«Хотілося все покинути»: українська акторка Олена Олар розповіла, чому ледь не завершила кар'єру
Акторка Олена Олар поділилася своїми роздумами про складний шлях у професії та найбільшими викликами, які їй довелося долати.
В інтерв'ю УНІАН вона розповіла, чому ледь не покинула професію та які найскладніші ролі їй доводилося грати
На початку своєї акторської кар’єри Олені все здавалося яскравим і захопливим, проте вона не думала, що за лаштунками театрального та кінематографічного світу ховається щоденна наполеглива праця, самокритика та боротьба з власними страхами.
«Були моменти, коли хотілося все покинути. Сумніви, невдачі, відчуття, що нічого не виходить, змушували замислитися, чи правильний шлях я обрала. Але кожна нова пропозиція на кастингу допомагала мені знову знайти мотивацію. Саме робота повертала віру в себе», — зізнається Олар.
Не всі ролі підходять акторові не лише за жанром, а й за особистими переконаннями. Олена Олар зізнається, що неодноразово відмовлялася від пропозицій, якщо вони суперечили її моральним принципам або не відповідали її інтересам.
«Не можу назвати себе акторкою вибірковою, але іноді все-таки можу собі дозволити відмовитися від проєкту. Також є випадки, коли я не погоджувалась з концепцією самого проєкту. Наприклад, якщо він пропагував якісь стереотипи або використовував певні теми не з етичних міркувань, а лише для «шокуючого ефекту» чи для комерційної вигоди. Це теж для мене важливі моменти, бо я вважаю, що мистецтво має не тільки розважати, але й мати певний сенс», — пояснює акторка.
Ще одним випробуванням для молодої акторки стало — втілення персонажа, чий світогляд кардинально відрізняється від її особистих переконань. Олена Олар розповіла, що у таких випадках важливо знайти людяність у герої, навіть якщо його вчинки здаються неприйнятними.
«Я завжди шукаю внутрішній конфлікт, що допомагає мені відчути персонажа, навіть якщо я не згодна з його поведінкою чи ідеями. Дуже важливо знайти людяність у таких ролях — розуміти, чому людина так думає або діє, а не просто ставитися до неї, як до поганої. Це дозволяє зберегти чесність в грі й не втратити емоційного контакту з персонажем. Актор — це майстер виправдань, а режисер — майстер задуму», — додає Олар.
