Ведуча “Танців з зірками” та засновниця благодійного фонду IvAlive Іванна Онуфрійчук у квітні оголосила, що вони з чоловіком чекають на поповнення в родині. Іванна тривалий час приховувала свою вагітність через хвилювання, адже це буде їхнє перше немовля.
Та сьогодні у своєму блозі Іванна поділилася чутливим відео з сімейного свята baby shower, на якому дитячий голос у записі звертається до майбутніх батьків та всіх гостей і зізнається, що це буде… Хлопчик! В ексклюзивному інтервʼю сайту 1+1 Іванна розповіла, про кого вони з чоловіком мріяли і як вона планує поєднувати материнство з карʼєрним розвитком.
Вітаємо з першою вагітністю! Як воно, бути в очікуванні хлопчика, чи здогадувалися ви? Можливо, були якісь віщі сни або ж інтуїція підказувала?
Цей стан неймовірно особливий, я насолоджуюся ним щодня. Ще до вагітності я уявляла, що у нас буде хлопчик. Я завжди мріяла про сина і хотіла, аби він народився першим і був старшим братом, який захищатиме та оберігатиме своїх менших братів та сестер. У мене завжди так виходить: якщо сильно чогось бажаю – так і стається.
Раніше ви розповідали у своєму блозі, що дізналися стать дитини під час УЗД задовго до baby shower. Чому вирішили не чекати свята та якою була ваша з чоловіком реакція?
Це справді кумедна історія. Я з самого початку вагітності хотіла організувати гендер паті, щоб це було сімейне свято, під час якого ми поділимося з рідними новиною, на кого ж ми чекаємо. Але я, мабуть, не така вже й сучасна, бо думала, що всі майбутні батьки під час гендер паті вже знають стать своєї дитини, і це сюрприз лише для рідних. А виявилося, що ні, це мав бути сюрприз і для нас. Пригадую, я ще й так здивувалася, коли під час того самого УЗД лікар запитав нас, чи хочемо ми знати стать дитини. Я з впевненістю сказала, що звісно хочемо, ну й лікар повідомив нам. (сміється).
Я памʼятаю той момент як зараз. Там було чітко зрозуміло, що під серцем у мене синочок. Ми з чоловіком подивилися в очі одне одному, розсміялись та заплакали від щастя. Чоловік не міг перестати обіймати мене і животик. Для нього, як мусульманина, по-особливому важливо і цінно, що першим буде спадкоємець.
Ви повідомляли комусь з рідних, на кого чекаєте, чи всі дізналися про це під час baby shower?
Ми нікому не розповідали про це спеціально, тому більшість гостей дізналися про стать малечі вже під час свята. Лише моя мама здогадалася самостійно ще на перших місяцях моєї вагітності. Навіть коли ми з коханим самі ще не знали, хто в нас буде, вона казала, що буде точно хлопчик. Мама пояснювала це тим, що з початком вагітності я стала суворіша, трохи різка і водночас вразлива. І це правда, я й сама помічала не раз, що можу дуже емоційно на щось відреагувати, а потім, коли заспокоюсь, прошу вибачення або намагаюсь загладити ситуацію. Також бувало, що я могла розчулитись через найменшу дрібничку.
Коли ми дізналися стать, то я підтвердила мамі її здогадки, а вона сказала про це старшій та молодшій сестрі. Всі інші рідні, у тому числі коханого, не знали стать малечі, але казали, що вже чекають її і люблять незалежно від того, хто це буде.
Як минуло ваше свято, якою була реакція близьких?
Ми запросили найрідніших, тих, хто як і ми, проживає у Швейцарії. Більшість з них, особливо родина мого чоловіка, ніколи не були на подібному святі і не знали, що таке взагалі роблять. Ми вирішили потримати інтригу до кінця і протягом святкування робили декілька заявлень-обманок: то хлопавки з конфеті різних кольорів використали, то шафу з дитячими речами відкривали, то торт розрізали. І кожного разу були блакитний колір та рожевий. Дехто навіть подумав, що ми чекаємо двійню! Але в результаті ми розсекретили стать через запис, у якому дитина звернулася до нас і всіх гостей та зізналася, що це буде хлопчик.
Майже всі плакали, це був дуже чуттєвий момент! Рідні зі сторони коханого особливо зраділи, бо вони також чекали спадкоємця. Ще моя бабуся дуже розчулилася, вона підійшла до мене, ми обійнялися й обидві плакали від радості.
А що гості подарували майбутній малечі?
Нічого, таким було наше з чоловіком прохання. Напередодні свята я подумала, що наш син вже оточений любовʼю, хоч ще і не народився, а є ті, у кого війна відібрала можливість бути улюбленою дитиною та мати безтурботне дитинство. Тому, ми порадилися з чоловіком, і вирішили, що хочемо скористатися можливістю та подарувати любов, тим, хто її потребує більше.
У запрошеннях для гостей ми так і написали: “Не несіть подарунки нам, краще подаруйте свою любов українським дітям”. Під час свята гості приносили кошти, які ми зібрали і до яких ми додамо свій сімейний внесок. Усю суму ми передамо у благодійний фонд “Діти Героїв”, що надає довгострокову підтримку дітям, які втратили одного чи двох батьків унаслідок війни в Україні.
За ці кошти благодійний фонд зможе відправити групу дітей у табір, де вони отримають психологічну допомогу кваліфікованих спеціалістів, розвиватимуть нові навички та розкриватимуть свої таланти, зможуть соціалізуватися та знайти нових друзів і просто перезавантажаться від жахів, які їм вже довелося пережити…
Діти – це наше майбутнє, тож ми маємо про них потурбуватися і зберегти в їхніх серцях світло та віру в добро. Я вважаю, що психологічна реабілітація важлива в першу чергу, адже коли дитина не стабільна психічно, вона не може приймати інші види турботи та любові, на жаль.
Дуже гарна ідея! Ви, до речі, також маєте власний благодійний фонд IvAlive у Швейцарії, який опікується дітьми та їхніми мамами. Чи не складно вам розвивати власний фонд на останніх місяцях вагітності і взаємодіяти з дітьми?
Робота над фондом справді потребує багато часу, сил та енергії. Але це справа моєї душі і я не можу від неї відмовитися. На початку вагітності я була досить активною і мій чарівний стан ніяк не впливав на продуктивність. Та з кожним місяцем я відчуваю, що стає важче і важче, тому я підготувалася до цього періоду. Ми збільшили команду, розподілили обовʼязки і саме це мені зараз допомагає. Я продовжую брати участь в усіх процесах, бо не можу не контролювати все, але тим не менш, коли потрібно – можу покладатися на команду. Взаємодія з дітьми зараз навпаки мене наповнює, я отримую море позитивних емоцій від них, що добре впливає на мій стан та малюка.
Вже не можу дочекатися, коли синочок зʼявиться на світ і ми разом будемо проводити час у фонді з українськими дітьми.
Незадовго до повномасштабного вторгнення ви були ведучою шоу “Танці з зірками”. Чи не сумуєте за телевізійною карʼєрою і чи є в планах повернутися на українське телебачення?
Я надзвичайно сильно сумую за домом, за людьми, за Києвом та рідним селом, і за телевізійною карʼєрою, яка була великою частиною мого життя. Була б моя воля – я б вже завтра була на знімальному майданчику, але не можу. На мені зараз велика відповідальність через управління фондом: перед людьми, яким він тут потрібен, перед командою. Та і перед собою є відповідальність за життя та безпеку сина, який зараз в животику.
Поки триває повномасштабне вторгнення і є гостра потреба у діяльності мого фонду, я маю бути тут і займатися ним. Коли я отримую відгуки від людей, яким ми якось допомогли або їм стали в нагоді наші проєкти, я розумію, що я на своєму місці. Зараз я відчуваю, що можу більше підтримувати українців та дарувати їм надію не з екрану телевізора, а через діяльність фонду.
Та в цілому, звісно, я б хотіла повернутися на телебачення, адже я люблю це і хочу бути причетною до змін в українському ТБ.
Сподіваюся, у найближчому майбутньому ми – українці, переможемо, вдома настане мир, і я зможу знову жити на дві країни й їздитиму на зйомки, як і раніше. Лиш тепер у мене буде робота і в Україні, і у Швейцарії. Ну й на зйомки їздитиму вже не сама (усміхається)...
Нагадаємо, Іванна Онуфрійчук ще до повномасштабного вторгнення жила на дві країни: працювала в Україні, а у Швейцарії будувала сімʼю з казахським бізнесменом Алмазом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: