«Я дуже люблю увагу»: нова акторка Жіночого Кварталу Злата Козак розповіла, як потрапила до команди, що було найскладнішим та як її прийняли колеги
Злата Козак відверто пояснила, чому перші концерти стали для неї випробуванням, а також поділилася неочікуваним фактом про себе.
Злата Козак стала частиною оновленого акторського складу Вечірнього Кварталу, Нагадуємо, що нові випуски проєкту показують щосуботи о 19:00 на телеканалі 1+1 Україна.
Але її шлях у команду почався не з випадкового кастингу: до цього вона вже мала досвід у гуморі, стендапі та власному шоу імпровізації. За лаштунками проєкту редакція сайту 1plus1 взяла ексклюзивне інтерв'ю в акторки.
У ньому Злата Козак відверто розповіла про коментарі після перших випусків, зізналася, хто підтримав її на початку роботи в Кварталі та висловилася про порівняння з іншими акторками. А також гумористка назвала своє неочікуване захоплення, про яке мало хто знає.
Злато, розкажіть, як у вашому житті з’явився Квартал, і що ви відчули, коли зрозуміли: тепер ви частина цієї команди?
У мене є своє шоу імпровізації Weekend Improv. Ми багато виступаємо, зокрема беремо участь у батлах імпровізації. На таких батлах у складі журі нам часто траплявся один із авторів Кварталу. Він одразу побачив у мені потенціал і навіть якось запитав, чи не хотіла б я спробувати себе на великій сцені. Я, звісно ж, погодилася. А вже зовсім скоро отримала пропозицію стати акторкою Жіночого Кварталу. Мабуть, всесвіт мене почув.
Що для вас було найскладнішим у перші дні роботи в Кварталі? Чи були якісь виклики або ситуації, де довелося себе переборювати?
Прямо переборювати себе, мабуть, ні. Але знаєте, коли ви влаштовуєтеся в офіс, де найм нових людей є нормою, там зазвичай є система адаптації: вам усе пояснюють, показують, вводять у процес. А в Кварталі немає такої плинності кадрів і системи найму. Новенька людина просто з’являється. До мене, наприклад, останньою з дівчат приходила Іра Гатун, а це було вже давно.
Тут немає гайда чи чек-листа: що робити, де студія звукозапису, як усе влаштовано. Я прийшла, а всі навколо вже все знають. Тому перші концерти були складними саме через те, що я мала сама зрозуміти, як усе зрозуміти.
Але атмосфера дуже тепла. Мене ніхто не відштовхував, на всі мої запитання відповідали. Просто тут треба проявляти ініціативу, і тоді ти розберешся.
Як вас прийняли колеги? Хто першим підтримав або дав пораду?
Мабуть, це були партнери по моїх перших мініатюрах, бо ми з ними репетирували. Це Настя Євтушенко, Катя Нікітіна – ми з ними першими виступали, тому контакт налагодився найшвидше.
До того ж я прийшла не одна, а разом з Ірою Левкун. І через те, що ми були дві новенькі, ми, звісно, підтримували одна одну. Тобто мені тут не було гірко, я не плакала вдома у ванній, все було комфортно.
Чи був жарт або номер, після якого ви відчули: «Все, я вже трохи своя»?
Мабуть, це був не конкретний жарт і не номер. Просто коли я відіграла перші два концерти, які йшли один за одним, а потім зрозуміла, що в третьому теж буду, що мене не виганяють і не звільняють, я подумала: «Ага, я нормальна» (сміється).
У той момент я відчула, що мене прийняли. Бо це незвичайна робота, це творчість. Ти не завжди одразу розумієш, підходиш чи ні, не отримуєш фідбеку у форматі one-to-one. Тому коли я потрапила в третій концерт, я зрозуміла: все, я своя, я в команді.
А сміх залу – це взагалі наркотик. Усі артисти, і я в тому числі, сидять на цій голці. Коли зал сміється, ти відчуваєш себе живою. Я обожнюю гумор, і можливість смішити людей для мене дуже важлива.
А як ви взагалі прийшли в гумор? Коли зрозуміли, що це ваша сфера і те, чим хочеться займатися в житті?
Мене завжди тягнуло на сцену, ще з дитинства. Я закінчила коледж культури і мистецтв, потім Академію керівних кадрів культури і мистецтв. Тобто я весь час так чи інакше лізла на сцену.
У гумор я потрапила приблизно чотири роки тому, коли почала займатися стендапом. Потім з’явилася імпровізація, потім моя команда Weekend Improv. І саме тоді, коли я в гуморі відчула тверду землю під ногами, мене взяли в Квартал. Воно якось само так склалося, і я зрозуміла, що йду своїм шляхом, я там, де маю бути.
Чи порівнювали вас із акторками, які раніше були в команді? І як ви ставитеся до таких порівнянь?
До речі, я очікувала, що прийду, і мені скажуть: «Ми беремо тебе замість Ірини Сопонару» або ще когось. Тобто я думала, що тут є розподіл за типажами, і мене беруть саме на певний типаж. Але жодного разу в мій бік не звучало: «Ми рік тому писали цю мініатюру для іншої акторки, а тепер ти береш її роль». Такого не було ніколи.
Я знаю, що автори пишуть саме під мене, вони зі мною спілкуються. Тобто мене не добирали як заміну. Мене взяли як нову особистість, і це дуже приємно.
Ви читали коментарі після перших випусків? Чи були якісь, які вам особливо запам’яталися? Як ви взагалі ставитеся до критики?
Так, я читала коментарі, мені було цікаво. Із плюсів: люди помітили, що я новенька. Це вже непогано. Звичайно, там було багато негативу. Не лише щодо нових дівчат, а загалом. Люди люблять писати погані коментарі. Але такого адресного, що конкретно «ця руда повна шляпа», я не бачила.
Загалом негатив був, але, якщо чесно, мені байдуже. Я виступаю в Палаці Україна, а людина сидить десь із телефоном і пише мені поганий коментар. Чому я маю ображатися?
Ви маєте великий досвід в імпровізації. Наскільки вона допомагає вам на сцені Кварталу, де важливі текст, темп і точне попадання в жарт?
Основна навичка імпровізації – це чути й слухати. Ти відповідаєш не тому, що просто вивчив текст, а тому, що справді чуєш, що тобі говорять. В імпровізації немає заздалегідь вивченого тексту. Ти слухаєш партнера і відповідаєш так, як у цей момент вважаєш правильним. І це дуже допомагає.
А якою ви є поза сценою: більше спокійною, емоційною, самоіронічною чи вимогливою до себе?
Я дуже різна, особливо для малознайомих людей і для близьких. Знайомі, мабуть, на сто відсотків вважають мене експресивною, зухвалою, дуже відкритою. Я люблю відверті жарти, можу прямо говорити про секс. Через це в людей складається враження, що я суперсмілива, яскрава.
Але лише найближчі знають, що насправді я дуже ніжна і дуже ранима. Вдома я багато жартую, але я не лізу на стіни і не ходжу по стелі. Насправді я дуже тендітна людина.
Мабуть, моя експресивність у соціумі – це захисна реакція. Так мені легше не підпускати малознайомих людей надто близько, туди, де вони можуть зробити боляче. Мені комфортніше, коли мене вважають стервою чи складною людиною. Можливо, тоді не так часто намагаються мене зачепити.
А що у вашому характері найбільше допомагає в акторській професії?
Мабуть, відкритість. Я дуже люблю людей і люблю увагу. Думаю, саме моя любов до уваги мені допомагає. Навіть у найгірший день, навіть після обстрілів, я знаю: я вийду на сцену, подарую людям багато сміху, а вони дадуть мені увагу, якої я потребую ще з дитинства.
Тобто це не міф, що люди, які виходять на сцену, часто дуже потребують уваги?
Так, це не 24/7, звичайно. Я ж не ходжу по двору в леопарді, щоб усі на мене дивилися. Не привертаю увагу постійно, але знаю, що йду на сцену саме за цим. Я потребую уваги, можливо, я колись її недоотримала.
Мене дратують люди, які роблять вигляд, що їм увага не потрібна, але при цьому самі лізуть на стіл із ногами. Я дуже люблю увагу і вдячна за неї. Після своїх шоу я можу підходити до глядачів і дякувати їм за те, що вони приділили мені час, дивилися на мене, аплодували, сміялися з моїх жартів, для мене це дуже цінно.
Якби глядачі майже нічого про вас не знали, з якої історії або факту про себе ви б почали знайомство?
Якщо говорити про якийсь неочікуваний факт, то я дуже люблю водити машину. Я кайфую від кермування і вважаю себе хорошою водійкою. Мені дуже подобається сам процес.
У мене є авто, і якщо є вибір між таксі й тим, щоб поїхати на своїй машині, я оберу свою машину. Можу підвозити друзів, бо мені подобається кермувати. Я їжджу в інші міста, обожнюю бути за кермом.
Але я не люблю швидкість. Зазвичай люди, які люблять кермувати, захоплюються автоспортом, але це не про мене. Можу трохи перевищити, бо іноді 50 км/год – це вже занадто повільно, але прям швидку їзду я не люблю. Я дуже злюся, коли мене хтось везе швидко. Я порядна водійка і вимагаю такої ж порядності від інших.
Дивіться нові випуски Вечірнього Кварталу щосуботи о 19:00 на телеканалі 1+1 Україна.
