1+1 media спільно з партнерами продовжують популяризувати українську мову та культуру в межах проєкту Плюсуй українську. Новим героєм спеціальних матеріалів став засновник та фронтмен гурту KARTA SVITU Іван Марунич, який задовго до початку повномасштабного вторгнення перейшов на українську мову, створює українськомовний контент, популяризуючи таким чином нашу культуру.
В інтерв’ю Іван розповів у який момент виникло внутрішнє відчуття необхідності переходу на українську, чим особливі виступи на фронті для захисників і захисниць, що прагне донести альбомом «Простір важливих речей» та що є важливим особисто для нього. Окрім цього, він поділився думкою щодо присутності російських виконавців у ТОПах українських стримінгових платформ.
«Якщо я вже обрав професію музиканта, то питання мови – принципове»
— Ви перейшли на українську мову задовго до початку повномасштабного вторгнення. Розкажіть, у який момент та за яких обставин виникло внутрішнє відчуття необхідності цього переходу? Що вплинуло на прийняття такого рішення?
Цей процес був плавним. Я родом з Києва, який, на жаль, був русифікованим. Проте в один момент все стало зрозумілим. По-перше, українською мовою класно говорити та писати тексти й мені, як музиканту, який сам пише пісні, було цікаво вивчати форми й образи, які можна в них використовувати. По-друге, класно бути частиною українського простору та культури зокрема. По-третє, прийшло усвідомлення, що мова – це вже питання безпеки. Коли росія почала окуповувати наші території, їхня пропаганда аргументувала це, нібито, захистом російськомовних українців. Хоча причина вигадана й з часом, безумовно, зʼясувалося, що вона не була єдиною.
Але, з іншого боку, стало зрозуміло, що треба відходити від всього російського. Треба створювати свій інформаційний і культурний простір. Якщо я вже обрав професію музиканта, то питання мови – принципове. KARTA SVITU – гурт, який я створив і вважаю на цей момент основним своїм творчим проєктом життя – завжди був українськомовним, усі пісні ми випускали українською.
— Існують стереотипи, що з російської на українську перейти доволі складно. Поділіться, як було на вашому особистому досвіді? Які поради можете дати тим, хто лише починає переходити на українську мову?
Порада проста – перейти одного дня та не боятися припускати помилки. Як у будь-якій справі, практика з часом відшліфовує всі неточності в лексиці чи граматиці. Щоденне використання української мови в побуті — це, мені здається, єдиний правильний шлях.
Колись читав думки людей, які теж ділилися досвідом переходу на українську мову. Іноді їх зупиняв той фактор, що з певною кількістю близьких людей вони звикли спілкуватися російською. Тому українською починали спілкування тільки з незнайомими, так набагато легше.
Але на третьому році повномасштабного вторгнення й на десятому році війни, де мова є одним із ключових питань безпеки, думаю, що будь-яка близька людина не тільки підтримає рішення перейти на українську мову, але й наважиться пересилити себе та також зробити цей важливий крок. За рік-два ви, можливо, вже будете забувати російські слова.
«Кожен виступ – це важливі хвилини натхнення, яке артисти передають захисникам і захисницям»
— З 2018 року ви регулярно виступаєте на фронті для наших захисників і захисниць. Розкажіть про це детальніше. Як проходять ці виступи? Яка атмосфера панує?
За декілька сотень таких виступів я жодного разу не подумав, що вони не потрібні, або що це зайва активність поблизу фронту. Кожен виступ – це важливі хвилини натхнення, яке артисти передають захисникам і захисницям. Все відчувається навіть без слів, але військові кажуть: для них це острівець нагадування, що за ними вся країна.
Саме українська пісня робить це можливим. Між військовими й тими, хто виконує для них пісні чи розповідає життєві історії, дуже швидко створюється зв’язок. Це завжди дружні та теплі зустрічі, попри те, що часто вони проходять зовсім поряд із гарячими точками.
«Простір важливих речей – це концептуальна робота, де описані історії, які ми, українці, переживали протягом останніх років»
— У серпні цього року відбувся реліз другої частини альбому «Простір важливих речей». Розкажіть детальніше про його створення. Які пісні увійшли до альбому? В яких станах ви перебували під час їхнього написання та що прагнете донести цими творами?
«Простір важливих речей» – це альманах пісень, зібраних за весь період творчості гурту KARTA SVITU. Перший етап нашої роботи припав на складні випробування для країни: спочатку була пандемія, потім – повномасштабне вторгнення, тому в цьому годинному альбомі є абсолютно різні настрої, тексти, історії, сюжети та мелодії. Але саме таким він і мав бути, оскільки ми переживали різні емоції – від тріумфів на Євробаченні та Чемпіонаті Європи з футболу у 2021 році до трагічних епізодів, які музикант не може оминути.
Отже, «Простір важливих речей» — це концептуальна робота, де описані історії, які ми, українці, переживали протягом останніх років. Та альбом створений все ж таки для того, аби надихнути українців – не тільки згадати, що ми прожили, але й помріяти про майбутнє, в якому ми точно заслуговуємо на щастя й мирні часи, здобудемо справедливу перемогу, а ці треки лунатимуть на великих сценах і з кожної праски, як сказано в однойменній пісні. Щиро вірю, що все це станеться, але насамперед потрібна перемога України на полі бою, у війні.
— Коментуючи альбом «Простір важливих речей», ви говорили, що важливі речі – це зовсім не речі. Які речі в житті є важливими особисто для вас? Чи змінилися вони після початку повномасштабного вторгнення?
Звісно, що змінилися. Зараз матеріальні речі відходять на другий, а іноді й на третій план. Проста можливість зустрічі з близькою людиною стала дорогоцінною. Ці моменти треба берегти та цінувати, вони перестали бути даністю для нас.
Думаю, що всі слухачі альбому для себе визначать свої важливі речі. Для багатьох це справді можливість не просто провести час з близькою людиною, але й зафіксувати момент, відчути його та набутися, розуміючи, скільки трагедій навколо. Ось це стало особливо цінним якраз протягом останніх кількох років.
«Якщо українець знаходиться у відносно спокійному місці, то найменше, що він може зробити для армії – це задонатити»
— У пісні «Картка» є згадки знакових українських постатей – Івана Франка, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Лесі Українки та багатьох інших особистостей, зображених на українській гривні. Як виникла ідея написати цю пісню та який сенс ви вкладали в неї?
Цікаво, що ця пісня набула нового сенсу вже після того, як ми її написали. Спочатку мали на увазі, що українці можуть швиденько скидатися на картку будь-якою купюрою та проводити весело дозвілля. Але з початком повномасштабної війни в український побут увірвався тренд на донати та великі збори, тож стало зрозуміло, що трек «Картка» ще й про це.
Про появу технічної можливості скидатися на будь-яку картку будь-яким зручним чином, про швидкість та гуртування українців під час складних моментів, і, звісно, про те, що маленьких донатів не буває.
У цій пісні згадуються всі фізичні українські купюри від 1 до 1000 грн. Таким чином хотілося нагадати людям, як виглядають паперові гроші (ред. – усміхається). Насправді з плином часу та з розвитком війни запитів не стає менше. Тому якщо українець знаходиться у відносно спокійному місці, то найменше, що він може зробити для армії – це задонатити.
— Як ви вважаєте, наскільки важливо популяризувати українських письменників та інших діячів через призму музики? Що загалом думаєте про діяльність цих людей та їхній внесок в розвиток української культури?
Біографії українських діячів, письменників і поетів, особливо репресованих за українську ідею – це насамперед одна з причин цікавитися історією України, зокрема довготривалою визвольною боротьбою. Треба памʼятати, що багато з них могли написати ще велику кількість творів і музики, проте не дожили до похилого віку або через свої ідеї та переконання, або тому, що їм просто не пощастило народитися під час одного з періодів окупації України імперією.
Тому і Розстріляне відродження, і шістдесятники, і нещодавня справа Василя Стуса – це все історії творчих людей, які, окрім таланту, мали ще й позицію, за яку роками перебували в таборах або віддавали життя. Як мінімум, цей фактор має спонукати українців не тільки цікавитися їхньою творчістю, але і їхнім життям. І, звісно, по можливості поширювати знання серед свого оточення.
— У серпні ви святкували одразу дві річниці – 4-річчя гурту KARTA SVITU та 2-річчя пісні «Пес Патрон», яка полюбилась українцям і стала справжнім хітом. Поділіться своїм найтеплішим або найціннішим спогадом за роки існування колективу.
Головний спогад – це те, що ми взагалі могли займатися музикою. Були моменти, коли це здавалося недоречним, але вони дуже швидко минали, бо знову й знову звучала українська пісня, щоразу виконуючи свою функцію – або надихнути, або розважити й допомогти перезарядитися після важких новин.
Мені одразу пригадується наш нещодавній великий концерт у Києві, де ми зіграли майже всі пісні з альбому «Простір важливих речей». Тоді прийшло багато людей, всі були щасливі. Бачив зі сцени, як запалюються очі. Причому була абсолютно різна аудиторія. Хтось прийшов послухати трек «Пес Патрон», хтось – більш серйозні пісні, такі як «Крила», «Вона лягає спати» чи «Твій неймовірний шлях».
Але головне, що цей концерт став справді знаковим. Ми вперше зробили концептуальну програму, де є не просто набір пісень, а кожна «перетікає» з однієї в іншу, бо має історію. Деякі пісні схожі на короткометражні фільми, тож люди можуть не тільки відірватися під драйвові треки, але й уважно послухати тексти. Це для мене було дуже важливо. Окрім цього, ми зняли концерт і вже незабаром відбудеться телепремʼєра концертної версії альбому «Простір важливих речей». Запрошую до перегляду.
«Російській музиці не місце навіть на музичних майданчиках»
— На жаль, пісні російських виконавців продовжують потрапляти до топу українського Spotify та Apple Music. Як гадаєте, чому деякі українці не можуть відмовитися від російського контенту? Як їм можна донести те, що споживання російськомовного продукту впливає на хід війни в Україні?
Колись казали, що квоти не повпливають на радіостанції чи суспільство. Тоді скептики програли, бо ще до повномасштабної війни почався ренесанс української музики, артисти почали збирати палаци спорту та більше звучати на радіо. Все сталося завдяки тому, що державна політика почала піклуватися про це питання. Так само як колись заборонили палити в кавʼярнях – зараз ми навіть не можемо згадати неприємне відчуття, коли заходиш, а там все в диму.
Тому думаю, що це питання державного регулювання та жорстких обмежень. Російській музиці не місце навіть на музичних майданчиках. Якщо молоді дати альтернативу у вигляді української або якісної закордонної музики, кожен обовʼязково знайде щось своє та швидко перейде на той матеріал, який замінить залишки російського культурного продукту.
Сподіваюся, українці будуть продовжувати цікавитися питаннями, як і чому російська культура впливає на окупацію України, передусім – на окупацію свідомості українців.
— Як нам варто діяти надалі, аби російська мова, культура та контент не стали домінантними в українському середовищі?
Приклад з миттєвим відключенням російських соцмереж приніс свої плоди. Зараз складно уявити людей, які мають там сторінки. Його вдалося досягти тільки завдяки радикальним діям, які ґрунтуються на прямих паралелях між інформаційною безпекою та життями українців. Хочеш бути живим — не користуйся інструментами, які використовує ворог. Все.
— Яким ви бачите майбутнє української музики? Можливо, маєте особисті цілі щодо її розвитку й популяризації?
Оскільки я активний учасник цього процесу, то продовжуватиму працювати, писати, випускати пісні якомога регулярніше та намагатися робити їх цікавими для слухачів, щоб аудиторія ці треки приймала, любила, хотіла почути на концертах, а потім знову переслухати в записі. Скільки в мене буде творчого запалу, стільки я цим і буду займатися.
Думаю, що всі люди, дотичні до культурної сфери, зокрема музичної, вже розуміють, що музика не тільки для розваги, але й для того, щоб наш культурний простір наповнювався українським контентом і постійно був у стані переродження, а значить – і постійного розвитку.
Нагадаємо, 7 лютого 2023 року 1+1 media разом з партнерами запустили проєкт Плюсуй українську, спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт реалізовується 1+1 media у партнерстві зі Всеукраїнським Рухом «Єдині».