«Нині український паспорт прирівнюється до Олімпійської медалі», — Ганна Різатдінова, художня гімнастка, бронзова призерка Олімпійських ігор 2016 року

«Нині український паспорт прирівнюється до Олімпійської медалі», — Ганна Різатдінова, художня гімнастка, бронзова призерка Олімпійських ігор 2016 року

Інтерв'ю зі знаменитою українською гімнасткою Ганною Різатдіновою про український спорт та виклики війни, які постають перед спортсменами.

Поділитися:

російські спортсмени не лише замовчують про війну в Україні, але й активно підтримують повномасштабне вторгнення. Перші номери збірних команд доєднуються до пропагандистських концертів-мітингів та вкотре підтверджують, що спорт в росії – інструмент пропаганди. Своїм мовчання вбивають і білоруські атлети. У той час, коли білорусь дозволяє зі своєї території направляти ракети на мирні українські міста, білоруські спортсмени обурюються і не розуміють, чому весь цивілізований світ відсторонює їх від змагань.  
  
Бронзова призерка Олімпійських ігор 2016 року, багаторазова призерка чемпіонатів світу та Європи з художньої гімнастики Ганна Різатдінова спеціально для проєкту «Спортивний фронт» розповіла про важкий емоційний стан гімнасток від приходу так званого «руського міра» та важливість визнання рф країною-спонсором тероризму. Крім того, пригадала початок анексії Криму та поділилася спогадами, пов’язаними з тимчасово окупованим півостровом.

Зранку 24 лютого мені зателефонувала няня мого 4-річного сина Романа, яка разом з ним була в Києві

Пригадайте ранок 24 лютого. За яких обставин ви дізналися про початок повномасштабного вторгнення рф? 

Ще у грудні 2021 року у мене була запланована серія майстер-класів у Європі на весь лютий місяць. Навіть подумати не могла, що в Україні може трапитися подібне. Так сталося, що 24 лютого я перебувала в Угорщині і в цей день у мене повинен був відбутися останній майстер-клас. Дуже добре пам’ятаю, як зранку мені зателефонувала няня мого 4-річного сина Романа, яка разом з ним була в Києві. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖАнна Різатдінова святкує День народження сина: гімнастка розповіла про пологи в Барселоні

Навіть не можу передати, яким стривоженим голосом вона повідомила про те, що розпочалася повномасштабна війна. Повірити в це було просто неможливо. Я спортсменка і зазвичай дуже швидко приймаю рішення, проте після слів моєї няні: «Це почалося!» не розуміла, що потрібно робити. 

Там, у Львові, ми вперше почули сирену та вперше спустилися в укриття

На автоматі сказала, аби вони почали збирати речі в невелику валізу, а сама почала телефонувати всім своїм друзям, щоб зрозуміти, хто може із собою забрати Ромчика і вивезти його до Європи. У той момент багато моїх знайомих вже виїхали зі столиці на Захід країни. Ще я зателефонувала тренеру своєї Академії художньої гімнастики Тетяні. Вона якраз намагалася заправити автівку, аби виїхати з Києва. Я попросила її трохи зачекати, аби вона забрала сина. І ми почали розв’язувати іншу проблему — як Рому довезти до тренера. Десь на 20-й автівці та за шалені гроші водій погодився їхати. Загалом до Львова, де ми і зустрілися, вони добиралися дві доби. 

Вдячна няні, вона зробила неймовірне. 

На Україну напала росія, Київ палає у вогні, відбувається справжня війна 

Як своєму синові ви пояснювали вимушений переїзд? 

Він звик зі мною їздити на майстер-класи, збори та змагання, тому постійно бути в дорозі — нормально для нього. Після першого місяця повномасштабного вторгнення та змін 3-х місць проживання, він почав запитувати, чому ми не в Києві, де його улюблений садочок і улюблена вихователька,  чому він не грається своїми улюбленими іграшками. Тоді вже почала йому пояснювати, що на Україну напала росія, Київ палає у вогні, відбувається справжня війна. 

Понад 5 місяців ми перебуваємо за кордоном. У Європі я з гордістю говорю про те, що я — українка. Нині український паспорт прирівнюється до Олімпійської медалі. Відчуваю, що весь світ разом з Україною. Коли ж росіяни показують свій паспорт, у них все з точністю до навпаки. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖЗірки спорту висловилися на підтримку України та проти війни, розв'язаної Росією (Білодід, Світоліна, Ризатдінова, Харлан, Шевченко, Ярмоленко)

Ганна Різатдінова

25 лютого на своїй сторінці в Instagram ви опублікували звернення до людей, які замовчують про війну трьома різними мовами. До кого в першу чергу хотіли достукатися? 

Мовчання російських гімнасток щодо війни, яку рф розв’язала на нашій території, не стало для мене дивним явищем. Головна тренерка збірної росії з нашого виду спорту — Ірина Вінер-Усманова, яка перебуває у шлюбі з російським мільярдером Алішером Усмановим. До того ж всі прекрасно знають Аліну Кабаєву. Тож не дивно, що гімнастки-представниці рф не лише мовчать, але й підтримують війну. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ«Спортивний фронт»: стартував Digital-флешмоб #RussianSportKills з метою бойкотування російських спортсменів

Ось те, що білоруси обирають позицію нейтралітету, – мене здивувало. Ми завжди спілкувалися з дівчатами зі збірної білорусі. Моєю подругою була срібна призерка Олімпійських ігор родом з білорусі. Коли ми почали звертатися до Міжнародної федерації з гімнастики з проханням дискваліфікувати росіян та білорусів, вони почали обурюватися. Білоруси не розуміють, чому ми закликаємо весь цивілізований світ підтримати їхній бойкот. Вони вважають, що все це ми робимо навмисно, аби завоювати всі медалі. Але до чого тут медалі?! Мова йде про життя людей, зокрема дітей, які щодня гинуть від рук рашистів.

Жодна тренерка чи художня гімнастка з рф та білорусі не висловили слів співчуття та підтримки після початку повномасштабного вторгнення. Загибель Каті Дяченко також не зачепила представниць мого виду спорту з росії та білорусі. Пропаганда кремля “кричить”, що спорт поза політикою. Проте, як спорт може залишатися поза політикою, коли перші номери збірної росії з художньої гімнастики — сестри Аверіни — доєдналися до пропагандистського концерту-мітингу, присвяченого анексії Криму та Севастополя?! До того ж були присутні на цьому концерті у формі з літерою Z. Хоча після “Лужників” у своєму телеграм-каналі вони вже публікували відфотошоплені світлини без цієї літери. 

Для мене путін — терорист №1

Яка трагічна подія, вчинена росією на території України, за весь цей час вразила вас найбільше? 

Перший день повномасштабної війни став для мене катастрофою. Далі — Буча, Ірпінь, Бородянка. Коли ти бачиш всі ці жахи, не можеш усвідомити, як такі речі можуть відбуватися в 21 столітті. 

Після терористичної атаки вежі-близнюків у США (11 вересня 2001 рік) Осама бен Ладен був визнаний терористом, а після Бучі та Ірпеня путін продовжує спокійно існувати, й надалі вчиняючи геноцид українського народу. Це неприпустимо. 

Ви родом з тимчасово окупованого росією Сімферополя, де досі проживає ваша 80-річна бабуся, яка “зазомбована” російським телебаченням. Чи вдалося після трагічних подій в українських містах, зрештою, зламати мислення бабусі?

Нині ми спілкуємось з нею на рівні: “Як ти?”, “Як здоров’я”?. Навіть на мій День народження ми не зідзвонилися, обійшлися лише повідомленнями у месенджерах. На жаль, з ранку і до самого вечора вона дивиться російське телебачення і не сприймає іншу інформацію.  Хоча і надсилаю їй фото та відео після трагічних подій, вона все одно повторює слова пропагандистської машини, зазначаючи, що все це постановка і не більше. Про що далі можна говорити?!

Коли розпочалася анексія Криму, я провалила ці змагання

Які спогади про Крим у вас залишитися до приходу так званого “русского мира”? Коли останнього разу ви були в тимчасово окупованому Криму? 

У мене залишилися найкращі спогади про Крим. Там, у Криму, я робила перші кроки у великому спорті, там знайшла друзів, там було моє становлення як людини та гімнастки. 

Те, що зробив путін, — величезна помилка 

Дуже добре пам’ятаю 2014 рік. У той момент перебувала на Кубку світу, який, за іронією долі, також проходив в Угорщині. Мені телефонували родичі і казали, що щось все ж таки відбудеться. Коли розпочалася анексія Криму, я провалила ці змагання. Подумки залишалася з Кримом і ні про що більше навіть думати не могла. Розуміла, що нічого не можу з цим вдіяти і через це відчувала нестерпний біль. 

Крим — це Україна. Це наші міста та наші люди. Те, що зробив путін, — величезна катастрофа. 

Багато дівчат почали задумуватись над тим, аби завершити свій шлях у спорті

У Європі ви проводите збори для українських гімнасток, аби у них була хоч якась можливість продовжувати займатися спортом. У який момент виникла ідея організувати ряд зборів — у Німеччині та Іспанії? 

З перших днів повномасштабної війни разом з тренерами моєї академії ми почали робити безкоштовні онлайн-тренування з художньої гімнастики. З часом ми стали помічати, що діти разом з батьками почали виїжджати за кордон. Тому через три місяці охочих доєднуватися до онлайн-тренувань вже не було. 

Почала думати над відкриттям філії академії в Європі, оскільки діти втратили можливість тренуватися і багато дівчат почали задумуватись над тим, аби завершити свій шлях у спорті. А потім зрозуміла, що в літній період буде доречно організувати збори. 

Так, почала телефонувати своїм знайомим і у всіх було одне й теж питання: “Який бюджет?”. На що я відповідала, що бюджету немає. Адже батьки дітей втратили можливість заробляти гроші, всі стали вимушеними біженцями. Для них гроші, відведені на тренування, стають вже непосильними сумами. Всі, як один, говорили, що без бюджету нереально організувати збори. 

Тому почала проводити майстер-класи для міжнародної аудиторії, виручені кошти з яких частково покривали витрати за тренувальні збори в Іспанії та Німеччині. До того ж в Іспанії співорганізатори погодилися розмістити дітей у іспанських сім’ях, аби проживання було цілком безкоштовним. Загалом 15 родин взяли собі по 2 дитини. Мер міста Сарагоса виділів спортивний зал для тренувань, де також був розміщений басейн. У Німеччині нам також допомогла місцева адміністрація. Під проживання нам виділили гуртожиток. 

У дітей було все, але через війну, яку розв’язала рф, у них не залишилося нічого, вони всі біженці

Загалом 77 дітей пройшли тренувальний збір (40 — в Іспанії, 37 — в Німеччині). Усі вони з різних куточків України — Києва, Запоріжжя, Харкова, Мелітополя, Маріуполя, Вінниці, Полтави. На жаль, деякі діти через активні бойові дії в Україні так і не змогли доїхати до нас.

Ганна Різатдінова збори спортсменів

У перші дні вони були перелякані та замкнуті в собі. Навіть не впізнала їх. У дітей було все, але через війну, яку розв’язала рф, у них не залишилося нічого, вони всі біженці. Ми поступово почали повертати їх до звичного життя. Допомогли батькам відправити дітей до правильних тренерів. Після основних тренувань грали з ними в ігри, проводили уроки сальси. Словом, всіляко намагались їх підбадьорити. Було складно, проте наприкінці зборів вдалося повернути їм усмішки на вуста. 

Ганна Різатдінова українські гімнастки

Усі отримали символічні подарунки — форму, предмети (булави, стрічки тощо). Дякую тренерам, яким вдалося за все це домовитися і привезти, навіть з Кувейту. 

Ганна Різатдінова українські гімнастки

Життя наших дітей повинно продовжуватися

Які ініціативи плануєте проводити і надалі?

Наразі ми відновили тренування у Києві. Дуже рада з цього приводу, адже багато переселенців також тримали можливість тренуватися. Навіть починаємо підготовку до змагань, які відбудуться у Львові. Життя наших дітей повинно продовжуватися. 

Зокрема, не покидають думки про відкриття філії в Європі саме для українських гімнасток. Прагну провести благодійний турнір з виступами наших дівчат, аби консолідувати українську спільноту. 

Нас хотіли розділити, а вийшло так, що нас об’єднали, як ніколи 

Що ви зробите відразу після Перемоги?

Піду на Майдан Незалежності, просто ляжу на бруківці і дякуватиму нашим захисникам. Ще, точно буду всіх обіймати (знайомих і незнайомих), кричатиму щось на кшталт: “З Перемогою! Ми це зробили”.

Нас хотіли розділити, а вийшло так, що нас об’єднали, як ніколи. Весь світ бачить наше єднання. Перемога точно за нами. До того ж має рацію завжди той, хто захищає свою домівку. Правда на нашій стороні. 

Ганна Різатдінова

Проєкт "Спортивний фронт" реалізується за підтримки Міністерства молоді та спорту України, а також видання Tribuna.com.

Новини по темі