Павло Зібров на весіллі Аліни Гросу згадав про своє «срібне весілля»
"Ми розписалися нишком, по блату..."
Павле, у першу чергу вітаємо вас із днем народження. Ніби, весілля Аліни Гросу - afterparty вашого дня народження. Як святкували день народження?
- Ми відкисали у басейні, у Києві, поряд були лише найрідніші, тому що у нас не було часу запросити гостей.
- У нас був родинний сніданок…
- Ви уявляєте, я заходжу зранку у вітальню, а там літають вуса. Це Діана, донька, потурбувалася і замовила повітряні кульки у вигляді вус.
- Також нам привезли дуже гарні троянди від Юлії Тимошенко. Вона подзвонила і привітала Павла, це було дуже приємно. Мені здається, що це – майбутній прем’єр-міністр України.
Наразі у політиці бракує хіба що Павла Зіброва…
- Політична сила протягом вісімнадцяти років пропонувала мені бути разом з нею, я сказав: «Дякую, я вас підтримаю, але я буду займатися своєю улюбленою справою!». Я дивлюся на своїх колег, які пішли у політику, і мені їх шкода – тобі Бог дав співати, творити, а ти йдеш займатися не своєю справою. Мені таке в голову не приходило і не прийде, бо я – творча людина!
- До речі, мені наснився сон, що Юлія Володимирівна стала прем’єр-міністром. А до того, як відбулися вибори Президента України, мені теж наснився сон, що Зеленський виграє.
- Тож, будь ласка, записуйтеся до Марини Володимирівни через мене, бо вона знає наперед, що відбудеться.
Чи є у вас рецепт, як зберігати гарний зовнішній вигляд після багатоденних вечірок, враховуючи те, що спочатку у вас був день народження, тепер – весілля, попереду – другий день весілля, і як ви самі сказали, що «випили стільки, що не переплисти»…
- Я – садовод, і у мене ростуть молодильні яблука. Якщо хтось хоче мати такий вигляд, як ми з Мариною, - молодильні яблуні ростуть у мене. Але у мене є вівчарка Горпина, тож, якщо ви зайдете за молодильними яблуками без мене, то вона вхопить вас за деякі місця.
Цього року ви з дружиною святкуєте срібне весілля. Яким було це свято 25 років тому?
- Я трошки схитрив, бо наше весілля ми зробили на день народження Марини. Їй було 35 років, мені було 37. Зекономили на столі, що називається… Ми розписалися нишком, по блату, бо тоді ж треба було вставати у чергу за кілька місяців. Я попросив завідуючу, і вона нас в обідню перерву розписала у Голосіївському РАЦСі. Після цього я замовив по радіо свою пісню « Я так тебе кохаю…». Ми розписалися, і тут – по гучномовцю звучить Павло Зібров.
- До речі, пропозицію він мені не робив… Вікна нашого будинку були навпроти вікон РАЦСу, і мені вже так набридло, що мені ніхто не робить пропозицію, а я ще молода і гарна. Я сказала Павлу: дорога до РАЦСу – навпроти, а є ще інша дорога - до… матері. Він не знайшов дорогу до тієї… матері, і пішов до РАЦСу.