Чому росіяни розтрощили могилу Івана Мазепи та викрали серце Кирила Розумовського: "Реальна історія" з Акімом Галімовим

Московська держава століттями полювала на поховання видатних українських діячів. Їх жертвами стали могили Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного, Костянтина Острозького, Ярослава Мудрого, Івана Мазепи та багатьох інших. У новому відео “Реальної історії” Акім Галімов розповів чому росіяни настільки одержимі відомими українцями навіть після їх смерті.

Михайло — князь Чернігівський

Поміж поховань царів в кремлівському Архангельському соборі сьогодні можна побачити мощі Михайла, князя Чернігівського. Ще у 16 столітті, коли Московія окупувала Чернігів, Іван Грозний особисто наказав перевезти рештки правителя на росію. Що ж спричинило це рішення?
У 1238 році під час монгольської навали Михайло стає правителем Києва. Хан Батий пропонує здатися, проте князь жорстко відмовляє. Київ трощать, і в 1244, вже як князь Чернігівський, українець їде до хана по ярлик (дозвіл на управління). З цієї поїздки він не повертається: князя жорстоко вбивають. За однією з версій, так Батий помстився за відмову здати Київ. За іншою, Михайло відмовився пройти принизливий обряд для отримання ярлика, чим розлютив монгольського правителя. Загалом, український князь був першим, хто відкрито вчинив супротив орді. Московські представники, до речі, цей обряд охоче пройшли та ще три століття від імені монгольського хана збирали податки.
Якщо взяти до уваги ці факти, мотивація Івана Грозного стає очевидною. З одного боку, він відбілив історію співпраці з монголами, видаючи Михайла Чернігівського за російського князя. З іншого — додав підґрунтя до міфу про Московію як правонаступницю Київської Русі. 

Іван Мазепа

Заради помсти за рештками українського гетьмана росіяни полювали понад 200 років. Іван Мазепа помирає 22 вересня 1709 у Молдові. Правитель хотів бути похованим у Єрусалимі, тому через рік його соратники планують перевезти тіло дипломата саме туди. Це потрібно було робити дуже обачно: розлючений “зрадою” Мазепи Петро І наказує привезти гетьмана до нього живим або мертвим. До слова, раніше злість царя вже стала причиною кривавої різні в мазепинській столиці Батурині, що коштувало життя від 11 000 до 15 000 чоловіків, жінок та дітей. Побратимам гетьмана вдається ввести в оману росіян, проте виконати останню волю правителя не вдається через труднощі в дорозі. Мазепу ховають в румунському місті Галац, у церкві Святого Юра. 
Могилу Івана Мазепи не полишали у спокої й за часів СРСР. У 1930 році головне видання УНР в екзилі “Тризуб” публікує статтю очевидиці про те, що 30 років тому до церкви в Галаці приїхали росіяни та викопали все, що там було. Пізніше, у 1962 році, церкву Святого Юра варварськи знищили, а на її місці вирили котлован під побудову житлового будинку. Варто зазначити, що так достеменно і невідомо де саме зрештою опинилися рештки Мазепи, і дуже ймовірно, що вони все ж потрапили в руки Кремля.

Кирило Розумовський 

Останній гетьман України помер взимку 1803. Прощання з українцем відбулося за звичаями європейських монархів: до поховання поклали коштовності, а його серце забальзамували. Через століття після смерті, у 1927, до колишньої козацької столиці Батурина приїжджає більшовицька комісія та розкопує могилу Розумовського. За офіційними даними, росіяни нічого звідти не забрали. Всупереч цьому, через 30 років публікують свідчення очевидця, що брав участь в розкопці поховання та власними руками передав скарби та скриньку з серцем гетьмана більшовиками.
За свого життя молодий та амбітний гетьман хотів відновити могутність козацької держави. Він провів низку успішних реформ, відновив Батурин після спалення Петром І. Його просвітництво та бажання незалежності дратувало московську царицю. Останньою краплею стали пошуки Розумовським оригіналу Переяславських статей, за якими Україна “приєднувалася” до Московії. Первісний документ не зберегли, і в листопаді 1764 українець озвучив таку думку: якщо справжнього договору немає, то й угода недійсна. За це його ув’язнюють, вилучають усю кореспонденцію та фактично намагаються стерти будь-яку згадку про його існування

Ці три приклади лише крапля в морі випадків розграбування поховань українських діячів росіянами. Могили — це не просто місця, а свідчення реальності історії. Вони є доказом тому, що ці люди існували й творили нашу, українську історію, протягом багатьох століть, а, отже, міфи про "несправжню Україну" є брехнею.

Дивіться повний випуск "Реальної історії" про викрадання росіянами решток українських діячів: