«Темні віки» української історії: інтерв’ю з продюсером фільму “Таємничі манускрипти” Акімом Галімовим про Церкву та Державність
Історичний детектив “Таємничі манускрипти” продовжить знайомити нас з власною історією.
«Таємничі манускрипти» – це четвертий фільм із циклу «Україна. Повернення своєї історії». (Перший вийшов в 2016 році, третій під назвою “Скарби нації” в 2019-му). Глядачі каналу 1+1 також добре знають 8-серійний проєкт «Таємниці великих українців», над яким теж працювала креативна команда на чолі з Акімом Галімовим. Це 2 різних проекти, але обидва про нашу історію, про її невідомі або маловідомі сторінки та постаті.
Напередодні прем’єри, яка відбудеться 24 грудня о 23:10, Акім Галімов розповів про те, як створювався фільм, які джерела та фахівці були залучені та чому цей історичний детектив варто подивитися кожному.
ПРО ТЕ, ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ФІЛЬМУ
Рік тому ми вивчали матеріали, пов’язані з добою Української Народної республіки. В одному з досліджень, ми знайшли відомості про загадкове вбивство українського священнослужителя Георгія Ярошевського у Варшаві в 1923 році. Окрім того, що він був митрополитом польської православної церкви, прихожанами якої були переважно українці, Ярошевський також був знаним вченим-істориком, протягом певного часу обіймав посаду ректора Санкт-Петербурзької духовної академії — важливої наукової установи того часу в православному світі.
Чому ж вбили людину, яка вивчала історію та була дуже знаною в православному світі?
Коли ми почали заглиблюватися у вивчення обставин цього злочину, то зрозуміли, що наше дослідження повинно стати продовженням циклу «Україна. Повернення своєї історії». Так розпочалася робота над четвертим фільмом циклу під назвою “Таємничі манускрипти”.
ЯКІ ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ ПОКАЗУЄ ФІЛЬМ
Найважливіше дослідження в нашому фільмі стосується часів, які називають «темними віками». Це період між Київською Руссю і козацтвом. Про нього відомо дуже мало, ми його в школі вивчали поверхнево. Відповідно уявлення про перебіг історичних подій на землях України частково сформувалося так: Київська Русь з легендарними Ярославом Мудрим, Володимиром Великим, а потім — раз! — і з’явився гетьман Богдан Хмельницький. А між цими періодами 400 років було насправді.
ЧОМУ ЦЕЙ ФІЛЬМ ВАЖЛИВИЙ
«Темні віки» найчастіше згадуються як епоха руїни після монгольської навали. Проте, досліджуючи в нашому фільмі цей період, ми розуміємо, що насправді на українських землях життя вирувало. Зокрема, коли Руслан Шаріпов, ведучий і сценарист, в Литві разом з литовським істориком роздивлялися мапи кордонів Великого князівства Литовського тих часів, то його вразила територіальна скупченість замків на території Великого князівства Литовського. Вся наша територія, особливо на Волині, просто “всіяна” замками. Це свідчить про те, що тут існувала еліта – шляхта, яка нікуди не зникла після монгольської навали. Іншими словами, на цій території жили і розвивались українці, для яких об’єднуючим фактором стала церква. Саме тому ми і досліджуємо історію церкви.
Наше дослідження покликано розвінчати цей нав’язаний радянськими істориками міф: монголи прийшли на наші землі і все знищили, а найкраще відійшло на північ. Це абсолютна неправда і щоб довести це у фільмі “Таємничі манускрипти” ми «відмотаємо» історію в 1686 рік, кінець XVII століття, коли відбувся перехід Київської митрополії Москві і покажемо насправді, що там відбулося.
Цей фільм тому і доповнює цикл «Україна. Повернення своєї історії», бо ми нарешті повертаємо нам наше – показуємо, який шлях ми пройшли до відновлення своєї духовної незалежності через роль церкви в державотворенні.
ПРО КОМАНДУ ТА ЗАЛУЧЕНИХ ЕКСПЕРТІВ
Над цим проектом працювало 2 сценаристи — це Руслан Шаріпов як головний сценарист, головний збирач інформації та фактів, і Володимир Омельченко. Режисеркою постановницею була Тетяна Шовкун, яка ще на етапі сценарію фільму долучилася до роботи і допомагала нам «вибудувати» динамічну і цікаву історію. Виконавчий продюсер – Стас Зурахов. Разом зі мною це і є той кістяк команди, яка займається цим проектом. Насправді, в нас команда мрії, всі роблять більше, ніж мали би робити, тому що цей проєкт надихає.
Ми завжди залучаємо істориків до своїх досліджень. Зокрема, працюючи над «Таємничими манускриптами», ми зверталися до понад 20 істориків, з якими вивчали документи в архівних установах, аналізували факти та згадки в історичних джерелах. Варто зауважити, що історики завжди охоче з нами співпрацюють, тому що знають про популярність наших фільмів у глядачів. Наприклад, наш третій фільм «Скарби нації» наближається до позначки в 4 мільйони переглядів на YouTube. І це не може нас не тішити. Для півторагодинного серйозного документального фільму, це надзвичайно велика кількість переглядів. Це говорить про те, що люди сьогодні дійсно хочуть знати свою історію, хочуть відкривати для себе нові факти та переосмилити те, що вже знають.
ЯК ПРОХОДИЛИ ЗЙОМКИ ФІЛЬМУ
Ідея фільму виникла в грудні минулого року. До середини січня ми її викристалізували в сюжет. Далі майже 5 місяців писали сценарій. Відповідно, вся дослідницька робота тривала більше півроку. За цей час була проведена колосальна робота — опрацьована величезна купа архівних документів. Серед них були такі, які ми шукали, наче голку в стозі сіна, знаючи лише назву цього документу або сам факт його існування.
Надзвичайно важко завжди знаходити першоджерела, а ми працюємо, спираючись лише на них, що і відрізняє нас від інших дослідників історії.
Саме цим ми заслужили довіру глядачів, оскільки показуємо не інтерпретації фактів, а саме документи.
До перевірки фактажу ставимося дуже ретельно, а тому і маємо додаткову складність — відшукати всі потрібні нам першоджерела.
Ще одна складність – географічна. Це було наймасштабніше розслідування з усіх, що ми робили, оскільки ми знімали в семи країнах на різних континентах: в Литві, Польщі, Румунії, Греції, Італії, Туреччині та Канаді.
ПРО ФОРМАТ ФІЛЬМУ
Сценарій ми пишемо завжди таким чином, щоб показати наше розслідування як захоплюючу історію для глядача. Для цього застосовуємо різноманітні художні прийоми, зокрема реконструкцію подій за участі акторів.
Окреме питання в тому, як подавати історичну інформацію, враховуючи, що глядач не завжди в контексті. Наприклад, не всі знають про важливість у минулому Константинопольського патріархату. «Стамбул — це Константинополь?». Таким чином ми розуміємо, як вичерпно розповісти про ту чи іншу подію в фільмі. Бо без занурення в контекст, глядач може не розуміти нюансів розповіді.
Хочу підкреслити, що ми завжди націлені на історичну достовірність. Адже це питання довіри до нашого продукту. Трапляється так, що перевірити достеменно інформацію не вдається. Наприклад, аналізуючи історичний документ, написаний 300 років тому, ми розуміємо, що не знаємо, за яких умов він був написаний, яка була політична кон’юнктура на той час – не факт, що в цьому документі написана правда. В таких випадках ми послуговуємося в кадрі висловами “є така гіпотеза”, або “можливо, це було так”, “імовірно” або “подивіться – є кілька подій, які, коли їх співставити, наводять на такі думки”.
ЩО БУЛО НАЙСКЛАДНІШИМ
В нашому фільмі ми значною мірою досліджуємо історію Церкви і найбільша складність при цьому була з перекладом стародавніх документів – першоджерел.
Розпочну з того, що історія Церкви і історія духовного становлення України — це один зі стержнів нашої державності. Власне, історія нашої державності в сьогочасному розумінні і розпочалася з моменту хрещення Русі. Ми прийняли це хрещення від Константинополя (Візантії) – на наші землі прийшла Церква і до ХХ століття відігравала колосальну роль в житті нашої держави. Наша автентична культура зберігалася через покоління зокрема завдяки тому, що дуже потужна Церква акумулювала духовні та матеріальні цінності на наших землях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У фільмі «Таємничі манускрипти» на 1+1 розкриють правду, хто підірвав Успенський собор Києво-Печерської лаври
Коли Київську церкву було передано Московському патріарху, наша історія "пішла" іншим шляхом. Це один із переломних моментів, навколо якого дуже багато спекуляцій. Все, що ми знали про це протягом майже 300 років базувалося на тому, що розповідали росіяни: всі документи, переклади та трактування були з Росії.
Власне, однією з основних цілей нашого дослідження було знайти першоджерела, на основі яких Київську митрополію передали Московському патріархату. І ми знайшли ці документи, але вони написані старогрецькою. Це і був один з найважчих моментів в нашому дослідженні – правильно перекласти ці таємничі манускрипти.
В Греції ми зв’язалися з палеографом Агамемноном Целікасом, який входить до світового ТОП-10 найкращих спеціалістів з вивчення старовинних манускриптів.
Важливо розуміти, що коли перекладаєш такі документи з древньої мови, то годі сподіватися на дослівний переклад, а кожне подвійне значення слова може кардинально змінити суть документу. Ці нюанси ми опрацьовували з грецьким вченим в Афінах протягом трьох днів. Це дослідження вразить глядачів.
Окрім цього, ми досліджували, чому багато наших церков, а особливо ті, що мали певне символічне значення для українців, були знищені в 30-х роках.
Це не випадкові погроми – це була цілеспрямована кампанія по знищенню українських церков. Ми розповімо про це у нашому фільмі і через відтворення у 3D покажемо, як ті знищені церкви виглядали.
А вони були вражаючими насправді! Наприклад, Богоявленський собор, який стояв колись на місці сучасних корпусів Києво-Могилянської академії (Контрактова площа, Поділ).
Такі історико-архітектурні реконструкції потребують збору багатьох джерел: фотографій, архівних зображень та описів, щоб співставити всі деталі. За цим слідує ювелірна праця моделерів та текстурщиків. У фільмі будівля храму з'являється за лічені хвилини, а в реальному житті модель церкви створювали протягом 4 місяців.
ЩО НАЙБІЛЬШЕ ВРАЗИЛО ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ
Перебуваючи в Стамбулі, я дізнався, що 100 років тому в це місто урядом Української Народної Республіки була відправлена місія для вирішення одного дуже важливого питання (не хочу казати якого саме, щоб не спойлерити фільм). Для наших дипломатів це було місією всього життя, питанням життя і смерті. Приїхавши в Стамбул, ми почали по кроках, практично по залишках газетних заголовків, відтворювати події тих часів. Наші дипломати, які приїхали в Стамбул з місією, були змушені рятуватися від переслідувань – російська розвідка відправила своїх кращих агентів, щоб їх знищити. Коли я на свої очі побачив готель, в якому наші дипломати переховувалися, я чітко усвідомив: насправді уже 100 років тому люди намагалися зробити те, що й ми зараз. Нам здається, що от нарешті ми усвідомили свою націю, почали розбудовувати незалежність, а насправді люди вже 100 років тому це робили, ризикували життям, помирали за те, щоб побудувати незалежну країну. Це дуже надихає на подальші пошуки істини, щоб продовжити справу тих українців, які заплатили своїм життям за історичну справедливість.
