«Хочеться залитися сльозами і нічого не робити»: фотографи Ліберови розповіли про свої перші фото війни та зізналися, які знімки далися найскладніше

Костянтин і Влада Ліберови – це не просто фотографи, а справжні свідки нашої історії та нової воєнної реальності. До війни вони були весільними фотографами, а стали очима війни. Їхні фотографії понівечених українських міст бачив не тільки кожен українець, а й весь світ. Та які світлини фотодокументалісти вважають все ж найбільш знаковими для себе і яка мрія надихає пару не здаватися у складні часи? Про це вони розповіли в ексклюзивному інтерв'ю у Сніданку з 1+1, що виходить у будні з 06:30 до 09:30 на телеканалі 1+1 Україна.  

Світлини Ліберових вражають, адже воєнні кадри, які вдалося зафільмувати фотографам нікого не залишають байдужим. У 2022 журнал Time включив їх світлини у список 100 найкращих фотографій за рік, а вже у 2024 році за свою діяльність подружжя отримало державну нагороду — орден За заслуги 3-го ступеня.

Констянтин та Влада Ліберови до повномасштабного вторгнення були весільними фотографами та інколи фотографували людей на вулицях, але з початком воєнних дій після 24 лютого відразу почали документувати війну.

«Я почав документувати воєнні події з початку повномасштабного вторгнення. Першу зйомку, звісно, пам'ятаю — це був залізничний вокзал. З одного боку вагона – там діти, жінки, а з іншого боку – чоловіки. І це для мене, знаєте, було щось таке — це війна, це справжня війна!», — згадує Констянтин.

Перші фото військових вони зробили влітку 2022 року. Це були їх друзі зі штурмового батальйону — Карпатська Січ. Та для фотографів робити ці кадри було не просто проханням чи обов'язком, а насамперед — власним бажанням, як згадує Констянтин Ліберов:

«Мені особисто хотілося про них усіх розказувати, про кожного, хто жертвує своїм життям, своїм здоров'ям, своїм побутом для того, щоб захистити нашу державу. Ми максимально наближаємось до епіцентру подій, щоб передати наступним поколінням всю правду про те, що відбувається зараз».

Навіть попри велику кількість зроблених фотографій у їх пам'яті залишилися ті, які залишили найбільший слід — світлини військових у реабілітаційному центрі, емоції українських захисників під час повернення додому після полону та зруйновані вщент міста України.

«Ця фотографія знята під час обміну. Я дуже люблю цю фотографію, тому що вона для мене максимально мінімалістична і в ній є все, що має бути — одна конкретна людина, прапор України й те, як людина просто цілує рідну землю. Ну про що тут можна говорити? Ти в процесі просто вимикаєш у собі будь-які емоції, бо інакше ти просто не можеш працювати, бо тобі хочеться залитися сльозами й точно нічого не робити», — розповідає Влада Ліберова. 

«А це Вовчанськ. Здавалося б, чому для нас це важливий знімок, якщо це чергова фотографія з дрона? На цьому фото – місто, в яке за тиждень до цього ми заїхали в абсолютно ціле місто. Те, що з Бахмутом відбувалося півроку — з Вовчанськом стало за два тижні», — додає Влада Ліберова.

Воєнні кадри Ліберових — це не просто кадри, а історії, які розповідають про жорстоку реальність українців. Як зазнають Констянтин і Влада, вони завжди мають в голові майбутню композицію і побудову кадру, адже це дозволяє їм орієнтуватися в дуже екстремальних умовах під час небезпечних зйомок. Та якщо кадри можна спланувати, то реакцію на них передбачити не вдається.

«Я ненавиджу знімати поховання. І я ненавижу себе в моменти, коли я знімаю поховання. Але все одно ходжу на поховання, бо це емоція через яку можна показати найпростішим способом біль утрати, війну через історію тих, хто втратив все. Війна – це смерть. Якщо чесно, я усвідомлюю, що краще наші кадри ми зробили під час війни, але якби можна було відмовитися від усіх цих кадрів для цього всього не було, я з радістю», — зізнається Констянтин.

За словами подружжя, триматися у ці нескладні часи насправді буває дуже важко, враховуючи їхню діяльність та постійну документалістику кадрів від яких холоне кров та вони все ж продовжують вірити в краще майбутнє та мають мрію, яка змушує їх йти далі попри все.

«Я знаю, що б не сталося, нам буде по 85-90 років і ми будемо на озері Аттерзее відпочивати, пити каву.  У 2017 чи 2018 році в Австрії. Ми там їздили на машині і побачили, знаєте, от дуже пожилу, але дуже красиву, харизматичну пару. Оцей образ європейців у віці, які вміють жити для себе і в кайф.  Ми хочемо так», — каже Констянтин Ліберов. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Війна – це пекло»: Джеймі Лі Кертіс поділилася історією українського захисника