Руслан Шаріпов про новий фільм-розслідування російської мафії: “Хочу дізнатись, наскільки зараз велика шпигунська мережа в Європі”

Руслан Шаріпов, ведучий та сценарист 1+1 media, в ексклюзивному інтерв’ю сайту 1+1 розповів про останній фільм з циклу "Українські палаци. Золота доба" про те, як важливо зараз вивчати свою історію, спотворену за багато століть росіянами, про нову книгу у співавторстві з Акімом Галімовим. А також привідкриє завісу майбутнього фільму-розслідування, що розкаже про російську мафіозну мережу в Європі, завдяки якій країна-агресор обходить всі санкції.

Нещодавно в кінотеатрі «Жовтень» була закрита прем’єра останнього фільму з циклу «Українські палаци. Золота доба». Розкажи про це?

Так, ми над цим проектом працювали майже рік. «Українські палаци. Золота доба» створено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Він був непростим в сенсі відновлення нашої історії й нашої культурної спадщини. Це розповіді про палаци, які були повністю або частково зруйновані або перепрофільовані в радянську добу. І у нас, виявляється, дуже багато палаців. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Акім Галімов розповів про історію дивовжного палацу, що знаходиться за 20 км від лінії фронту

«Дуже багато» - це скільки?

Якщо ми візьмемо, наприклад, Житомирську область, можемо нарахувати палаців тридцять.

Тобто, в Україні десь з півтисячі палаців може бути?

Десь так приблизно. То можуть бути великі, як Маріїнський, так і маленькі, одноповерхові, які належали людям трохи нижчих статків, але вони також вважаються палацами, їх називають палациками. Тільки уяви - заїжджаєш в якесь українське село, а там стояв двоповерховий палац з інфраструктурою, зі своєю каналізацією, із сучасною на той час технологією подачі води, з опаленням. І в нас таких прикладів дуже багато!

Це свідчить про те, що у 18-19 століттях Україна була на рівні інших розвинених європейських країн.

Саме так. І в проекті «Українські палаци. Золота доба» ми намагалися якнайповніше передати цю ідею. Всього ж цього року вийшло 8 епізодів про 8 палаців. Всі епізоди вже доступні в YouTube на каналі “Реальна історія”. Щобільше, проект “Українські палаци. Золота доба” має своє продовження - ми з Акімом Галімовим написали книгу про українські палаци. Хотіли показати створення палаців протягом 300 років на території України. Від моменту, коли у нас тільки почала зароджуватися палацова культура, до моменту, коли на початку 20 століття їх будували в трохи переформатованому вигляді. Вони були вже не такі пишні, а радше на зразок вілли. Ця книга про еволюцію українських палаців. Цю тему раніше так глибоко не досліджували, але ми маємо знати і цей бік своєї історії, яким можемо пишатися.

Коли вийде книга?

Планується у квітні-травні. В ній багато ілюстрацій, зроблена велика робота по верстці - працювали в режимі нон-стоп, мабуть, десь місяці два. У нас були сценарії епізодів, які знімали, і ми собі думали, що зараз їх адаптуємо в текст і буде готова книга. А коли передали ці тексти у видавництво, то почули відповідь, що ваші сценарії – це тільки півкнижки. Потрібно ще дописувати. Тому, довелось проводити додаткові дослідження. Вийшло, як на мене, добре. Те, що ми зробили - це перша спроба в нашій історичній літературі доступно викласти заборонену в СРСР історію українських палаців, їх еволюцію, трагедії й драми власників цих палаців. За кожним палацом стоїть неймовірна історія власників. Повірте, кожна така історія тягне як мінімум на один сезон “Абатства Даунтон”.  

Я знаю, ти плануєш зйомки нового документального фільму-розслідування. Розкажи про це?

Зовсім скоро я вирушаю в європейську подорож, знімаю документальний проект з робочою назвою «Російський спрут». Планується прем’єра на травень на каналі 2+2. Це вже авторська історія.

Як виникла ідея зняти такий проект?

Я вже майже два роки разом з Марічкою Падалко веду марафон «Єдині новини» на 1+1 Марафон і в мене постає купа запитань. Наприклад, ми говоримо, що на Росію наклали санкції, що готується вже 13-й пакет, а потім повідомляємо в тих же новинах, що росіяни обходять нафтове ембарго, купуючи тіньовий флот. Тобто, знаходять «сірі» кораблі, вантажать на них свою нафту і продають, як і раніше, обходячи санкції. Ми ж всі думали, що, вводячи ці санкції, ще три місяці - і економіка Росії ляже, бо так нам і розповідали експерти. А тут, виявляється, вони примудрилися знайти якісь 300 «сірих» танкерів і продавати нафту в Індію.

Суть цього фільму – знайти відповіді на такі запитання: Як вони виживають в умовах санкцій? Як зберігають політичний вплив у деяких західних країнах? Які завдання отримують російські шпигуни закордоном? Наскільки велика ця шпигунська мережа? Як вона функціонує? Як все це загрожує, в першу чергу Україні? Як відбивається на готовності західних країн і надалі допомагати нам зброєю? Це буде по жанру фільм-розслідування.

Чому він має назву «Російський спрут»?

Спрут – це така тварина зі щупальцями, яка довго вичікує і нападає на здобич своїми щупальцями. Тобто, за аналогією до довгих рук Росії, які вона простягнула по всьому світу. Тому, я хочу дослідити, які інструменти Росія використовує для досягнення своїх цілей у світі? Іншими словами, викрити щупальці російського спрута.

В травні, коли виходить фільм, буде дуже актуальне питання виборів в Європейському Союзі. Ми ж знаємо, що цей рік виборів по всьому світу. Журнал The Economist на 2024-й рік констатував факт, що пів планети голосує – в 70 країнах пройдуть вибори. Таке відбудеться вперше в історії людства. Для нас це дуже важливо. Бо ми знаємо, скільки в Європі звучить пропутінських голосів.

Згадай, коли оголосили ордер на арешт Путіна, я тоді подумав, що кожна людина, яка буде виправдовувати Путіна – це політичний труп, адже ти виправдовуєш злочинця! А виявляється, ця історія теж не спрацювала. В Європі знаходяться політики, які й досі від нього не дистанціюються. Той же приклад Словаччини. Здавалося, як на проросійських наративах можна зараз прийти до влади? Очевидно, що Росія – це країна-терорист і Путін військовий злочинець. Але це відбулося. Це теж ми плануємо показати у фільмі – чому так відбувається?

З ким співпрацюєш над цим фільмом?

У мене вже попередньо відбулись десь 15 інтерв’ю онлайн з іноземними експертами. Там є і колишні співробітники розвідки, наприклад, датської. Бо там і досі актуальне питання російських шпигунів на півночі Європи. В Італії це буде політична історія з бекграундом, який розповість, як так сталося, що росіянка Осіпова, дочка людини, яка сіяла «рускій мір» в Італії, влаштувалася в сенат в 2023 році з доступом до секретної інформації. В Італії з цього приводу був великий скандал. Якщо познаходити ефіри цієї Осіпової на телебаченні, то вона завжди розповідала про Путіна компліментарні речі. Загалом я відвідаю сім країн – Данію, Італію, Францію, Німеччину, Австрію, Фінляндію і Словаччину.

Наприклад, у Фінляндії ми будемо більше говорити про економічну сторону. Виявляється, у кінці 80-х вони стратегічно підійшли до вивчення Радянського Союзу і створили в Національному банку Фінляндії спеціальний відділ, який вивчав економіку Радянського Союзу. І зараз продовжують вивчати економіку Росії. Цікаво буде почути їхню думку з приводу того, як Росії вдається уникати санкцій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кому належав "наймолодший" замок України, та що з ним сталося: пояснив Акім Галімов

Ти не думав, що за мотивами такого фільму варто було б ще книгу якусь детективну написати?

Так, мабуть, треба. Але це швидше за все буде книга з історичним бекграундом, в якій описуватиметься епоха Визвольних змагань – це початок 20 століття, коли українці пробували здобути незалежність. Зараз багато відкрилося архівів колишньої радянської зовнішньої розвідки, вони зараз нам доступні. Там можна дуже багато почерпнути інформації про подвійних агентів. Ну і дуже багато паралелей та епоха має з сьогоденням. А ще про це варто писати хоча б через те, щоб цей період популяризувати. Бо для багатьох людей УНР здається трохи маргінальним явищем, бо мало що знають про цей період.