Ведуча ТСН Лідія Таран долучилася до популярного флешмобу у соцмеражах #роботанетурбота. На своїй сторінці у Facebook вона розповіла історію свого кар'єрного зростання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зірки каналу 1+1 потрапили до 20-ки найкрасивіших людей України

Переконана, що робота має приносити задоволення. Тим паче, що є, що згадати, - написала Лідія Таран

«Коли мені було 18 я працювала на українському радіо. Куди потрапила завдяки фантастичному збігу обставин і хлопцю, з яким тоді зустрічалась. Ми писали сценарії, шукали музику, вдень записували підводки на Хрещатику 26, а потім монтували (ще на плівці) програму - за заявками слухачів. Звичайно, з таким «багатим» досвідом я потрапила на спеціалізацію «радіожурналістика» в Інституті журналістики. Вона була не надто престижною. Звичайно, бо всі хотіли бути телевізійниками! Але в ту групу небожителів відібрали тоді якихось два десятка щасливців з курсу, і тоді здавалось, що над цими людьми вищої касти вже з'явилися такі собі німби -телеантени. Ще гіршою і найнепрестижнішою справою було залишитись на так званій газетній журналістиці. Тому я вважала, що мені і так пощастило - з радіо! Чули б ви тоді мій голос. 

Коли вже з'явилися Фм-станції, і я працювала на одній з них, поєднуючи ранкові інформаційні ефіри з навчанням у другу зміну, то почула що в офісі поверхом нище незабаром буде новий канал. Телевізійний. Новий цілком. Навіть по назві Новий. Одного весняного дня я просто зайшла туди. І попросилась на роботу. Яку? Я не розуміла точно, бо ніколи ще цього не робила. Але дуже хотіла працювати. Мені було 20 і виглядала я вкрай непереконливо. Досі не розумію, чому один з тодішніх головних режисерів (Ірина Карпова, я все пам'ятаю), коли я вже розвернулась іти геть, сказала щось типу «У нас в воскресенье тракты, хочешь приходи». І от я набралась хоробрості і прийшла. Але це вже окрема історія.

З 15 липня 1998 мого року моє життя, як кажуть зараз, вже ніколи не буде таким, як раніше. Це був наш перший прямий ефір - в парі з Настьою Образцовою. Так, я таки закінчила Інститут журналістики, навіть з червоним дипломом. І моя спеціалізація -радіо. Тому вже 20 років я працюю на телебаченні. Де подівся мій диплом магістра, я не пам'ятаю. Тому що це просто ламінований документ, якщо за ним не стоять ваші професійні апетити, і ваша цікавість до нового, і велике бажання відкривати нові двері! Тоді всі зорі зійдуться вам у поміч і обставини сприятимуть. 

Так що, для мене #роботанетурбота, а вже 20 років як саме життя. Сподіваюсь, що Ви також отримуєте задоволення від того, чим займаєтесь! Долучайтеся до флешмобу #роботанетурбота, розповідайте свої професійні історії та публікуйте їх з цим хештегом на власних сторінках в фейсбуці. Давайте разом допоможемо тим, хто сумнівається в правильності вибору свого професійного шляху», - розповіла ведуча.