У Сніданку з 1+1 Костянтин Грубич вирішив розібратися, звідки взялися шпроти, чому вони стали культовими та як обрати справді якісний продукт без шкоди для здоров’я.
Багато хто дивується, але шпроти – це не окремий вид риби. Найчастіше для них використовують кільку, салаку або хамсу з Балтійського моря. Характерний смак і знайомий аромат з’являються завдяки технології приготування: рибу спочатку коптять, а потім заливають олією.
Саме цей спосіб обробки перетворив просту дрібну рибу на улюблену консерву, яка вже десятиліттями не зникає з полиць магазинів і залишається постійною гостею на святкових столах.
Промислове виробництво шпротів почало активно розвиватися наприкінці XIX – на початку XX століття в Балтійському регіоні. Центром цього процесу стала Рига, де з’явилися перші великі підприємства з копчення та консервації риби.
Консервація стала справжнім проривом: продукт довго зберігався, його зручно було брати в дорогу, на кораблі, у промислові експедиції. А згодом шпроти перетворилися на символ свят у Східній Європі. Їх почали ставити на столи на Новий рік, Різдво, дні народження і навіть весілля.
У Сніданку поспілкувалися з працівниками українського рибзаводу та показали, як виглядає виробництво зсередини. Рибу розморожують, ретельно перевіряють, коптять у спеціальних камерах і лише після цього фасують у банки.
Працівники кажуть, що під час війни шпроти стали одним із найпопулярніших продуктів. Вони не потребують холодильника, довго зберігаються і завжди виручають, коли немає світла або можливості готувати.
Якісні шпроти можуть бути цілком корисними і містять омега-3 жирні кислоти для серця і судин, а також кальцій і фосфор для кісток і зубів. Окрім того, в шпротах міститься вітамін D та білок, який добре насичує.
Але лікарі застерігають, що зловживати цим продуктом не варто. Під час копчення, особливо якщо технологія порушена, можуть утворюватися канцерогенні речовини. Тому шпроти не рекомендують маленьким дітям, людям із хворобами печінки та тим, хто має гіпертонію. У всіх інших випадках правило просте – міра і якість.
Експертка з харчових технологій Олена Сидоренко порадила звертати увагу на кілька речей, а саме:
1. Тара. Скляна банка дорожча, зате ви бачите продукт і не контактуєте з металом. Бляшанка допустима, якщо вона не деформована і без іржі.
2. Походження риби. Якщо вказано район вилову та країну, це плюс. Балтійська сировина зазвичай вважається якіснішою.
3. Спосіб копчення. На етикетці має бути зазначено «натуральне копчення». Якщо бачите формулювання на кшталт «аромат диму», краще поставити банку назад.
4. Ціна. Надто дешеві шпроти рідко бувають хорошими. Це не гарантія якості, але важливий орієнтир.
У Сніданку поділилися простими побутовими лайфхаками:
Шпроти давно стали частиною нашої кулінарної пам’яті. Вони можуть бути смачними, поживними і навіть корисними. Але тільки за умови, що ви знаєте, що купуєте.
Тож наступного разу, коли рука потягнеться до знайомої баночки, варто витратити кілька секунд на етикетку. І тоді улюблений смак не обернеться неприємними наслідками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не дайте себе обдурити: як обрати якісний плавлений сир - на які ознаки звернути увагу