У листопаді 2026 року знову згадують прогноз про можливий кінець світу, який з’явився ще понад 60 років тому. Водночас нове дослідження визначило країни, які можуть виявитися найбільш стійкими до глобальних катастроф, зокрема ядерної війни, пандемій і масштабного голоду.
У 1960 році фізик Гайнц фон Ферстер разом із колегами Патрісією Мора та Лоуренсом Аміо опублікував у журналі Science дослідження під назвою Doomsday: Friday, 13 November, A.D. 2026.
Науковці проаналізували історичні дані про чисельність населення за приблизно два тисячоліття та спробували спрогнозувати подальші темпи його зростання. Згідно з побудованою математичною моделлю, якщо тенденція збережеться, 13 листопада 2026 року чисельність людства мала б наближатися до нескінченності.
Автори використали цю дату як умовну точку, за якою модель передбачала абсурдне з математичного погляду зростання населення. У публікації вони попереджали про потенційні наслідки неконтрольованого демографічного зростання. Однак це не було точним передбаченням загибелі планети. Модель спиралася на припущення про продовження тенденцій минулого, тоді як у наступні десятиліття темпи приросту населення почали сповільнюватися.
Інше дослідження, опубліковане в журналі Global Challenges у серпні 2026 року, присвячене стійкості різних регіонів світу до глобальних катастроф. Автори розглянули загрози, пов’язані з ядерною війною, великими вулканічними виверженнями, пандеміями, масштабними кібератаками та іншими кризами.
За результатами аналізу, Австралія виявилася країною, яка має найбільше переваг для збереження життєздатності суспільства в умовах глобальної катастрофи.
Серед чинників, які підвищують її стійкість, дослідники назвали географічну віддаленість, значні можливості власного виробництва продовольства, різноманітність кліматичних зон та енергетичну інфраструктуру.
Водночас автори наголошують, що навіть Австралія не захищена від усіх можливих загроз і залежить від міжнародної торгівлі, зокрема постачання пального, ліків та добрив.
Серед інших країн із потенційно високою стійкістю до глобальних катастроф дослідники виокремили:
Дослідники також підкреслюють важливість якісного державного управління, надійної інфраструктури та здатності країни забезпечувати населення необхідними ресурсами навіть за порушення міжнародних ланцюгів постачання.
Автори дослідження наголошують, що жодна країна не має абсолютного захисту від усіх глобальних катастроф. Рівень безпеки залежить від типу загрози, продовольчої самодостатності, стану інфраструктури, якості державного управління та можливості підтримувати міжнародну співпрацю.