«Це було важче, ніж здавалося»: учасники Танці з зірками – про свої виступи та перші емоції одразу з паркету

Після чотирирічної паузи легендарні Танці з зірками повертаються не просто як шоу, а подія, яка об’єднує заради особливої мети. Передноворічний благодійний спецвипуск Танці з зірками. Рух до життя став гучним нагадуванням про те, за що глядачі так люблять цей проєкт: щирі переживання, яскраві зірки й моменти від яких перехоплює подих. 

Цього вечора на паркет вийшли 12 зіркових пар зі своїм танцем та особистою історією, прожитою під музику. Нагадаємо, що часу визначитися зі своїми фаворитами ще достатньо — голосування за улюблену пару триватиме до 30 грудня, 00:00.

Окрім видовищних номерів і яскравих емоцій, цей спецвипуск має важливу місію — підтримку Superhumans Center. Кожен глядацький голос автоматично перетворюється на донат і допомагає в прицільній евакуації поранених. 

Румба, танго, самба, квікстеп і різні стилі, але спільним залишалося одне: напруга до останньої секунди й бажання віддати паркету максимум. Але що відбувається після фінального акорду, коли музика на паркеті стихає, а серце все одно ще б’ється швидше?

Для сайту 1plus1 зіркові учасники поділилися своїми першими емоціями та враженнями після виступів. Чи перевершив виступ всі репетиції та кого вони вважають найсильнішою парою? 

Детальніше у нашому матеріалі.

«Наше танго – танець через біль війни»

Наталя Островська

Полегшення відчула після виступу і тепер усвідомлюю, що цей досвід залишиться на все життя. Одна річ розповідати новини на камеру, а зовсім інші відчуття, коли тобі потрібно вийти на паркет і зробити те, чим ти не володієш професійно. Ще й у цей момент прискіпливе журі стежить за кожним твоїм рухом і тим, як стопа натягнута. Але у мене дуже близький емоційно наш номер, тому я у першу чергу жила на паркеті та намагалась не контролювати кожен рух нашої пари.

Навіть Дмитро Дігусар сказав, що танго – один з найскладніших танців. Ще й до того складна історія нашого номера. Усе це у комплексі було нелегко відтворити. Наше танго – танець через біль війни. За історією ми з коханим залишились на руїнах власного будинку. Дому більше немає, але є ми одне в одного. Такі історії у ТСН майже щодня. Ми розповідаємо про них і емоційно переживаємо за кожну родину. 

На паркеті цей біль та емоції вилились у чуттєвий танець. Вірю, що українців не залишить байдужими ця історія і те, як ми з партнером пережили її. Будинок мого партнера зруйнований на Харківщині, поблизу моєї малої Батьківщини росіяни… фронт наближається і вже з Донеччини перекинувся на мою рідну Дніпропетровщину. Нам з Віталієм Загоруйком дуже близька ця історія.

Найважче було чути критику від хореографа. Ясна річ, що він хотів досконалості у рухах. Але його вимогливість давалася найтяжче. Інколи хотілося показати свій характер і посваритися. Я не йшла на це шоу перемагати. Себе я точно перемогла. 

«Хотів просто кайфанути від того, що ми робимо»

Женя Галич

Я б із задоволенням станцював ще раз. Найнеприємніше в усій цій ситуації, що виступ був непоганим, але я чітко усвідомлюю свої помилки й дуже хотів би їх виправити. 

Я дивився на Яну і хотів просто кайфанути від того, що ми робимо. Ми справді підійшли одне одному. Я дуже задоволений, що танцював саме з нею – це було круто.

Увесь час я дуже переживав. Не знаю, як Яна, але мені постійно здавалося, що я щось не пам’ятаю, роблю не так або чогось не знаю. Я вважаю, що я вже переможець, тому що мені вдалося все це вивчити і вийти на сцену. Мені також дуже сподобалися Анна Кареліна і Паша Текучев — просто супер виступ. І ще Руся Данілкіна — це було фантастично. 

«Було трохи страшно»

Наталка Денисенко

Я б тисячу разів його (танець) повторила. Давно не відчувала таких емоцій, довго про це мріяла і нарешті ця мрія здійснилася.

Найскладнішим моментом було підняття на полотнах над паркетом. Передусім тому, що ми не мали можливості добре його прорепетирувати. Ми ще раз прогнали цей елемент на репетиції, але в день виступу вже не було можливості провести її повноцінно. У нас усе вдалося, хоча в цей напружений момент було трохи страшно. Але коли я побачила кадри того, як це виглядало на екрані — це вау.

У кожного — класні, цікаві номери, і ми всі дуже різні: як у житті, так і на паркеті. Найсильнішою, я вважаю Русю Данілкіну, тому що той рівень, який вона показує в танці — це щось неймовірне. Я вважаю, що Руся — приклад сили і натхнення для всієї нашої країни і для всього світу, демонстрація того, наскільки ми, українці сильна нація. Я пишаюся тим, що танцюю з Русею на одному паркеті.

Самба — максимально пристрасний танець. І, як ви бачили, уся наша постановка будується на тому, що я, ніби закохалася у свого партнера. І наш танець саме про закоханість, тому це справжній вибух емоцій.

«Я хвилювався, напевно, разів 20»

Нікіта Добринін

Перед виходом на сцену я хвилювався, напевно, разів 20. Це було важче, ніж здавалося. І моє головне завдання було вийти на сцену саме з цим хвилюванням, на цих емоціях. Бо очікування дуже сильно виснажує. Хотілося вийти на паркет на щирих та живих почуттях. І мені здається, нам це вдалося.

Я прекрасно розумію, що я не танцюрист і не хореограф, скоріш за все, ніколи ним не стану. Але в мене є унікальна можливість вийти на паркет у такому проєкті. Для мене це справді велика честь. І дуже класно, як на мене, ми з цим завданням упоралися.

Думки були про те, що я можу щось не встигнути зробити, неправильно виконати підтримку, що щось піде не так. Але насправді відповідь на всі ці страхи дуже проста — ніхто не знає, як має бути насправді. І якщо ти робиш це з емоціями, а не механічно, тоді складається танець, складається історія.

Найбільш важкий елемент танцю — це був ронд. Коли Аня танцювала попереду, я мав її правильно пропустити й не піти за нею занадто різко. Деякі елементи, можливо, нам не вдалися ідеально, але сам танець, ніби пішов сам. Нам вдалося те, чого ми навіть не планували, але в результаті все склалося якнайкраще. Судді це також відзначили.

«Є лише дві хвилини, щоб показати весь шлях підготовки»

Наталі Солонік

Виступ був неймовірний, але найголовніше — це підтримка мого партнера. Можна багато розповідати про себе, але саме він мене налаштував. І навіть під час танцю постійно підтримував. Він зарядив мене своєю енергією. 

Але, чесно кажучи, нам важким здавався не один елемент — складним був увесь танець. Був період, коли все йшло добре-добре, але фінал ніяк не міг «народитися». Ми довго не могли логічно завершити танець. Це давалося складно, але спільними зусиллями все-таки знайшли рішення. Хотілося дотанцювати його до кінця й віддати ту емоцію, яку ми в нього вклали.

На репетиціях ти думаєш про рухи, техніку й те, як зробити правильно. У тебе є шанс зупинитися, переробити. Хоча наприкінці підготовки Саша вже казав: «Все, не зупиняємось. Якщо щось пішло не так — танцюємо далі». А на сцені — один шанс. Ти не можеш сказати: «Стоп, давайте повторимо цей рух». Тому це зовсім інше відчуття. Емоції інші, але вони неймовірні. Ти витрачаєш стільки часу на репетиції, і в тебе є лише дві хвилини, щоб показати весь цей шлях підготовки. 

Ми бачили не всіх, але видно, що кожен викладається на повну. Усі класні, сильні, яскраві особистості. Виділити когось одного дуже складно, окрім нас (сміється).

«Ми кожну репетицію вмирали для того, щоб сьогодні тут народитися»

Павло Текучев

Відчуття — це просто шок і вау! Таке задоволення, мабуть, неможливо відчути десь поза межами подібних шоу. Я дуже вдячний цьому проєкту за можливість прожити ці емоції. У нас була чітка установка: ми виходимо, щоб отримати задоволення й поділитися ним. Так і сталося.

Я відчував кожну мить. Звісно, не все вийшло на 100% так, як хотіли, але ми були до цього готові. Бували репетиції, де ми танцювали навіть краще, ніж сьогодні. Сьогодні, як нам здається, виникли певні технічні моменти. Головне — ми задоволені результатом і тим, що сьогодні сталося.

Я сказав це одразу після танцю й повторю ще раз: ми кожну репетицію вмирали для того, щоб сьогодні тут народитися. І так воно і сталося. Це було варте кожної секунди. Ми відтанцювали, напевно, більше сотні годин, тобто понад два тижні щоденних репетицій. Часто мені закидають, мовляв, ти ж професійно займався танцями. Навіть ходять такі чутки, але це неправда.

Уся моя «професійність» — це три тижні щоденної роботи з Анею Кареліною. Я тренувався так, ніби готуюся до міжнародного чемпіонату. Ми починали тренування о восьмій, дев’ятій, іноді о десятій вечора після роботи і виходили із залу дуже пізно. Для мене це був виклик самому собі — довести, що я здатен танцювати на гідному рівні. І так, я довів це собі!

«Ми налаштовували себе просто кайфанути»

Василь Байдак

Це було дуже важко. Ми витратили неймовірну кількість сил. Цілий місяць репетицій — і морально, і фізично це було справді складно. А сьогодні на паркеті сталася квінтесенція всього цього процесу. Ми задоволені. Нам було весело. Енергія буквально кружляла навколо нас. Це було неймовірно. Надзвичайно. Просто вау.

Найскладнішим був початок і фінал танцю, тобто знайти логіку, правильно увійти й так само правильно завершити номер. Ми налаштовували себе просто кайфанути й отримати задоволення від цього танцю. І нам це вдалося — ми справді отримали задоволення.

Нагадаємо, голосування за улюблену пару триватиме до 30 грудня, 00:00, тому якщо ще не визначились з власними фаворитами, то у вас є достатньо часу, аби це зробити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голосування вже триває: як підтримати улюблену пару в Танцях з зірками та проголосувати за своїх фаворитів