Про перше в Україні ЕКЗ, інноваційні методи лікування безпліддя та шляхи виходу з демографічної кризи: інтерв’ю з репродуктологом Олександром Феськовим у проєкті “Люди задля життя”

Телеканал “1+1 Україна” та Schonen запустили масштабний партнерський проєкт “Люди задля життя” про героїв нашого часу, які часто залишаються за кадром. Ви дізнаєтеся більше про професіоналів своєї справи — лікарів, які рятують життя українців у складні часи, а також про інноваційні методи у медицині та сфері здоров’я.

Schonen — це інновації для здоров‘я нації. Schonen – швейцарська торгова марка, бренд інноваційних засобів для здоров’я, що об’єднує продукти, які відповідають найвищим стандартам якості. Ми прагнемо в Європу, - але Європа вже давно у нас в швейцарській якості Schonen.

Репродуктолог Олександр Феськов ексклюзивно в інтерв'ю сайту 1+1 розповів про найінноваційніші методи лікування безпліддя та своє бачення подолання демографічної кризи після війни.

Коли ви усвідомили, що хочете присвятити життя лікарській справі?

Я повинен був бути фізиком-ядерником, але став лікарем. Повинен був стати хірургом, але став гінекологом. Ця професія більше мене приваблювала. Десь на 4-5 курсі університету зацікавився репродуктологією та акушерством.

Що вас привабило у цій сфері? На той час вона не була такою популярною та не мала великої довіри в людей.

Приваблювала сама новизна, новітня сфера, де нічого не було, де можна було креативно розробляти все. Моєму захопленню також посприяли викладачі, які самі горіли цим. Треба було думати, розумнішати, створювати щось нове. Мене у молодості це зацікавило найбільше.

Ви брали участь в першій в Україні програмі ЕКЗ. Розкажіть про цей досвід.

Прийшла пара, проста жінка та чоловік. У всьому СРСР тоді було лише три спеціалізовані клініки, в Україні - тільки у Харкові. Було якесь обладнання, прості препарати. На тиждень призначили препарати для стимуляції овуляції, а далі сталася перша вагітність. Попри те, що ембріони отримували вже десь за 3-4 роки до цього, але до вагітності вдалося дійти вперше. Народилася здорова дитина і це було дуже почесно. 

Пригадайте свої перші особисті успіхи. Яка історія запам’яталася найбільше?

Таких історій дуже багато. Кожна людина — це індивідуальний успіх. Часи змінюються, зараз новіше обладнання, кращі препарати. Раніше не було інкубаторів. Усе тримали в термостабільних шафах, де температура була +37. Було лапароскопічне лікування, була стимуляція овуляції. Я робив 40-50 операцій на місяць. Пацієнти прибували з усього Радянського союзу, бо більше не було куди їхати. 

У 1995 році ми створили свою клініку. Спочатку це була звичайна клініка, а згодом ми почали впроваджувати складніші техніки, у тому числі ЕКЗ. Це важкий шлях, адже виникали елементи бізнесу. Потім прийшло сурогатне материнство, почали мої однолітки приходити, яким за 50. 

Розкажіть про інновації. Ви відкрили власний кріобанк і виробництво стовбурових клітин. Що ця інновація дає нашому майбутньому та як це допомагає і лікуванні?

Є плацента, є пуповинна кров, яка дає стовбурові клітини та багато речовин. З плаценти виготовляють багато препаратів, серед яких виділяють один компонент. Його фільтрують, виміряють і далі передають на промислове виробництво для використання. Це започаткував Валентин Іванович Грищенко, надзвичайно розумна людина. Ми отримували плаценту і її викидали. Вже потім почали виділяти спеціальні фракції, там де є клітинні структури. 

Поширеною стала доказова медицина — коли є один фактор, його пацієнту дають, а далі спостерігають. Такий підхід дає 30-50% позитивного ефекту. Почали підсаджувати цю плаценту, вводили в основному підшкірно, внутрішньом’язово, невеликими шматочками. Після обстеження на інфекції ВІЛ, гепатити тощо, побачили прекрасний результат: ця тканина діє не тільки на репродуктивні органи, а й поліпшує стан при цукровому діабеті, інфарктах, ковіді. Завдяки цьому досвіду ми виробили тактику роботи. Дізналися багато про патогенетичні речі, які приходять з часом. Тут є певні тонкощі: когось ми беремо в роботу, а когось ні. Ми не виправимо природу, якщо вона вже все “з’їла”. Бувало таке, що жінка не могла мати дітей, їй казали: “Все погано”, а вона вагітніє в 50 років. 

Також можемо вже діагностувати деякі генетичні проблеми та вказуємо на придатність ембріонів. Це не працює на 100%, але ми досягаємо результату, або кажемо, що тут не так та міняємо. Медицина гарантій не дає. Ми виробили ефективну логістику. Ні в одному європейському університеті ви не отримаєте такого підходу. Вони працюють за протоколом. Так, там є багато розумного, але є чимало бюрократичного. 

Буває, заходить пара і розповідають про свою “безвихідну ситуацію”. Її вирішення може коштувати немалих грошей. А іноді можу дати лише поради. І таке трапляється. Вісім мільярдів людей же народилося якось без нас. Від програм ЕКЗ народжено близько 10 млн. Сам факт, що людина колись не могла цього зробити, а зараз на це здатна, у корені міняє підхід до ситуації. Ми можемо вибрати раціональний підхід. 

Як часто ви відмовляєте пацієнтам?

Є такі ситуації, що навіть лікування не допоможе. У деяких випадках переходимо на донацію. Десь 30% всіх програм є донорськими. Тут багато різних рівнів. У суспільстві досі є багато міфів про торгівлю дітьми чи про проституцію сурогатних матерів. Те, що пишуть про репродуктивні клініки, на 90% вигадка.

Які сучасні шляхи використовуєте, щоб підвищити ймовірність настання вагітності при ЕКЗ?

Є основні дві складові: якість сперми та ооцитів. Ми можемо прорахувати, у які дні жінка може завагітніти. Маємо власну запатентовану розробку, яка допомагає в ЕКЗ.

Якщо раніше перша вагітність була в 24-25 років, і вже тоді казали, що 27 - це “старородяща”, то, з урахуванням усіх технологій, прогнозують, що перша вагітність у 2100 році буде у віці 54-55. На це впливають також соціальні та кар’єрні фактори. З точки зору лікаря 60-х чи 80-х років, це неправильно, але ситуація диктує нам інші шляхи вирішення. Зараз багато ендометріозу у молодих жінок, це певним чином спричинено екологією. Раніше нація була більш здорова. Зараз побільшало випадків кесаревого розтину. Коли я починав працювати, таку практику застосовували в 6% пологів, зараз це 25-30%, а наступні роки буде і всі 90%. Навіть у молекулярно-генетичному розвитку ми вже зайшли в певний глухий кут. Попри те, що препарати стали кращі, доступніші, принцип не змінився. 

Ми краще діагностуємо захворювання крові, онкологію. Можемо детермінувати близько 700 генів, які ми знаємо. Якщо все-все обстежити, то жінка скаже: “Я вже не хочу народжувати, піду на пенсію”. Тому між раціональним і практичним є такий взаємозв’язок. Навчитися цього в університеті неможливо... Досвід у кожного свій, і його не виміряєш.

Україна матиме демографічну кризу. Які Ви бачите шляхи вирішення? Що потрібно, щоб жінки захотіли народжувати?

Це політично-економічне питання. Головне в державі — це не корупціонери, не олігархи, а люди, і щоб їм в державі було нормально жити. Люди підіймуться швидко, розвинуть економіку — їм потрібно надати умови. У нас зараз падає критичне мислення. Немає потужних державних програм підтримки. Це не тільки в нас, увесь світ до такого котиться.