“В мене очі наповнюються сльозами по кілька разів на день”: Катерина Осадча у день свого 40-річчя з’явилася на digital-обкладинці відомого глянцю

Сьогодні, 12 вересня, ведуча проєкту “Голос країни”, засновниця проєкту з пошуку зниклих “Знайти своїх” Катерина Осадча святкує 40-річчя. В день народження відома телеведуча з’явилася на digital-обкладинці Viva та дала відверте інтерв’ю про особисту трансформацію, синів та проєкт “Знайти своїх”.

Ведуча каже, що День Народження для неї - це привід зібрати разом рідних та найближчих людей.

“Обов'язково на свята та важливі події я збираю рідних і найближчих друзів. Це вже традиція. З початком великої війни на свята немає навіть і настрою, але це такий привід зібратися всім разом, тому що завтра може не настати. Якщо є можливість, запрошую всіх додому: моїх родичів, бабусю (я щоразу думаю, що мені 40 років, а у мене є бабуся, яка вже тричі прабабуся), мого брата, батьків, кумів. Ми всі маємо цінувати ці моменти, тому зараз я сприймаю день народження як можливість зібрати усіх разом і просто побачитись”, - каже Катерина Осадча.

Катерина говорить, що не відчуває себе на 40-років, адже вік для неї не має значення, головне відчуття.

“Насправді я абсолютно не відчуваю, що мені 40 років. Навколо мене є суттєво старші люди, які є молодими. Зараз вік не має значення. Вік – це цифра, а все решта – це те, як ти відчуваєш, живеш, думаєш, наскільки ти йдеш в ногу з часом. Колись мені одна моя знайома сказала про те, що як тільки ти починаєш відкидати прогрес і все те, що відбувається навколо, не сприймати його, - це і називається старість. Тому, вважаю, що я від цього далека. Хоча, нещодавно ми говорили про те, що, можливо, я вже прожила половину свого життя, а можливо і ні. Тому, насправді, все це тільки в голові. Вік в голові. А нові відчуття точно не заважають. Є життєвий досвід, відчуття того, що ти можеш і хочеш робити. У тебе є купа планів, енергії, маленькі діти, яким треба ця енергія, тому точно ці нові відчуття не заважають”, - каже Катерина.

Телеведуча каже, що за останні півтора роки, які триває повномасштабна війна, вона навчилася не боятися змін, робити те, що хотіла і не відкладати життя на потім.

“За ці півтора року ми розучилися боятись не тільки фізичної небезпеки, а й взагалі розучилися боятись робити якісь сміливі кроки. Розучилися боятись відмов, нових проєктів, всього того, над чим раніше думали, кроки які зважували. З приходом повномасштабної війни ми зрозуміли, що життя дуже коротке і що завтра може не настати. Ми маємо не боятися робити те, що хотіли, але не наважувалися, що планували, бо не було достатньо на це часу. Не боятися своїх мрій, своїх планів. Щодня думаю про те, що завтра може не настати. Думаю, що найголовніше я зробила сьогодні, і що з цього змінить чи покращить чиєсь життя: когось розважить, когось розрадить, комусь допоможе чи заспокоїть. Це стосується роботи на телебаченні на каналі “1+1 Україна”, "Голосу країни", моєї діяльності в "Пошуку зниклих”,  проєктів по усиновленню та сімейним формам виховання. Щодня ми маємо просто бути, жити і робити”, - каже ведуча.

Катерина каже, що під час великих потрясінь в неї відбувається консолідація внутрішніх сил, саме так 3 березня 2022 року і з’явився проєкт “Знайт своїх”.

“Я гуляла з візком, гортала стрічку Інстаграм і бачила кількість запитів про зниклих. Зрозуміла, що це треба консолідувати в один медіаресурс. Зараз вже, через півтора року розумію, що то моя така особливість. Я не знала, що під час таких потрясінь, в мене відбувається неусвідомлена консолідація внутрішніх сил. Я збираюсь усіма силами і просто роблю. Потім приходить усвідомлення, апатія і сльози. Але набагато пізніше. Одразу це відкидання усіх емоцій і розуміння, що щось треба робити тут і зараз. Я це зрозуміла, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС. Прокинулась, побачила цю новину, ми зібрали термінову нараду з нашими пошуковцями, відразу почали робити все, щоб допомагати людям, щоб люди не губилися та знали що робити. І саме я тоді зрозуміла, що потрясіння не заганяють мене одразу в ступор. Лише потім, з часом, я можу сісти, проаналізувати і подумати, який це жах. Так народився проєкт “Пошук зниклих”, який потім спільно із “1+1 Україна” масштабувався, почав виходити у “Сніданку з 1+1” та у марафоні новин, отримав свій сайт та соц мережі, щоб всі могли долучитись до пошуку, адже іноді кожне повідомлення - важливий крок на шляху зниклого українця додому”, - каже Осадча.

Ведуча розказала, що за час повномасштабного вторгнення вона стала більш м’яка та емпатична.

“Я раніше так багато не плакала. Я колись подумала, що в мене очі наповнюються сльозами по кілька разів на день. Так, напевно, ніколи не було. Щоб будь-яка історія по радіо, сказані слова в новинах, кіно, книжка можуть спровокувати сльози. І я іноді сама на себе через це злюсь, тому що ніби не можна бути такою тонкосльозою. Але ми всі трохи розхитані”, - каже Осадча.

Ведуча каже, що їх з Юрієм Горбуновим син Іван дуже схожий на неї, і вони з чоловіком намагаються навчати дітей чуйності і доброті.

“Іван дуже схожий на мене, він завжди досягає того, що хоче, він цілеспрямований, абсолютний лідер. Взагалі ми з Юрою вчимо дітей доброті. Зараз Івану шість років, це вік, коли у дитини багато питань, він запитує про те, як влаштований світ і про війну, звичайно, тому ми вчимо моралі. Виховуючи дітей, я бачу, що вони насамперед просто беруть приклад з батьків. Якщо ми завжди вдома складаємо речі, то і діти не підуть спати, поки іграшки розкидані, бо знають, що в домі інакше. Ми стараємося навчати тому, чому не навчить соціум – чуйності, доброті, щедрості, вмінню чути одне одного, спілкуватися. Ці цінності є базовими. Пізніше суспільство навчить їх і боротися, і відстоювати своє, і досягати. В наших дітях це також є, але, разом із тим, ми хочемо, аби вони були порядними”, - каже Осадча.

Повне інтерв’ю можна прочитати за посиланням.