«В перші дні не могли нагодувати»: Тімур Мірошниченко відверто розповів про доньку Ангеліну, складнощі перших днів після усиновлення та емоції дитини

Ведучий ЖВЛ Представляє Тімур Мірошниченко в ексклюзивному інтерв'ю сайту 1+1 відверто розповів про свою 8-річну названу доньку Ангеліну та про те, як проходить період адаптації.

Напередодні ведучий та його дружина Інна Мірошниченко офіційно підтвердили інформацію про те, що процес усиновлення другої дитини було завершено. Вони стали батьками дівчинки, яку під час повномасштабної війни евакуювали до Польщі.

В інтерв'ю Мірошниченко розповів про складнощі, з якими вони з дружиною зіткнулись під час усиновлення та після нього, а також поділився подробицями про емоції Ангеліни після того, як вони забрали її з дитячого будинку.

Розкажи, чи довго ви шукали Ангеліну? Бо багато є розмов, що батьки, які хочуть усиновити, чи не роками шукають дітей. 

У нас з Інною не було планів вишукувати якусь конкретну дитину на сайті Мінсоцполітики з конкретним кольором волосся або очей тощо. У нас була мета – допомогти дитині. Щоб вона перестала жити в дитячому будинку, а натомість отримала сім’ю. З Ангеліною все відбулося так само, як і з Марселем. Перша активна анкета, яка підходить під ті параметри, які були прописані нам фахівцями зі школи усиновлення, нами і була розглянута. Тобто, ми познайомилися з першою дівчинкою, з якою нам дозволили познайомитись.

Якою була перша зустріч?

За процедурою це було знайомство онлайн, тому що на той момент донька була в евакуації в Польщі разом з дитбудинком. Спочатку представники дитячого будинку розповіли нам її історію. Якщо після цього ти погоджуєшся  взяти дитину, запрошують на зум і Ангеліну. В цей час вона стояла за дверима і чекала – запросять чи не запросять до кімнати. Це, насправді, жахливий досвід для дитини, тому що наскільки мені відомо в Київській області дуже великі черги кандидатів в усиновлювачі. І всі вони відмовились від Ангеліни.

«В цей час вона стояла за дверима і чекала – запросять чи не запросять до кімнати. Це, насправді, жахливий досвід для дитини»

Нічого собі! Їх налякали діагнози Ангеліни, які їм озвучили?

Скоріше за все. Так само було і з Марселем – спочатку від нього відмовилися всі на рівні Житомирської області, а потім вже його анкета з’явилася на сайті Мінсоцполітики на всеукраїнському рівні. Так само було і з Ангеліною. Вона з Боярського дитбудинку – спочатку всі від неї відмовились на рівні містечка Боярка, звідки вона родом, потім від неї відмовились на районному рівні, на рівні Київської області, а вже потім її анкету перемістили на Всеукраїнський рівень і там ми її і побачили.

Розкажи про вашу першу розмову.

Це була дуже коротка розмова. Коли Ангеліна запитала в нас лише: «А ви за мною приїдете?», ми з Інною не могли стримати емоції і ледь не розплакалися. Одразу почали будувати маршрут, як до неї доїхати і побачитися в реальному житті. Коли ми вже приїхали у Польщу, за регламентом у нас є 10 днів для того, щоб познайомитись з дитиною, подумати і остаточно прийняти рішення, чи ми готові стати для неї батьками. Звісно, нам цей час був не потрібен, бо ми з дружиною були впевнені у своєму бажанні. Нам лише треба було взяти один папірець звідти і привезти його в Київ.

А потім було оформлення документів, очікування засідання опікунської ради і таке інше. Тобто, це ще плюс місяць очікувань. А тим часом щоденні сльози у дитини, бо вона вже собі намріяла про батьків, а вони знову так надовго кудись поїхали. Звісно, їй все пояснювали, але ж для малечі це нестерпний біль очікування. Як тільки документи були готові, ми одразу з Інною сіли в машину і поїхали забрали Ангеліну додому.

Розкажи трішки про Ангеліну. Який в неї характер – чи вона сором’язлива, або навпаки, бойова дівчина? Як вона себе поводила в перші дні в новому оточенні?

Поки що важко робити якісь висновки. В будь-якому разі, для Ангеліни це буде  тривалий процес адаптації до нових реалій, та й для нас, всіх членів родини, також. Тому, говорити, яка донька, поки що зарано. Звісно, є багато над чим працювати, багато що потрібно підтягувати. Розвиток будь-якої дитини, яка все життя прожила в дитбудинку, колосально відстає від однолітків. Зараз їй 8 років і ми з Інною ще не знаємо, в який саме клас її віддавати. Чи знову в перший клас?

«Зараз їй 8 років і ми з Інною ще не знаємо, в який саме клас її віддавати. Чи знову в перший клас?»

Інна писала в Instagram, що вихователі дитбудинку надарували Ангеліні багато речей, тобто зараз вона не потребує одягу. А подарунки якісь вона просить?

Звісно, ні. Вона в принципі не розуміє, що є така опція – подарунки. Про те, що вихователі подарували Ангеліні купу речей, це тільки їхня особиста ініціатива. Ми дуже вдячні їм за такий турботливий жест, бо вихователі дуже прив’язалися до неї і полюбили. Тобто, наразі Ангеліна забезпечена абсолютно всім. Якщо ми Марселя забрали голого і босого, то у доньки, навпаки, все є. Але, звісно, ми Ангеліні, як і всім дітям, купуємо якісь подаруночки, дрібнички.

Ти раніше розповідав, що коли ви забрали до себе Марселя, він навіть не вмів гратися з іграшками. Ангеліна вже доволі доросла дівчинка, чи вміє вона комунікувати з дітьми, чи є в неї улюблені іграшки чи розваги?

Коли ми вперше вийшли біля дому на ігровий майданчик, Ангеліна трохи розгубилася, бо раніше ніколи не бачила таких дитячих майданчиків. В один з перших вечорів, коли були блекаути, ми замовили піцу і так ми дізналися, що вона вперше скуштувала піцу. Я не можу сказати, що вона взагалі нічого не бачила, але те, що для нас вважається щось рутинним, буденним, для неї це кожного дня якесь нове відкриття. Вона вже почала нормально комунікувати на подвір’ї з іншими дітьми. Але, звісно, ще є якісь внутрішні перепони чи комплекси, ще трішки вона соромиться. Наприклад, ми виходимо на майданчик, діти розбіглися хто куди, а Ангеліна якийсь час сидить з нами і нікуди не відходить. Це нормально.

«Вона вже почала нормально комунікувати на подвір’ї з іншими дітьми»

А в їжі чому вона надає перевагу? Пам’ятаю, ти казав, що Марсель з самого початку любив гарно поїсти.

З улюбленого в неї зараз – сосиски. В перші дні ми не могли її нагодувати, Ангеліна через стрес взагалі не їла. Зараз потроху їсть.

Чи помітили ви в Ангеліни якісь інтереси? Може вона любить танцювати чи співати?

Зараз вона поки від усього відмовляється, щоб ми їй не запропонували. Наприклад, включили музику, вона: «ні, не хочу, виключіть». А потім діти починають танцювати під цю музику і згодом вона до них приєднується. Поки що в неї є внутрішній спротив проти всього.

Як діти її прийняли, зокрема Мія, яка давно мріяла про сестричку?

Мія дуже чекала Ангеліну, була найщасливішою дитиною, як її побачила. Звісно, є певний бар’єр між дітьми, але для тісних родинних зв’язків потрібно більше часу. Але всі вони між собою нормально комунікують. Мія відчуває зараз свій найвищий рівень необхідності, бо вона в усьому допомагає Ангеліні, намагається показати їй все, що можна. Попри те, що за віком Мія молодша сестра, а за статусом – вона головна. 

Нагадаємо, влітку 2023 року Тімур та Інна Мірошниченко усиновили сина Марселя. Пізніше вони повідомили, що відбуваються процес усиновлення другої дитини. Пара також виховує двох біологічних дітей – сина Марка та дочку Мію.

Раніше Тімур та Інна Мірошниченко зворушили Мережу відео, як змінився їхній син Марсель за рік після усиновлення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У мене тепер є мама і тато?»: Інна та Тімур Мірошниченко поділилися зворушливою історією, як уперше розмовляли з названою дочкою