«Всім мамам хочу сказати: ви дійсно сильні жінки»: Джамала про труднощі материнства під час війни та підтримку України за кордоном

Українська співачка Джамала, яка наприкінці травня стала мамою втретє, ексклюзивно для сайту 1plus1 розповіла, як народження третього сина змінило її життя, з якими труднощами як мама зіштовхується в умовах війни та що хоче побачати усім українським жінкам, які народжують попри все в Україні.

Як це — бути багатодітною мамою під час війни? Розкажіть про виклики, з якими зіштовхуєтеся і дайте пораду жінкам, які бояться народжувати під час війни? 

Материнство – це завжди щастя. Звичайно, є труднощі, які включають в себе не тільки догляд за малюком, а й повітряні тривоги, вимкнення світла тощо. Це те, з чим стикаються всі молоді мами в Україні під час війни. Але народжувати дитину — це завжди щастя. Діти — це щастя, вони — наше майбутнє. Мені здається, що в будь-якому разі знайдеться підтримка. Я б зараз все одно не ставила на паузу рішення жінок народжувати під час війни чи не народжувати. Звичайно, це вибір кожного, але життя продовжується. І ми навпаки так показуємо світові, що життя в Україні продовжується, життя триває, ми народжуємо життя. 

Звичайно, наш ворог хотів би, щоб ми впали у відчай, перестали радіти життю. Тут, напевно, така у мене позиція: жити попри все. Як би складно не було. Ти зціджуєш молоко, повний морозильник, але воно прокисає наступного дня через вимкнення світла на 24 години. Звичайно, це боляче, але все одно радість від дітей, їхніх посмішок перекриває абсолютно всі труднощі. Радість від того, що мій старший син Емір пішов у перший клас, молодший середній ходить теж у садочок в Україні. Звичайно, ми намагаємося робити все можливе, щоб вони не боялися тривог, тому що ми самі реагуємо на це без істерик, намагаємось пояснити, що відбувається. І вони це сприймають достатньо нормально. З наймолодшим Алімом я вже встигла об’їздити декілька країн з концертами.

Всім мамам хочу сказати: ви дійсно сильні жінки! Продовжуйте життя, живіть попри все. Ну і варто пам’ятати, чим більше нас, тим менше їх.

Ви є голосом українського народу у світі. Як вважаєте, чи змінилося ставлення до важливості підтримки України за кордоном? Які кроки, на вашу думку, необхідно робити, аби про нашу боротьбу проти російської агресії не забували? 

У світі постійно відбуваються якісь катаклізми: голод, землетруси, війни, урагани тощо. Звісно, втримати увагу в такому потоці подій, й чим довше війна триває, тим це робити складніше. Але попри все, ми маємо постійно нагадувати про себе світу, тримати цей фокус уваги на війні в Україні.

Ми маємо бути голосом усіх тих, хто не може говорити про себе.

Музика та мистецтво для мене — це потужна сила, яка з початку мого шляху, до прикладу, коли почалася повномасштабна війна — це сотні інтерв'ю, це більше ніж 90 мільйонів євро для допомоги Україні, співпраці з різними фондами: від великих міжнародних, таких як ARD, до українських, таких як Повертайся живим.

Де б я не була, від маленького майданчика, до величезних, таких як Global Citizen NOW, Канські Леви, Kennedy Center Honors, де я мала можливість виступити з промовою і заспівати, де я мала можливість залучати людей допомагати, це і Pride parade, де збиралися кошти для України, це і тур Північною Америкою, який зібрав понад 2 мільйони гривень. Я зустрічалася з Joe Biden, з всесвітньо відомими артистами, такими як Ед Ширан, Грегорі Портер на Birmingham charity concert, де ми об'єдналися разом для допомоги Україні та зібрали 11 млн фунтів. Це і цьогорічні Олімпійські Ігри в Парижі, де я мала змогу заспівати та підтримати наших українських спортсменів в перші дні змагань. За допомогою музики ми можемо не тільки збирати кошти, ми можемо об’єднувати людей. Саме через музику ви можете викликати більше співчуття, ніж через будь-яку політичну промову. І якщо війна прийшла у ваш дім, ви маєте право про це говорити. 

Ми маємо щодня щось робити кожен на своєму місці. Не тільки нагадувати, що війна триває, а й прикладати максимум зусиль для того, щоб пришвидшити нашу перемогу. Мистецтво під час війни має величезний вплив не тільки на те, що залишиться після того, як ми переможемо, а ще і під час війни воно дійсно розказує більше про нас, про нашу історію, про нашу культуру. Це величезний інструмент, який дуже часто недооцінюють. 

Як ви відреагували на перемогу фільму Jamala. Songs of Freedom на фестивалі у Каннах? Що ця нагорода означає для вас особисто?

Коли знімали цей фільм, я навіть і не думала, що він буде змагатися за якісь нагороди. Найважливішим для мене було показати те, що відбувається в Україні, як живуть українці під час війни та які страшні злочини чинить росія. Для мене особисто цей фільм, як ще одна документальна робота, яка розповідає через мою творчість, через те, що я пережила, через моїх дітей навіть, про життя під час війни. Зйомки стартували вже через рік після повномасштабного вторгнення, і багато відео першого року війни росії проти України я надала зі свого особистого архіву. Майже один рік моїх подорожей — це те, що я знімала просто на телефон. З першого дня повномасштабного вторгнення, я знімала звертання до  світових організацій та лідерів про те, щоб зупинити цю війну. О п'ятій ранку, буквального з власної квартири, на кухні.

Більшість кадрів — це просто хоумвідео.

Досі, не можу повірити в це… З майже 800 заявок із 46 країн журі Канн обрало саме цей фільм, який переміг і отримав Золотого дельфіна у категорії Human Concerns and Social Issues. Це просто вау. Я дуже радію, тому що це не просто перемога цього фільму, це знову ж таки ще один майданчик, де було розказано про Україну. Це ще одна можливість показати, за що ми боремося. Я так само ридала, коли фільм 20 днів у Маріуполі отримав Оскар. Це така ж документальна стрічка у наш кошик під час війни, який розказує про наші реалії. Дуже важливо, щоб знімалося багато фільмів — документальних, художніх. Тому що, якщо ми не будемо заповнювати собою простір, обов'язково вороги наші це зроблять. І вони роблять це постійно, тому ми маємо постачати удвічі більше контенту, якісного, правдивого, який би розповідав про те, що відбувається зараз.

Кліп на пісню ARAFAT DAĞINDAN вразив багатьох своєю атмосферою та глибиною. Як відбувалася співпраця з режисером Германом Нєновим, та який головний меседж ви хотіли передати через це відео?

Вся відеоробота ARAFAT DAĞINDAN сповнена багатьох символів, до прикладу паломництво (кадри у пустелі)  —  це і паломництво на гору, у буквальному сенсі слова, бо цьому і присвячена пісня.

Також вона символізує кримськотатарський народ, який постійно шукає своє місце, бо його знову виганяють з рідного дому.

Зізнаюся, фізично для мене це було ну дуже складно. Витримати такий шалений ритм: 27 годин зйомок нонстоп, також враховуючи кількість нічних повітряних тривог і малюка на руках, що роблять повноцінний сон для мене найбільшою мрією)) По-друге, я на грудному вигодовуванні, і потрібно було вчасно встигати у коротких перервах між зміною сцен та переодяганням погодувати Аліма. Все ж, неймовірна підтримка мого чоловіка Бекіра, команди та складена і чітка робота всієї знімальної групи на чолі з режисером Германом Нєновим зробили можливим, щоб зйомка відбулася.

Мені було досить комфортно працювати з ним та його командою. Чесно, Гєрман вразив своїм професіоналізмом та розумінням кінцевого результату щодо кожного кадру, яким він має бути, скільки потрібно його зараз знімати тощо. Сьогодні я дійсно щаслива, і не знаю, правда, де знайшла у собі сили, але ми відзняли цю особливу відеороботу, яку ви можете оцінити вже сьогодні. Ще радію, що альбом QIRIM тепер є не тільки в аудіо, а й одна з його пісень отримала візуальне втілення.

Більше новин та цікавої інформації про зірок шоубізнесу дивіться в ЖВЛ Представляє в Сніданку з 1+1, що виходить у будні з 6:30 до 9:30 на 1+1 Україна.