«Я вижила, а сестра – ні»: Надія Вікарій розповіла нові деталі про пережите насильство в сім'ї і як просувається розслідування
Історія 31-річної Надії Вікарій, яка публічно заявила про насильство в родині, смерть сестри, стала однією з найрезонансніших соціальних тем останніх тижнів в Україні.
Ще рік тому історія родини Саннікових звучала в медіа, як приклад жертовності та патріотизму. YouTube-канал Третя окрема штурмова бригада опублікував сюжет із заголовком «Мама відпустила сім синів на війну».
Цей матеріал швидко розлетівся соцмережами та новинами: 7 братів служать у лавах, воюють на найскладніших ділянках фронту, а вдома на них чекає мати – Тетяна Саннікова.
У кадрі велика родина, домашній стіл, жарти між братами та гордість матері за своїх дітей. У сюжеті йшлося, що жінка виховала 11 дітей – 8 синів і 3 доньок. Втім, уже за кілька місяців ця історія набула зовсім іншого звучання.
Після хвилі публікацій у соцмережах на зв’язок вийшла 31-річна Надія Вікарій. Вона одна з дочок родини, про яку публічно майже не згадували. Саме вона заявила про роки насильства, жорстоких знущань та смерть молодшої сестри Даші.
«Я більше не боюся»
Все почалося з дописів Надії у Threads. Її слова шокували тисячі українців.
«Я не боюся публічно розказати свою історію з пекла: як мене разом із моєю рідною сестрою, коли ми були малолітніми, ґвалтували рідні брати, які зараз служать», – розповіла Надія.
В іншому дописі дівчина написала:
«Я більше не боюся розповісти, як нас із сестрою катували й убивали. Мені вдалося вижити, але їй, на жаль, ні».
Після цього історія стала резонансною. До того ж видалили і сам відеосюжет про «маму-героїню», який раніше активно поширювали медіа та соцмережі.
Ексклюзивно з Надією поспілкувалися журналісти програми Сніданок з 1+1. Вона розповіла, як живе зараз, чому наважилася говорити публічно та як просувається розслідування.
«Я думала, що заслужила це»
Надія зізнається, що роками мовчала через страх і внутрішнє переконання, що все пережите її провина.
«Так, я колись дуже любила цю людину. Я росла і думала, що все, що вона зі мною робила, і її діти – я це заслужила».
За освітою Надія – кухар-офіціант. Після втечі від матері у 15 років почала самостійне життя: навчалася, працювала та постійно переїжджала. Каже, довгі роки буквально рятувалася роботою.
«Я працювала і на пілорамах, працювала нянею. Працювала дуже довго в Києві менеджером у клінінговій компанії. Інколи кілька років поспіль працювала взагалі без вихідних. Я просто не могла зупинитися і побути сама з собою, тому що це було нестерпно», – зазначила Надія Вікарій.
Зараз вона мешкає у Києві та проходить лікування. Зізнається, що нині не має ресурсу навіть для роботи:
«Мій друг фактично врятував мене. Вони мене просто забрали з Малина, тому що я вже не могла піклуватися ні про себе, ні про свою собаку».
Сестра Даша і 22 роки пошуків
Однією з найболючіших тем для Надії залишається історія молодшої сестри Даші. За її словами, Даша померла у 2004 році у віці 10 років. Надія переконана, що смерть сестри пов’язана з насильством у родині.
Вона стверджує, що після смерті дитини її мати Тетяна Саннікова таємно закопала тіло на околиці Бердичева та ще чотири роки переконувала оточення, що Даша жива.
Могилу сестри Надія шукала понад два десятиліття. Лише тепер, за її словами, Даша отримала справжнє місце поховання.
«Я опинилася у стані 9-річної дівчинки»
Надія розповідає, що остаточно зважитися на публічне зізнання її змусило голосове повідомлення старшої сестри:
«Я опинилася от у тому стані дев’ятирічної дівчинки і почала писати від болю».
Після перших публікацій вона очікувала осуду чи недовіри, але реакція людей виявилася зовсім іншою. Жодна людина не написала, що такого не може бути або що це неправда. Вона зрозуміла, що виросло ціле покоління дітей, які пережили схожий травматичний досвід.
Не має бути термінів давності
Сьогодні головна мета Надії – це добитися справедливості та змін у системі захисту дітей. Вона переконана, що злочини проти дітей не повинні мати термінів давності, а посадовці, які ігнорують сигнали про насильство, мають нести відповідальність.
«У моїй історії дуже багато людей, які мали звернути увагу і почути нас. Вони просто не виконали свою роботу. Моєї сестри зараз тут немає».
Також Надія наголошує на необхідності постійного контролю за сім’ями, які перебувають на обліку та важливості пояснювати дітям, куди звертатися по допомогу у випадку насильства. І найголовніше, каже вона – не мовчати.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пережила сім переливань крові: екс-наречена Володимира Кличка зізналася, що ледь не померла під час народження їх доньки
