«Нам треба робити українське трендом»: музикант та автор пісень OTOY розповів, як зробити, аби російська мова назавжди залишилася в минулому
Український хіп-хоп та реп-виконавець OTOY поділився спогадами про виступ на Євробаченні та розповів про свої творчі плани
1+1 media спільно з партнерами продовжують популяризувати українську мову та культуру в межах комунікаційної кампанії Плюсуй українську. Цього разу до проєкту долучився український хіп-хоп та реп-виконавець, музикант та автор пісень OTOY. Як рідний Львів вплинув на формування артиста, що він прагне донести своїми піснями та які кроки необхідно зробити, аби російська мова назавжди залишилася в минулому – читайте у спеціальному інтервʼю.
Нагадаємо, 7 лютого 2023 року 1+1 media разом з партнерами запустили проєкт Плюсуй українську, спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт реалізовується 1+1 media у партнерстві зі Всеукраїнським Рухом «Єдині».
— Ви родом зі Львова, по-особливому колоритного міста України. Розкажіть, яка говірка притаманна цьому регіону?
Раніше ніколи не міг зрозуміти, що взагалі означає, коли мені кажуть: «О, чути, що ти зі Львова». Я відповідав: «Тобто? Я ж такою самою українською говорю, як і ви». А потім виявилось, що ні. Почав сам звертати увагу на те, як, наприклад, львів’яни кажуть «та» замість «так». І, звісно, що наші класичні мешти, камізельки, фіранки. Дуже люблю галицьку українську говірку. Подобається, що вона мені притаманна.
— Як загалом регіон вплинув на ваше формування, як артиста?
Тут насправді можна сказати про моє соціальне свідоме ставлення особистості, яке сформувалось на Галичині, яке чітко розуміє, що таке Україна, знає про важливість повернення до предків, звертання до них, до коренів, до тої традиційності, яку ми маємо. Власне, на тому всьому формувалось не тільки моє артистичне єство, але й загалом весь я.
«Якщо ви бажаєте перейти на українську, дуже важливо сформувати своє українськомовне оточення»
— Зараз спостерігаються позитивні зрушення у кількості українськомовного населення – все більше українців починають спілкуватись рідною мовою. Які поради ви можете дати тим, хто тільки починає цей перехід? З чого слід почати?
Перш за все слід почати з відбору свого оточення. Чим менше людей будуть насміхатися, якось звертати увагу на те, що десь, можливо, випадково ви кострубато якось висловились, – тим краще. Чим більше в оточення буде людей, які казатимуть: «Все супер! Можливо, поки що не ідеально, але все вийде, ти почнеш говорити чистою українською вже зовсім скоро!» – тим краще. Тому, якщо ви бажаєте перейти на українську, дуже важливо сформувати своє українськомовне оточення. А тих, хто залишається російськомовними, треба обережно своїм прикладом спонукати до переходу.
Звісно, що важливо слухати українську музику, звикати до мови в українському дубляжі, дивитись українські YouTube-шоу, читати українську поезію, книжки – і мова так чи інакше буде оповивати вас. Але перший крок – це оточення.
«Верхової точки в освітленні того, що відбувається навколо мене, я досягнув у своєму альбомі — 8 роздумів»
— Від початку повномасштабного вторгнення ваша дискографія поповнилась новими піснями. Розкажіть, в яких станах ви перебуваєте при створенні пісень на військову тематику. Що прагнете донести своїм новим альбомом?
Війна має здебільшого негативний вплив на людину, на її моральний, фізичний, психологічний стан. Це часто відгукується у моїх треках – як у мініальбомі «Околофронт», так і в інших роботах, де я намагався більше відвернутися в сторону цивільного життя в умовах війни.
Зараз вийшов дуже світлий альбом — «8 роздумів». Це вісім треків про буденність. У своїх роботах я завжди читаю про те, що є наяву, ніколи не придумую якісь ситуації та історії, кажу все, як є в оточенні навколо, та висловлююсь про це максимально щиро. Власне, в цьому випадку війна мене майже не змінила, бо немає ситуації, яка б якось переінакшила мою думку, ставлення відносно України чи того, що відбувається в ній. Я читав про це до початку повномасштабного вторгнення та, можливо, більш різко все ще читаю про це опісля.
Мені здається, що верхової точки в освітленні того, що відбувається навколо мене, я досягнув якраз у своєму альбомі «8 роздумів», який вийшов 20 вересня, бо це така аудіокнига мого буття, буття кожного українця сьогодні на війні та у війні – як цивільного, так і військового.
— На вашу думку, як змінилась українська музика від початку повномасштабного вторгнення та якою нині є її роль в житті українців?
На початку повномасштабного вторгнення ми спостерігали величезну кількість шароварного матеріалу, який насправді був досить популярним. Мені здається, що пік «неошароварщини» був у 2022 році, а остаточно вона померла влітку 2023. Бо люди втратили попит на неї, проте ця історія допомогла нам згуртуватись – якимись приколами, сподіваннями. Тому музика гуртує.
Станом на сьогодні ми продовжуємо отримувати величезну кількість української музики, її стало набагато більше. Звісно, як і в будь-які іншій популярній темі, з’являється слабкий матеріал, але серед того всього знаходяться такі дорогоцінні камені, які проходять перевірку часом і стають лише краще, настоюються як хороше вино. Такої музики багато, вона часто рятує – як мене, так і кожного українця. Дуже часто чую коментарі про те, що моя музика врятувала комусь їхній стан. Насправді так і є. Музика – це про порятунок.
— У 2023 році ви разом із Марією Яремчук та Златою Дзюнькою виступили у другому півфіналі Пісенного конкурсу Євробачення у британському Ліверпулі, де зачитали вірш Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати». Розкажіть детальніше про цей період. Якими були ваші емоції після виступу?
Коли отримав пропозицію виступити на «Євробаченні» у 2023 році, я, чесно кажучи, не міг усвідомити, що це правда. Мені здавалось, що з мене жартують, не розумів, що поїду туди, буду виступати на сцені тощо.
Отримав насправді найпозитивніші емоції. Проте не можу сказати, що після того, що свідомість проживає в Україні, після тих вкидів адреналіну, тривоги, стресу, організм взагалі може відчувати хоч щось, окрім війни. У мене це працює саме так. Я рідко відчуваю щиру емоцію щастя чи задоволення від виступу – проживаю її в моменті, але одразу після кажу собі: «Так, все. Вертаємось в побутове життя. Потрібно жити далі». Тому в моменті це були неймовірні відчуття, а зараз я більше рефлексую на це як на дуже цінний і важливий досвід. Проте точно не черпаю звідти якихось емоцій опісля.
— На жаль, пісні російських виконавців продовжують потрапляти до ТОПу українських стрімінгових платформ. Як гадаєте, чому деякі українці не можуть відмовитися від російського контенту? Як їм можна донести те, що споживання продукту рф впливає на хід війни в України?
Стосовно того, що українці продовжують споживати російськомовний контент, мені нічого насправді сказати. Це просто люди, які абсолютно нічого не розуміють в цьому житті. Чомусь, на жаль, продовжують слухати російські пісні, толерувати й нести це в українській простір. Мені щиро сумно з таких людей. Вважаю, якщо вони досі не зрозуміли, в чому взагалі справа та про що мова, то, напевно, вже й не зрозуміють. Напевно, вони втрачені. Це моє особисте внутрішнє відчуття.
«Нам треба робити українське трендом – і тільки у такому випадку все російське буде зникати»
— Як гадаєте, як нам варто діяти надалі, аби російська мова, культура та контент не стали домінантними в українському середовищі після перемоги?
Щоб російська мова не стала домінантною після перемоги, нам потрібно продовжувати робити українське крутим, стильним, модним, актуальним. Нам треба робити українське трендом. Тільки у такому випадку все російське буде зникати.
Наша мова має залишатися на перших місцях показів, топів плейлистів, YouTube-шоу, серіалів, кіно, театру тощо. Тільки тоді ми зможемо перемогти експансію нашої культури та «русскій мір».
— Яким ви бачите майбутнє української музики? Можливо, маєте особисті цілі щодо її розвитку й популяризації?
Майбутнє української музики – це насправді дуже складне питання. Щиро вірю в те, що ми зможемо вийти на принципово новий рівень.
Мої особисті плани – продовжувати робити стиль в Україні та намагатися розповсюджувати це у світі. Показувати, що не тільки у Франції чи Британії є класні репери, хіп-хоп виконавці, музиканти й артисти іншого стилю, зокрема в Україні. Щоб нашу країну нарешті ідентифікували за своїм власним звучанням і стилем у світі. Сформувати те звучання. Донести його слухачеві. Стати супер масштабним явищем культури у світі. Це мої плани та, мені здається, бажання кожного українського артиста сьогодні.
