Як «не згоріти» на роботі: особистий досвід Марічки Падалко
Ведуча ТСН і мама трьох дітей розповіла, як шукає рівновагу.
Ми живемо у швидкому і мінливому світі в умовах невизначеності. На Заході це явище об'єднують від абревіатурою VUCA (volatility — нестабільність, uncertainty — невизначеність, complexity — складність, ambiguity — неоднозначність). В Україні вплив посилюється загальним посттравматичним синдромом, який викликала війна. Постійна занепокоєність не тільки позбавляє натхнення і заважає отримувати задоволення від життя, але й викликає стрес і безсоння. Такі умови не можуть не впливати на нашу працездатність.
Вчора за підтримки сайту WOMO відбулася зустріч з експертами в області стрес-менеджементу, які надавали свої рекомендації із самозахисту від стресу, який підстерігає саме на роботі. Модератором дискусії стала Марічка Падалко. Щоденно ведучій ранкового ТСН доводиться пропускати через себе великі об’єми, у т. ч. негативної інформації, і шукати особистий баланс.
«Я перестала постійно відчувати себе нещасною, наприклад, через те, що я рано встаю (о 4:30 прим. ред). От я рано встаю і я, апріорі, нещасна. І після того, як я усвідомила, скільки речей я встигаю завдяки тому, що я рано встаю і маю можливість ввечері бути вдома, бути мамою, я почала це любити.
З того моменту, як я почала це любити, я почала краще спати. Питання рано вставати – це велике питання. Тобі треба навчитися рано засинати. В мене завжди була з цим проблема до того часу, як я почала ще більш активно, ніж коли я намагалася повернутися в форму після пологів, займатися спортом. Якщо ти побігав і поплавав, питання, як ти засинаєш, не виникає, тому що ноги самі просто відпадають. Ти засинаєш і покращується якість життя.
Я чекала відпустку, коли роздам дітей, двох із трьох, залишусь одна, в мене не буде роботи, і я все перероблю. Коли вона закінчилася, я зрозуміла, що нічого не зробила. Навіть лінувалася бути хорошою мамою для однієї дитини, бо одна щось під’їсть, щось зробить, якось пограється. Я перестала «працювати» мамою, і була собою дуже розчарована. Я перестала почуватися нещасною через те, що у мене багато зобов’язань мами, і тому, що я працюю. Я полюбила те, як я живу, і намагаюся так далі себе відчувати. І мені це допомогло».
