«Робота триває безперервно»: ведуча ТСН. Тиждень Алла Мазур – про залаштунки новин і роботу під час війни
Ведуча ТСН. Тиждень Алла Мазур відверто розповіла про роботу під час війни, складні рішення та невидимих героїв ефіру.
У межах спецпроєкту «Люди, які створюють новини» до Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку ділимось історіями тих, хто щодня розповідає новини тисячам українців. Журналісти, ведучі, редактори, оператори, режисери, продюсери, технічні фахівці – за кожним етером марафону «Єдині новини» стоїть велика команда професіоналів.
Як готуються інформаційні випуски під час війни? Як ухвалюють складні рішення, перевіряють факти та забезпечують ефір попри тривоги, обстріли й відключення світла?
У цьому інтерв’ю розповідаємо про особистий досвід та історію Алли Мазур, тележурналістки, ведучої 1+1 та інформаційно-аналітичної програми ТСН. Тиждень.
– Ви багато років розповідаєте українцям про події, які змінюють нашу країну. А яка новина за цей час найбільше змінила вас особисто?
Немає якоїсь однієї такої новини. Я змінювалась разом з країною. У 90-х відчула, що відбувся справді історичний злам, і ми маємо шанс збудувати власну державу, про яку мріяли покоління українців. Ще тоді розуміла: росія нас так просто не відпустить. На початку двотисячних бачила та разом із колегами розповідала, як країна намагається стати справді незалежною і як російські щупальця всіма можливими способами хочуть втримати нас в орбіті москви: Тузла, Севастополь, наші Майдани….
Зараз прийшли найважчі часи. Та небезпека, що відчувалася відразу після розвалу союзу – наздогнала нас. Але я бачу, яке сильне покоління встигло вирости в Україні за останні 30 років. Ми стоїмо поряд одне з одним: кожен на своєму місці. І віра у нашу спільну силу тримає і дає надію.
– За роки вашої роботи змінилися країна, телебачення, покоління журналістів. А що у створенні новин залишається незмінним?
Незмінною та важливою залишається людина. А саме журналіст, який ці новини збирає, відбирає, розповідає… Кореспондент, ведучий або автор. Той, кого знають, кому довіряють. Той, хто цінує довіру та має відповідальність за кожне своє слово.
Це, як на мене – найцінніший ресурс в новинній журналістиці саме зараз, коли ми захлинаємося у величезній кількості анонімних Telegram-каналів і TikTok, бачимо, як легко можна створювати фейкові новини з допомогою ШІ, як ворог може маніпулювати нашою свідомістю саме в результаті інформаційної та когнітивної війни.
Журналіст – це реальна людина, яка дивиться в очі глядачам і важить своєю репутацією за те, що сказав в ефірі, навіть якщо називає себе блогером. А якщо вам збреше невідомий Telegram-канал – до кого вам звертатися, крім, як до себе? А штучному інтелекту – якщо ним таки надумають замінити реальних людей – теж абсолютно байдуже, що про нього думають.
– Чи пам’ятаєте момент, коли вперше по-справжньому відчули відповідальність перед мільйонами людей по той бік екрана?
Так було завжди, з самого початку роботи на телебаченні. І не тільки на ТБ. Я прийшла сюди з Українського радіо та ще там пересвідчилась, як важливо було людям чути правду про стан Чорнобильської АЕС, студентську Революцію на граніті 1990-го, і потім, коли Україна у Верховній Раді вирішувала, чи віддавати ядерну зброю…
В українському телебаченні я з початку проголошення незалежної України. І вважаю, що ТБ і радіо творили її разом зі своїми глядачами. Ми все пережили разом: тяжкі часи, розруху, переформатування суспільства і політичні бої… І надзвичайно важливе те, що і в теле-, і в радіоефірі все це обговорювалось. Ми дискутували, сперечались, кричали, вчились чути одне одного.
Думаю, що і моя робота була досить ефективною, якщо в результаті опинилась в списку тих активістів і журналістів, кого росіяни у 2022-му планували знищити насамперед, коли готувалися захопити Київ. Така собі висока оцінка з боку ворога.
– Що глядачі ніколи не бачать у роботі ведучої новин? Що відбувається за лаштунками ефіру, який для них триває лише годину?
Насправді ця робота триває безперервно, без вихідних. Я постійно читаю новини, дивлюся відео, раджуся з колегами з ТСН.Тижня про нові теми.
Для того щоб сформулювати короткі тексти для ефіру, мушу знати всі деталі того, що так стрімко несеться зараз, звірити свій панорамний погляд з тим, що колеги-репортери побачили крупним планом. Важливо визначити ключові теми тижня та помітити, де інформацію намагаються перекрутити або маніпулювати. Я десятки разів все перевіряю.
Це завжди дослідження й часто складний вибір, особливо під час війни. Принцип «не нашкодь» не менш важливий для журналістів, ніж для медиків. І навіть коли журналістське дослідження рветься з душі, завжди присутня думка: «Кому це допоможе? Чи не допоможе це ворогам?».
– Чи був у вашій кар’єрі момент, коли ви особливо гостро відчули: те, що ми робимо щодня, справді змінює чиєсь життя?
Таких моментів було багато, відразу всі і не згадаєш. Однією з найгучніших історій стало те, що ТСН. Тиждень витяг з-за ґрат невинну людину. Розслідування нашого колеги, Станіслава Ясинського, допомогло відновити справедливість у справі Максима Дмитренка. Його помилково засудили за злочини «пологівського маніяка», серійного вбивці Сергія Ткача. Максим майже 8 років провів за ґратами. І лише після наших репортажів суд скасував незаконний вирок.
Ну і реально намагаємось поліпшити життя мільйонів українців просто зараз. Добиваємося, щоб уряд і Верховна Рада таки затвердили порядок офіційної передачі землі біля багатоквартирних будинків їхнім мешканцям. Бо закон, де це право прописане, не діяв аж 11 років! А за цей час купа ділків абсолютно законно впритул до висоток побудували що завгодно: супермаркети, автостоянки, навіть АЗС… Або взагалі новий будинок.
А тепер, на порозі зими, влада закликає містян: будуйте собі ІТП, газові котельні, сонячні станції, рятуйте себе самих від холодів. Тільки якщо земля не закріплена за вашим будинком, її можуть передати будь-якій фірмі, а ця компанія може всі ваші котельні знести! Спілкуватися непросто, але ми вперті. І ми налаштовані не просто розповісти про проблему, а її вирішити.
– Сьогодні новини часто приносять біль. Як знаходити сили знову й знову виходити в ефір і водночас не втрачати чутливості до людських історій?
Для мене у цьому випадку ключове слово «допомога». Воно найкраще дає можливість зібрати себе докупи. Бо справді складно. Часто дізнаєшся історії, які без сліз розповісти важко. Але я розумію, що нашим глядачам потрібні не тільки наші сльози та співчуття, хоча вони теж важливі.
Потрібна допомога. І родинам, які втратили своїх, і пораненим бійцям. Їм важливо розповісти про власний подвиг і біль, щоб більше людей дізнались про них і підтримали. Допомога це і збір донатів. Це, до речі, гарний маркер того, чи правильно ми діємо, чи ефективна наша інформаційна робота. Бо ми оголошуємо збір в кожному випуску ТСН.Тижня. Якщо люди допомагають іншим останніми грошима, бо присилають і по три гривні – то це розчулює. І це говорить, що ми з нашими глядачами на одній хвилі.
– Якщо озирнутися на весь пройдений професійний шлях, за що ви найбільше вдячні своїй команді? І що хотіли б сказати людям, які щодня створюють новини, але залишаються невидимими для глядачів?
Якраз тим, кого не бачать глядачів, хочу подякувати особливо. Бо від них надзвичайно залежить якість наших ефірів. Я, наші кореспонденти, спецкори, відомі журналісти часто отримуємо напряму відгук про свою роботу. Глядачі нам пишуть, впізнають, підходять на вулиці, дякують… Але у нас є співавтори, кого рідко видно в кадрі: оператори, режисери, звукорежисери, редактори…
І коли кожен робить свою роботу на максимум, а у нас команда саме така, виходить та магія, про яку наші глядачі кажуть: «ТСН.Тиждень дивлюсь обов’язково». І це непросто. Бо, як і всі, ми не спимо ночами під обстрілами, маємо свої втрати, переживаємо за рідних, а уникнути депресії важко. Проте думка «Тобі точно не важче, ніж хлопцям і дівчатам в окопах» підіймає та рухає вперед.
Я надзвичайно вдячна всім колегам, хто майже два десятиліття створював наш тижневик. Бо у 2027-му ТСН.Тижню буде 20! Вдячна, що для кожного з нас програма є не просто місцем самореалізації. Це як улюблене дитя: кожен думав, як зробити його кращим, вкладав власний час, ідеї та енергію.
Це бажання перевершити самих себе, ризикнути, показати те, чого ніхто не бачив, водночас докопатись до суті, щоб пояснити повну картину – ріднить усіх нас. І я дуже тішусь, що ми дорослішаємо і вчимося разом, що наші глядачі бачать в нас людей, яким можна вірити, з ким цікаво думати разом.
Ну і дякую професійній долі, що всі ці роки робимо Тиждень разом з його незмінним шеф-редактором Робертом Опалеником. Він якраз із тих людей, кого не видно в кадрі. Але думки, почуття, знахідки, енергія – це все Роберт. Як і особлива родинна атмосфера в Тижні, яку, очевидно, певним чином зчитують наші глядачі. Бо часто від них чую: «Ви – наші».
Нагадаємо, марафон «Єдині новини» розпочав мовлення 26 лютого 2022 року як спільна відповідь українських медіагруп на повномасштабне російське вторгнення. Сьогодні над його виробництвом працюють команди Starlight Media, 1+1 media, Inter Media Group та «Ми – Україна».
За щоденним етером стоять журналісти, редактори, продюсери, оператори, режисери та технічні фахівці, які забезпечують підготовку матеріалів, прямі включення, зв’язок і стабільність мовлення. Ця робота потребує постійної координації, професійної відповідальності та здатності швидко адаптуватися до обставин, які змінюються щодня.
До слова, за підсумками січня-жовтня 2026 року новини марафону «Єдині новини» щодня продукують понад 13 мільйонів контактів з аудиторією на телебаченні та цифрових платформах, а їхній інформаційний вплив поширюється далеко за межі України. На телебаченні марафон є лідером за добовим охопленням серед усіх телеканалів.
«Це залишається за кадром»: випусковий редактор ТСН Василь Костюк розповів про роботу команди, яка інформує мільйони українців 19:17 | 28.10.2026
Люди, які створюють новини: історія оператора ТСН Іллі Шинкаренко, який документував евакуацію з Олешок 18:57 | 03.11.2026
«Ціна помилки під час війни надзвичайно висока»: кореспондентка ТСН Олена Гущик – про небезпечні ефіри та залаштунки професії 17:13 | 22.10.2026