлення дітей?
Тімур: Як на мене, то нічого складного немає. Тому що якщо є справжнє бажання усиновити дитину та подарувати їй сім'ю, то всі перешкоди, які відбуваються на шляху, наприклад, довгі очікування, іноді відверте небажання відповідних служб виконувати свою роботу, бюрократичні процеси, все це – ніщо в порівнянні з тим, що буде на виході.
Напевно, найскладніше – безпосередньо пошук дитини. Не дивлячись на те, що їх тисячі, якщо не десятки тисяч, дітей, яких можна усиновити, набагато менше. Дуже часто ті самі служби не хочуть з'єднувати вас з дитиною, поки ти сам не проб'єш цю стіну.
Інна: Для мене і пошук дитини був нескладним. Складне починається після того, як дитина потрапляє до вас додому. А все, що до цього – дрібна підготовка, на яку просто потрібно накопичити трошки нервової системи.
«Якщо є справжнє бажання усиновити дитину та подарувати їй сім'ю, то всі перешкоди, які відбуваються на шляху, – ніщо».
Тімур: Коли дитина потрапляє у сім'ю, є процес адаптації – і тебе до дитини, і дитини до тебе. Сотні тарганів, які є в голові дитини після перебування в закладах... І всі вони мають піти, а на це потрібен час. Іноді це тривалий процес - іноді швидше, іноді довше, але це складний етап.
Чого, насамперед, чекати батькам, які знаходяться у пошуку свого малюка?
Інна: Що ніхто не буде допомагати вам у пошуку вашого малюка. Держава не буде нічого робити, щоб ви швидше знайшли свою дитину. Тому, якщо ви хочете і у вас є мотивація, вам потрібно вибивати всі двері і виривати дитину із системи.
Чим усиновлення Марселя відрізнялося від Ангеліни?
Тімур: Сам процес нічим не вирізнявся. Все те саме – збір документів, інспекція, очікування курсів, пошук дитини… Відрізнялося лише тим, що Марсель фізично знаходився на території України, а Ангеліна – в закладі, який був евакуйований з території України і це лише додало кілька бюрократичних етапів, які потрібно було подолати.
«Поки ви думаєте, чи готові ви до усиновлення, пам'ятайте, що жодна дитина не була готова залишитися без батьків».
Інна: Десь додало, а десь – спростило, бо дитина опинилась у сім'ї до рішення суду. У нас досі немає рішення суду щодо усиновлення. Ангеліна під опікою. Для Марселя такої опції не було доступно, він чекав, поки рішення набуде законної сили. Але зараз є порядок, який дозволяє людям, які подали документи в суд, забирати дітей із дитячих будинків. Воно не всюди працює, але воно є. У нас такого бонусу не було.
Що можете сказати батькам, які дуже хочуть, але бояться стати усиновлювачами?
Інна: Є класна фраза, яку сказала наша знайома, яка займається лобіюванням інтересів дітей, позбавлених батьківського піклування – «Поки ви думаєте, чи готові ви до усиновлення, пам'ятайте, що жодна дитина не була готова залишитися без батьків». Як би страшно не було дорослим, це – ніщо в порівнянні з тим, яке особисте пекло проживають діти, які залишилися без батьків. Це має мотивувати вас рухатися далі.
Тімур: Якщо ви не готові, чи хтось один – чоловік або дружина, то усиновлення це ідеальна форма, а є інші форми. Опіка, патронат, наставництво.
Інна: Можна стати наставником, спілкуватися з цими дітьми, бачитися з ними один-два рази на тиждень, щоб зрозуміти, що це за діти, які у них проблеми, питання і як вони живуть. І потім уже зважиться подарувати дитині повноцінну родину.
