Врятував маму після ракети по Сумах, а за рік сам боровся за життя: історія 16-річного Максима, яка довела до сліз всю Україну

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Максиму Теницькому було лише 12 років. Разом із мамою та сестрою він змушений був покинути рідні Суми, в той час як його батько став на захист України.

Згодом родина повернулася додому і, попри постійні повітряні тривоги та обстріли, хлопець радів можливості знову жити у рідному місті поруч із друзями.

«Я дуже сумував за цим містом, тому що я там народився, там мої друзі, там усе моє життя», — розповів Максим у Сніданку з 1+1.

13 квітня 2025 року, у Вербну неділю, Максим разом із мамою їхав автобусом до лікаря. Того ранку вони ледь не запізнилися на рейс, але все ж встигли. І саме це рішення змінило їхнє життя назавжди.

«Ми мали на нього запізнитись, але вийшло так, що я сніданок відмінив і ми все-таки встигли на цей автобус», — згадує він.

У центрі Сум російська ракета влучила поблизу автобуса, в якому перебували пасажири. Від потужного вибуху Максим на кілька секунд втратив свідомість, а прийшовши до тями побачив навколо страшні наслідки атаки та почав шукати маму. Попри власні поранення, хлопець вибивав вікна автобуса, щоб люди могли вибратися назовні. Потім повернувся по маму і допоміг їй залишити пошкоджений транспорт.

«Я втратив свідомість на декілька секунд. Піднімаюсь і бачу, що біля мене чоловік мертвий. Зліва лежить чоловік без голови. І я почав одразу шукати свою маму. Я розумів, що люди не вийдуть звідти, якщо зараз не доб'ю ці вікна. Я знав, що без мами нікуди не піду», — розповів Максим.

Навіть після порятунку матері хлопець продовжував просити медиків насамперед допомогти саме їй, а відео з місця події стало вірусним у Мережі.

«Будь ласка, спасіть її. За мене можете не переживати», — звертався він тоді до людей, які прийшли на допомогу.

За словами мами Максима, згадувати ті події все ще дуже страшно:

«Він забрав мене під руки. Запитав: «Мамо, ти можеш іти?». Я відповіла: «Буду старатися». А він сказав: «Допоможи мені, а я буду допомагати тобі. Коли мене виписали з лікарні й я передивлялася це відео, у мене були мурахи по тілу. Я весь час просила його рятувати себе, але він відповів: «Мам, я не зміг би просто побігти і залишити тебе», — розповіла жінка.

Після тривалого лікування та реабілітації Максим почав поступово повертатися до звичного життя. Здавалося, найстрашніше вже позаду, але доля підготувала ще одне випробування. 18 березня 2026 року, незабаром після свого 16-річчя, хлопець потрапив під атаку російського дрона. Того дня він їхав робити фото для посвідчення водія та мріяв про власний мопед.

«Я дивився в Telegram-каналі, що пишуть про дрон над Сумами. Потім почув, що він іде на зниження. Я не встиг ні впасти, ні закрити голову», — поділився хлопець.

Унаслідок вибуху Максим отримав тяжкі травми. Спочатку його госпіталізували до Сумської обласної лікарні, а вже наступного дня перевезли до київського Охматдиту. Лікарям довелося провести кілька складних операцій і встановити хлопцю спеціальну пластину для відновлення кісток.

Сьогодні, через кілька місяців після трагедії, Максим поступово повертається до життя. Він мешкає у Києві, планує закінчити 11 клас, повернутися до спорту та здійснити свої мрії. Найбільшою підтримкою для нього залишаються батьки та сестра, а особливим прикладом мужності хлопець називає свого батька-військового.

«Як тільки реабілітуюсь, повернуся в спорт і здобуду пояс, щоб він висів у мене в залі. Життя продовжується. На цьому зупинятися не можна», — переконаний Максим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закрив дитину від куль вбивці: історія двірника дяді Саші, який врятував хлопчика ціною власного життя