«Безліч ідей, які я хотів втілити, довелося відкинути»: режисер Конотопської відьми Андрій Колесник розповів про складнощі створення стрічки та відкрив її головну інтригу

Фільм-помста «Конотопська відьма» від FILM.UA Group увійшов в ТОП-3 усіх фільмів жахів за всю історію українського кінопрокату і зайняв другу сходинку в ренкінгу, обійшовши такі світові хіти, як «Воно», «Воно 2» та інші голлівудські блокбастери. За 10 вікендів у прокаті стрічка зібрала понад 57 млн гривень.

З 30 жовтня «Конотопська відьма» з'явилася на платформі кіно та телебачення Київстар ТБ в оригінальній версії без цензури, де персонажі-окупанти говорять російською мовою, на відміну від кінотеатральної версії.

Для режисера-постановника «Конотопської відьми» Андрія Колесника ця кіноробота стала дебютною в повнометражному кіно й одразу дуже успішною. Ексклюзивно для сайту 1plus1 режисер розповів про процес зйомок фільму та меседжі, які він хотів донести українському глядачеві, а також поділився, де черпав натхнення під час створенні власної роботи.

— Андрію, «Конотопська відьма» — ваш режисерський дебют в повному метрі. Як ваш серіальний досвід допоміг у цій роботі?

Кожен з нас, прочитавши книгу чи сценарій, здатний уявити візуальне втілення. Ця здатність до візуалізації – природна для людини. Тож не дивно, що багато хто каже: «Я знаю, як повинен виглядати цей фільм!».

Проте, як відомо, бачити й втілювати – це різні речі. Не кожен, маючи перед очима ескіз, зможе створити з нього скульптуру. Для цього потрібні спеціальні знання та вміння, якими володіють митці.

«Бачити й втілювати – це різні речі»

Режисер – це саме та людина, яка має необхідний багаж знань, талантів та досвіду. Тому, на мою думку, поняття «серіальний режисер» є досить умовним. Існує лише режисер – майстер своєї справи, який володіє почуттям прекрасного.

За 25 років роботи в кіноіндустрії мені довелося зіткнутися з різноманітними форматами: від кліпів і рекламних роликів до масштабних серіалів, тому я був абсолютно впевнений у своїх силах.

— Кажуть, що налякати глядача набагато легше, ніж розсмішити, але коли мова йде про молоде українське кіно, чи діє це правило? Як вам працювалося із горором, доволі непопулярним жанром у вітчизняному кіно?

Так, школи зйомок горору в Україні не існує, тому мені довелось докласти чимало зусиль, вивчаючи цей жанр. Я читав і дивився все, що зміг знайти по цій тематиці. І, на моє здивування — це виявилася дуже широка тема. У жанрі горор багато правил та прийомів.

«Для сучасного горору виклик полягає в постійному пошуку нових шляхів, як здивувати та вразити»

Однак сучасний глядач, насичений потоком фільмів, став більш вибагливим. Твори Гічкока, які колись вражали до мурашок, сьогодні сприймаються, як класика. Тому для сучасного горору виклик полягає в постійному пошуку нових шляхів, як здивувати та вразити, перевершити очікування аудиторії, яка бачила вже майже все.

— Скільки часу тривав знімальний період і з якими викликами вам довелося зіткнутися?

Знімальний період тривав лише 23 зміни – надзвичайно короткий термін для повнометражного фільму. Після того, як я прочитав сценарій, моя уява, як у будь-якого здорового, а для продюсерів «нездорового» (посміхається, — ред.) режисера розігралася на повну.

«Голлівуд відпочивав», але потім ти стикаєшся з реальністю — обмеженим часом і невисоким бюджетом. Ось тут і знадобився «серіальний досвід» знімати дуже швидко.

Я дуже щасливий, що оператором-постановником фільму виступив талановитий Костянтин Пономарьов. У нього був досвід зйомок не одного повного метру. Він мені казав: «Один кадр це — 30 хвилин мінімум, якщо робити все дуже швидко. Це перевірено і нічого з цим не зробиш».

«Безліч ідей, які я хотів втілити на екрані, довелося відкинути»

А я розумів, що мені сцену із мінімум 8 кадрів потрібно зняти за 30 хвилин. Безліч ідей, які я хотів втілити на екрані, довелося відкинути. Зосередившись на головному, нам це вдалося зняти.

Також знімальний процес припав на період масштабних ракетних обстрілів, що ще більше ускладнило роботу. Через постійні тривоги доводилося оперативно вносити зміни до сценарію прямо на майданчику, відмовляючись від деяких сцен.

— Відьма — це інтернаціональний персонаж. Чи прагнули ви зберегти в образі конотопської відьми її українську етнічну приналежність?

Наша художниця з костюмів Ірина iSky та її команда зверталися до історії та культури слов'ян в першу чергу. Зрештою, головна задача була максимально фантазувати на тему саме слов’янської відьми, аби зробити її впізнаваною. Усе для того, аби люди ще більше цікавилися нашою культурою, корінням і генетичним кодом.

— Якими фільмами про відьом ви надихалися чи навпаки — прагнули створити щось кардинально протилежне, не схоже на інші стрічки?

Особисто я людина, для якої дуже важливими є оригінальність і унікальність. Хоча, вивчаючи жанр горору, я передивився сотні фільмів, але ні разу не задумувався створити щось схоже на те, що вже побачив. Для мене кіно – це не повторення, а творення. І я вважаю, що цей фільм вийшов максимально оригінальним, схожих фільмів я і не згадаю.

«Для мене кіно – це не повторення, а творення»

Особливе місце в моєму серці займає старе українське кіно, зокрема фільм Михайла Іллєнка «Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля пагоди». Його здатність поєднати містику, любов і українську культуру справді вражає. Ця стрічка для мене — вершина режисерської майстерності й джерело натхнення.

Також мене завжди дивувало, що у значної кількості старих українських фільмів присутня еротика. На відміну від багатьох інших кінематографів, де еротика часто використовується, як дешевий прийом, в українських фільмах вона є невід'ємною частиною загального настрою, наповненого романтизмом і меланхолією.

Мені б хотілося, щоб сучасні українські фільмейкери продовжували цю прекрасну традицію. Ну а доказів оригінальності та неофолку дуже багато в деталях, які можна побачити у фільмі.

— Андрію, ви зробили конотопську відьму всемогутньою: з трейлеру зрозуміло, що вона впродовж всього фільму буде лузати окупантів, як соняшникове насіння. Тоді в чому інтрига стрічки, за чим, на ваш погляд, слідкуватиме глядач?

Впродовж усього фільму наша Відьма проходить безліч внутрішніх (і зовнішніх, авжеж) трансформацій. Кожна смерть залишає свій відбиток на її тілі. Таким чином, ми прагнули показати вплив люті: вона може змінювати людину навіть зовні.

«Головна інтрига полягає в тому, чи знайде Відьма внутрішню мотивацію зупинитися»

Увесь сюжет побудовано на помсті: жінка завдає кривавої розплати за втрату головного у своєму житті — кохання, заради якого, власне, і позбулася колись своїх сил та розпочала розмірене людське життя. І тепер, ведена помстою, впивається кожною новою смертю окупанта. Головна інтрига полягає в тому, чи знайде Відьма внутрішню мотивацію зупинитися й знайти шлях до світла в мороці.

— Для тих, хто трохи читав про фільм «Конотопська відьма», не секрет, що там є сцена зґвалтування молодої дівчини. Це дуже тонка і дуже болюча тема. Чому ви вирішили її порушити у цій роботі?

«Конотопська відьма» — це перший український ігровий фільм про сучасну війну, що відкрито показує реалії кривавих злочинів та насильства російських окупантів, зокрема, і сцену зі зґвалтуванням. Важливо, щоб не тільки документальне, а і художнє кіно реалістично й без цензури зображало злочини росіян.

Наша «Конотопська відьма» має значний міжнародний потенціал (вже анонсовано розклад показів за кордоном) і сьогодні ми маємо змогу донести світові, за які дії загарбники мають понести покарання. 

Для того, аби ширше розкрити цей меседж для української аудиторії, команда ініціювала комунікаційну кампанію на другий тиждень прокату під амбасадорством акторки Олександри Панкової, яка й зіграла жертву зґвалтування в одній зі сцен нашого фільму.

«Сьогодні ми маємо змогу донести світові, за які дії загарбники мають понести покарання»

— У фільмі відьма мститься окупантам, а чи є у стрічці роль для українських військових і яка вона?

Це одна з ключових сцен у фільмі, на мою думку. Вона якнайкраще транслює ідею того, як саме зло має бути покаране. Усі ми сьогодні беззахисні перед власною люттю й болем, що лише  накопичується з кожним новим звірством окупантів. І тому маємо знайти в собі сили передати цю місію професіоналам своєї справи – ЗСУ.

Це досить епічна сцена за участі українських військових (у ній взяли участь актори, що є діючими військовими та ветеранами, зокрема Володимир Ращук, Даніель Салем, Назар Грабар та Олександр Печериця). Ми свідомо її гіперболізували, бо це кіно, де ми показуємо наших сучасних героїв — наших військових.

Наша задача, як кінематографістів, що фільмують сучасні події — задати тренд на формування візуального образу наших героїчних мужніх воїнів. Кожен з них проходить зараз неймовірний досвід, який наш глядач раніше міг побачити лише в голлівудському кіно з великими бюджетами. Тож ми прагнемо, аби саме вони стали для кожного українця героями нового часу – суперхлопцями та супердівчатами сильної й нескореної країни.

«Задати тренд на формування візуального образу наших героїчних мужніх воїнів»

— У «Конотопській відьмі» чітко проглядається ідея, що, вбиваючи, ми знищуємо світле і людяне в собі. Які меседжі ви як режисер хотіли донести українському глядачеві в цьому фільмі?

Одна з ключових задач, яка стояла перед усією командою фільму — це показати справжню силу української жінки. Здається, у нас це дуже добре вийшло. Про це свідчать численні відгуки глядачів, які встигли побачити стрічку на великому екрані.

Вище ми вже говорили про шлях до світла в мороці. Наша Відьма — є тим самим уособленням праведної люті, яка сьогодні живе в кожному з нас.

Звичайно, це і було провідним лейтмотивом сюжету, адже Олена (Відьма) проходить непростий шлях, і опиняється перед складним вибором — довести почате до кінця й здійснити священну помсту, чи зупинитися за крок до прірви. 

«Показати справжню силу української жінки»

Нагадаємо, переглянути фільм-помсту «Конотопська відьма» можна на Київстар ТБ, попередньо оформивши покупку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Б'є рекорди українського кінопрокату: на Київстар ТБ покажуть кінострічку Конотопська відьма в оригінальній версії без цензури