Неймовірну силу духу, нескореність та справжню українську сміливість демонструють на передовій Збройні Сили України. У тилу ж любов до Батьківщини, спротив на інформаційному та волонтерському фронтах здійснюють мільйони українців, серед яких і спортсмени.
Представники спортивного українського ком’юніті з перших днів повномасштабного вторгнення рф стали голосами України за кордоном. Ризикуючи своїми титулами та досягненням, вони “кричать” про війну, яку розв’язала росія за підтримки білорусі, та намагаються довести всьому цивілізованому світу, що спорт не може бути поза політикою, для окупанта він був, є і залишається ключовим методом пропаганди.
Група 1+1 media у межах суспільно важливої ініціативи “Спортивний фронт” поспілкувалася з українським скелетоністом, майстром спорту України міжнародного класу Владиславом Гераскевичем. У спеціальному інтерв’ю перший в історії України скелетоніст, який здобув олімпійську ліцензію і виступив на Олімпіаді (Пхьончан-2018), розповів про отримання прямих погроз від юніорів російського бобслею за його чітку проукраїнську позицію та закликати бойкоту росіян на міжнародній арені; тиск на Міжнародний олімпійський та Міжнародний паралімпійський комітети та, зрештою, відсторонення спортсменів рф від змагань; емоції після побаченого на деокупованих територіях та проведення тренувань з дітьми, яким довелося пережити жахи війни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Спортивний фронт»: бронзовий призер Олімпійських ігор Станіслав Горуна закликає до бойкоту росіян та білорусів
Ваш вчинок (а саме вихід з плакатом “Ні війні в Україні” під час Зимових Олімпійських ігор) однозначно привернув увагу цивілізованого світу. Якою була реакція від спортсменів, присутніх на Олімпіаді? Як відреагували російські спортсмени?
У липні цього року ми перебували на конгресі Міжнародної федерації бобслею та скелетону у Швейцарській Лозанні і багато колег зізнавалися, що на початку лютого вони не вірили у повномасштабну війну росії проти України. Ті самі ж настрої панували і в українському суспільстві. Більшість людей не усвідомлювали, що війна відбудеться.
До того ж міжнародна спільнота до кінця не розуміла, для чого я це роблю — виходжу з плакатом “Ні війни в Україні”. Самі ж депутати держдуми рф писали всіляку гидоту, намагалися хоч якось зачепити. Переконаний: якщо вже тоді від них була така реакція — ми все робили правильно.
На щастя, після 24 лютого погляди міжнародного спортивного ком’юніті змінилися й інші спортсмени, не враховуючи ворожих сусідів, почали нас підтримувати. Скелетоністи та бобслеїсти надавали дуже багато гуманітарної допомоги, яку автобусами возили до України. Передають нашим бійцям тактичні рукавиці та взуття, радіостанції, дрони та решту важливих речей. Досі намагаються робити все можливе, аби війна, яку розв’язала росія за підтримки білорусі, якнайшвидше закінчилася.
Була лише нова реальність, в яку нам усім довелося застрибнути
Яким ранок 24-го лютого був особисто для вас? За яких обставин ви дізнались про початок повномасштабного вторгнення? Якими були ваші подальші дії?
Як і для всіх, цей день був жахливим. Ми перебували вдома, прокинулися від вибухів з розумінням, що розпочалася повномасштабна війна. Спершу був телефонний дзвінок родичці, яка перебувала в Києві на Нивках, та намагання її врятувати. Були неймовірні затори по всьому місту, простежувалася паніка серед населення. Постійно лунала повітряна тривога і не було розуміння, що взагалі відбувається.
Згодом розпочалося листування з колегами, а саме американською скелетоністкою Кеті Юлендер, яка з’єднала мене зі світовою платформою Global Athlete, ціль якої — аби спортсмени були почутими. Почав вести комунікацію з керівником організації і ми спільно готували та розсилали листи щодо відсторонення росіян і білорусів від змагань на міжнародній спортивній арені, а саме з Паралімпійських ігор 2022, які буквально через тиждень повинні були відбутися.
Завдяки тиску з усіх сторін вони були вимушені відсторонити спортсменів-представників рф
Перший лист ми відправили 27 лютого до Міжнародного олімпійського та Міжнародного паралімпійського комітетів. Паралельно почали зідзвонюватися з українськими та світовими спортсменами, збираючи необхідні підписи. Також звертались до Національного олімпійського комітету США, аби вони підтримали нашу ініціативу. Вже на початку Паралімпійських ігор росіян було відсторонено, хоча звідти їх не сильно хотіли виключати. Оргкомітет прагнув, аби вони виступали під нейтральним статусом. Рішення про відсторонення було прийнято лише через те, що Національні олімпійські комітети інших країн (США, Латвії, Литви) сказали, що у разі допуску росіян до змагань, їхні спортсмени відмовляться від участі.
Зі сторони росії були прямі погрози на мою адресу, а саме від юніорів російського бобслею. У мене залишилися скріншоти та листування з ними. Відкрито бажали, щоб на мій дім впав снаряд. Що там говорити, це просто нація дикунів. За весь час повномасштабної війни жодний російський спортсмен не написав мені і не дізнався, які події насправді відбуваються в Україні, що переживає наш народ.
Натомість спортсмени рф виходять на політичні концерти-мітинги, вбивають українців у складі російської армії. Так, буквально нещодавно з’явилася інформація про те, що гравці баскетбольного клубу з росії були учасниками цієї російсько-української війни. Очевидно, що російський спорт є частиною агресії та кремлівської пропаганди. Як можна говорити, що спорт поза політикою?!
Розповідав про всі жахи війни, які розпочалися біля прифронтових ліній з перших днів вторгнення
Також намагався через медіа привернути увагу всього цивілізованого світу до подій в Україні. Журналісти світових ЗМІ почали звертатися з проханням розповісти про те, що відбувається у нашій країні. Оскільки багато моїх друзів живуть біля прифронтових ліній і я постійно підтримую з ними контакт, розповідав міжнародним медіа про всі жахи війни, які розпочалися там з перших днів вторгнення. Крім того, наголошував, що в Україні страждають цивільні, намагався закликати цивілізований світ допомогти нашій країні. Словом, доносили важливі меседжі, як могли.
Також ви працюєте над благодійним фондом. Розкажіть про перші тактичні перемоги на цій ниві.
Наша з татом — Михайлом Гераскевичем, президентом федерації та тренером української збірної зі скелетону й бобслею — благодійна діяльність розпочалася з перевезення допомоги з пункту А до пункту Б. Оскільки у нас є спортивний транспорт — мікроавтобуси, на яких подорожуємо в сезоні, ними почали перевозити допомогу. Згодом ми об’єдналися з моїми друзями, які поодинці займались волонтерською діяльністю в Києві. Ми усвідомили, що разом будемо значно ефективнішими. Так, об’єднавшись, ми створили Благодійний фонд Гераскевича.
Спершу працювали за багатьма напрямками. Надавали допомогу всім, кому могли. Нам вдалося реалізувати кілька вдалих колаборацій з благодійною організацією “Київ Волонтерський” та з аграрною компанією “KERNEL”.
Допомогу передавали спершу в окуповані Чернігів та Київщину, а вже після деокупації цих регіонів самостійно відвозили гуманітарний вантаж. Допомога на тимчасово окуповані території передавалася божевільними методами — вночі з вимкненими фарами та під обстрілами.
російські спортсмени — амбасадори пропаганди війни та вбивств мирних українців
Чому, зрештою, спорт не може залишатися поза політикою? Чому важливо росіян та білорусів “законсервувати” у своєму внутрішньому спорті?
Для мене теза “Спорт поза політикою” — смішна. Абсолютно кожен спортсмен виступає під прапором своєї країни, а гімни переможців звучать на міжнародній арені.
Пригадую свої перші Олімпійські ігри (Пхьончан-2018). Тоді на змагання їхав змішаний екіпаж Північної та Південної Кореї з лозунгом “Об’єднана Корея”. Якщо об’єднання Кореї — не політика, то що це?! Також нещодавно ми були на конгресі Міжнародної федерації бобслею та скелетону у Швейцарії, який проходив в Олімпійському музеї. Там безліч інсталяцій з політичним підтекстом. Наприклад, є відео з Олімпійських ігор, які проходили в Німеччині. Там розповідається про те, як афроамериканець виграв забіг на 100 метрів у німця і його відмовився нагороджувати Гітлер.
На превеликий жаль, імениті російські спортсмени є амбасадорами пропаганди війни та винуватцями вбивств мирних українців. Вони із літерою Z виступають на концертах-мітингах і всім своїм зовнішнім виглядом демонструють, що підтримують повномасштабну війну рф проти України.
Я б назавжди відсторонив від змагань тих спортсменів, які відкрито висловлювали прихильність безжальним діям кремля. Інших же спортсменів, що обрали позицію нейтралітету, слід відсторонити до того моменту, поки всі війська рф не покинуть нашу територію (Крим, Донецьк, Луганськ та всі інші міста, які були, є і будуть Україною), а сама росія не відбудує всі зруйновані нею спортивні об’єкти та не виплатить всі репарації. Зокрема, російська федерація повинна припинити збройні конфлікти по всьому світу.
Боляче, коли такі спортивні об’єкти руйнуються
За пів року війни росія завдала Україні важких втрат (людських, інфраструктурних). Ви особисто відвідували Чернігів. Які емоції викликав у вас розбомблений стадіон та зруйноване рашистами місто?
Через день після деокупації Чернігова ми потрапили на стадіон. Він був повністю вкритий уламками. Боляче, коли такі спортивні об’єкти руйнуються і разом з ними руйнуються кар’єри спортсменів. Багатьох зірок спорту ми не побачимо у майбутньому лише через те, що росія завдає таких важких втрат (людських та інфраструктурних).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Життя людей цінніші за мої титули”, – Георгій Зантарая, перший чемпіон світу з дзюдо в історії України (інтерв'ю)
Дивлячись на дітей, ти розумієш: вони бачили війну та якийсь час жили в ній
Також на цьому стадіоні ми проводили тренування для дітей родом з Чернігова, яким довелося пережити окупацію. Якщо слідувати хронології подій, то перше подібне тренування ми проводили в Києві разом з олімпійським чемпіоном Олександром Авраменком для дітей з Маріуполя. Дивлячись на дітей, розумів: вони бачили війну та якийсь час жили в ній. Це простежується у їхніх реакціях на різноманітні звуки — тупотіння, оплески тощо. Проте під кінець тренування дітям вдавалося відкриватися. До того ж вони неабияк мотивували нас продовжувати цю справу.
Наша головна мета — подарувати цим дітям позитивні емоції та познайомити їх з новим видом спорту. Хоча б на годинку відволікти їх від похмурого сьогодення
Також проводили тренування в Бородянці на центральній площі, де, не дивлячись на всі руйнації довкола, їм вдалося отримати насолоду від спорту та повернути невимовну радість дитинства, яку в них намагається поцупити агресор. Подібні тренування будемо проводити надалі.
Відразу після повернення нашої команди із тренувальних зборів ми продовжимо цю ініціативу. Одне з тренувань відбудеться за участю амбасадора проєкту “Спортивний фронт”, чемпіона світу з дзюдо Георгія Зантарая. Також будемо раді розглянути пропозицію від інших українських спортсменів та спільно з ними провести тренування у різних куточках України. Для цього можна написати мені у соцмережах — Facebook та Instagram.
Ми боремося не тільки за нашу свободу, але й за свободу всього світу
Що ви зробите відразу після Перемоги?
Нині, перебуваючи за кордоном на змаганнях та тренувальних зборах, ми помічаємо, що Україна всюди. У День Незалежності мені випала нагода виступити перед українськими переселенцями у Празі. Кілька сотень українців зібралися на площі, а в їх очах зчитувалося найголовніше — країна-терорист не зможе відібрати у нас найцінніше — нашу Незалежність. Ми продовжимо боротьбу не тільки за нашу свободу, але й свободу всього світу.
Згадуючи свого прадідуся, який пройшов Другу світову війну, святкувати цей день точно не буду. Довгоочікувана Перемога — закінчення всього та усвідомлення того, якої ціною це відбулося. Саме це дуже лякає. Якою ціною будуть повернені наші кордони? Якою кількістю наших загиблих захисників, наших знайомих та рідних?
Це дуже боляче. Будемо робити все, аби ці втрати та жертви не були даремними. Я, як скелетоніст, буду розвивати спортивний напрямок та намагатимуся створювати умови для наших дітей-спортсменів. Будемо намагатися залучати додаткові іноземні інвестиції на відбудову України та створювати можливості для реабілітації бійців, які постраждали на фронті. До того ж у нас є глобальна ціль — побудова великого спортивного об’єкта, де можна буде проводити чемпіонати світу з легкої атлетики та з багатьох інших видів спорту.
Єдина думка, яка гріє, це те, що після Перемоги розпочнеться розвиток України, як повноцінного члена Європейського Союзу