Учасник проекту "Мамо, я одружуюся?" чекає першого кроку від дівчат

"Я багато разів обпікся і хочу змінитися", - запевняє Дмитро.

Дмитро Коваленко – успішний футболіст з кар'єрою, котрій позаздрять мільйони чоловіків. В 13 років він потрапив до США і залишився там назавжди. Чужина навчила Дмитра бути сильним і твердо йти до мети. Однак за медалями і кубками ховається на диво щирий чоловік, котрий мріє про кохання.

- Дмитро, як так сталося, що ви шукаєте наречену за допомогою проекту "Мамо, я одружуюся?"?

- Живеш раз у житті, чому б не спробувати. Хоча такої мети потрапити на телебачення у мене зовсім не було.

Звичайно, це шоу.  Але є певні життєві моменти, є почуття. Вони все одно проявляються.

- У вас у житті були ситуації, коли за вас боролися одразу кілька дівчат?

- Я не знаю… Можливо, й були… Якщо відверто, мене ніколи це не цікавило. Я був хворий футболом. Хворий і зараз, та вже не так сильно – треную дітлахів. У мене з'явилося більше часу, щоб кудись ходити, мати стосунки.

Раніше в моїй голові був тільки футбол: тренування, ігри. Так, були моменти, коли я з кимось зустрічався. І мені дуже цього хотілося. Я взагалі з любов'ю ставлюся до жінок. Але так, щоби хтось боровся за мене… Чи докладати зусиль, щоб за тебе боролися… Я цього не розумію.

Якщо ти комусь сподобався – добре. Якщо це взаємно – ще краще.

- До речі, розкажіть про свою нинішню роботу.

- Зараз я треную 12-річну команду. Мені подобається. Це щось інше, нове для мене. Хоча це й непросто.

- Ви не збираєтеся повертатися на батьківщину. Наскільки принципово, щоб ваша кохана була з України?

- Хочу знайти другу половинку, свою людину. Це дуже важливо для мене. Чи буде ця дівчина з України, чи ще звідкись, не знаю. Це життя. Але хотілося б зустріти близьку людину, котра б мене розуміла, говорила моєю рідною мовою.

- А в Америці ще підтримуєте якісь рідні традиції? Можливо, відзначаєте 9 травня або з розмахом святкуєте Новий рік?

- Чесно, ні. Так виходило по роботі, що зазвичай зимою я приїжджав додому. І Новий рік ми справляли тут усією родиною.

А минулого разу батьки приїхали до мене. Там, де я живу, це свято зовсім не відчувається. У нас весь час літо, сонце. Мої рідні навіть не відчули, що це був Новий рік.
 
- Які дівчата вам подобаються?

- Не можу сказати. Звичайно, дівчина має подобатися зовні, аби з'явилась іскра. Але це не найголовніше. Потрібно з людиною поспілкуватися і зрозуміти, яка вона насправді.

- Дмитро, який ви у стосунках з жінками?

- Я завжди думав: я спортсмен, мене знають. Тобто це дівчина має проявляти знаки уваги. Ні, я ніколи не ставив себе вище за інших, такого не було! Але я не проявляю ініціативу першим.

Хоча це неправильно! Чоловік має боротися за жінку, хотіти її, навіть десь побігати за нею. Та я ніколи цього не робив. Не знаю, чому. Можливо, тому що я дикий…

- Такий уже й дикий?

- Правда. Я не люблю відкривати двері на першому побаченні. Можу відкрити перед мамою чи перед старшою жінкою. Але не перед своєю дівчиною. Знову скажу: це неправильно!

Хоча я непоганий. Мене добре виховали. Я багато що розумію. Я виріс один, обпікся багато разів, зробив чимало помилок. Все було у житті. Та до сих пір я вчуся і намагаюся змінитися.

Батьки зі мною про це також часто говорять. Тато каже: "Син, тобі вже не 20 років. Ти маєш по-іншому себе поводити, бути більш стриманим. Перед тобою дівчина, ти не повинен вести себе з нею як зі своїми друзями". Це правда, інколи я забуваю, в якій ситуації знаходжуся.

Знаю, що мені слід мінятися. Хочу змінитися! Якщо я зустріну дівчину, яка мені сподобається, буду дуже старатися!