Щороку у світі знімають десятки фільмів7 фільмів, які повернуть літній настрій, сюжети яких закручуються в танцювальних ритмах. Нічого дивного в тому нема, адже чи не кожен танок – він про кохання, певно, найсильніше людське почуття. Разом із тим, танці привабливі й настільки популярні на екрані й у реальному житті, що є, безумовно, найеротичнішим і, разом із тим, найдоступнішим мистецтвом.

Певне, немає на світі такої людини, яка б не танцювала – чи в парі, а чи сама від щастя. Мова тіла, пластика тіла, до того ж, є універсальною: передати свої почуття, освідчитися в коханні через танець не завадить, практично, нічого – ви можете бути іншої раси чи культури, не володіти мовою вербальною, перебувати на протилежних соціальних полюсах, навіть вікові бар’єри запальним чи чуттєвим танцем руйнуються миттєво.

Варто також зауважити, що культурний поступ останнього століття, покроково маркувався не тільки певною модою на вбрання чи зачіски, але також пам’ятається певними танцями, за якими вгадуються ритми епохи. І тут, безумовно, не можна обійти увагою «епоху диско», що дарувала блискучі фільми та напрочуд легких і життєрадісних героїв, що танцювали до глядачів із різних куточків земної кулі.

 

«Лихоманка суботнього вечора», 1977 р.

Американський фільм Джона Бедема із Джоном Траволтою в головній ролі, котрий, разом із стрічкою, зажив непідробної світової слави.

«Танцюрист диско», 1982 р.

З іншого ж географічного боку маємо, безумовно, класичний, індійський музичний фільм із запальним Мітгуном Чакроборті. Режисер стрічки - Бабар Субхаш.

Саме тут чуємо знану пісню Jimmy Jimmy Ajaa Ajaa.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 фільмів Тарантіно, які люблять жінки

«Увесь цей джаз», 1979 р.

Передусім, це неймовірний за своїм мистецьким духом і танцювальним бурлеском напівбіографічний, правдиво драматичний і водночас життєствердний музичний фільм американського режисера й хореографа Боба Фосі. У центрі сюжету, природно, також хореограф і режисер, який буквально розривається поміж роботою над новим бродвейським шоу та монтажем свого чергового фільму. Стрічка отримала «Золоту пальму» Каннського фестивалю й одразу 4 «Оскари».

«Брудні танці», 1987 р.

Ну й, звісно, наголосимо на американській мелодрамі, де переможно грають і танцюють Патрик Свейзі й Дженіфер Ґрей. Це саме той сюжет, коли танок допомагає здолати їй та йому високо зведені соціальні бар’єри. Після надзвичайно успішного прокату – 6 мільйонів доларів витрачено на виробництво, а один рік у кінотеатрах приніс 170 мільйонів.

«Брудні танці» стали першим фільмом для домашнього перегляду з півмільйонною кількістю проданих копій. Також це один з унікальних випадків, коли після фільму за тим самим сюжетом був поставлений мюзикл на Бродвеї; зазвичай усе трапляється навпаки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 7 найкращих фільмів про дружбу

«Шоуґелз» («Шоу-дівчата»), 1995 р.

Також екстраординарною є історія й доля викличного фільму режисера Пауля Фергуфена «Шоуґелз». Дія цієї відвертої стрічки розгортається в елітних стрип-клубах Лас-Веґаса. Після виходу до прокату картина отримала «Золоту малину» як найгірший фільм року, а згодом і найгірший за все десятиліття. Уперше в історії цієї знущальної кінонагороди режисер безстрашно прийшов на церемонію вручення, аби отримати антивідзнаку. Він ніби передчував, що згодом стрічка заживе культової слави. Річ у тім, що через деякий час вона зажила надзвичайної популярності у відеопрокаті та була реабілітована серед співтовариства кінокритиків, котрі нарешті роздивилися її художні чесноти. Це той щасливий випадок, коли глядачі розкривають очі на мистецтво фахівцям.