«Треба бути відвертими»: Вікторія Булітко розповіла про весілля з молодшим на 16 років нареченим, секрет стосунків та «пластичну операцію»

Вже 24 серпня о 21.00 на телеканалі 1+1 Україна вийде особливий спецвипуск Дизель шоу до Дня незалежності України.

У відвертій розмові з редакцією сайту 1plus1 зірка проєкту, акторка та гумористка Вікторія Булітко торкнулася тем, які останнім часом найбільше цікавлять її прихильників. Акторка розповіла про майбутнє весілля з Кирилом Поповичем, 16-річну різницю у віці, косметологічні процедури, ставлення до критики та власну формулу щасливих стосунків. Окремо вона згадала День Незалежності, який для неї пов’язаний із рішенням у 2008 році залишити батьківський дім і почати нове життя в Києві.

У серпні у Дизель-шоу велика програма до Дня Незалежності: концерти в Києві, Миколаєві та Одесі. Яким особисто для вас став сенс цього свята після 2022 року?

Мені здається, після 2022 року у нас у всіх багато чого змінилося, і внутрішньо, і навіть зовнішньо. Раніше ми, можливо, навіть не задумувалися настільки серйозно про важливі свята або загалом про речі, які стосуються саме країни. Це як діти, які думають: «О, батьки там щось святкують, якесь свято». От і ми в якийсь момент усі прозріли.

Звичайно, прозріти треба було набагато раніше, ще багато років тому. Але, мабуть, такий наш шлях, нам треба було отак дійти до нашої справжньої незалежності.

Чи пам’ятаєте своє відчуття Дня Незалежності до повномасштабної війни? Як ви тоді сприймали це свято?

У мене була своя особиста історія, пов’язана з Днем Незалежності й приїздом до Києва. Я сама цього вже не пам’ятала, але мама нещодавно розповіла. Каже: «Віка, ти завжди десь була у від’їздах. То десь виступаєш, то ще щось». Мене це завжди цікавило. І от мама телефонує мені 23 серпня й питає: «Віка, ти де?». А я така: «Я в поїзді».Вона запитує: «А коли ти додому приїдеш?». А я відповідаю: «Сподіваюся, ніколи».

Я настільки була впевнена, що все — хочу бути в Києві, мене манить ця дорога артиста. І мама мені про це нагадала. Виходить, що перший день своєї такої особистої незалежності від батьківського дому я святкувала саме в Києві, у День Незалежності.

Ви розповідали, що після кількох концертів можете бути фізично виснажені, але все одно швидко повертаєтеся до роботи. Чи навчилися ви за останні роки говорити «ні», коли розумієте, що ресурсу вже немає? І як взагалі відновлюєтеся?

Я завжди думаю, що зможу сказати «ні», завжди думаю: «Ну все, зараз не буду цим займатися», якщо це, наприклад, не приносить якихось цікавих емоцій або не приносить грошей. І от скільки я собі не казала, поки що цього не вийшло.

От зараз ідуть концерти, які ми записуємо до Дня Незалежності. Потім їдемо до Миколаєва й Одеси — 22–23 серпня. А далі у нас буде пауза аж до жовтня. Начебто нічого не планується, зйомок немає. Тобто цілий місяць можна відпочивати. І от я собі вже якийсь сотий, двохсотий, трьохсотий раз кажу: «Так, Віка, давай цей місяць ти нічого не будеш робити».

Подивимося, що буде, але мені здається, що я витримаю лише два дні лежати. Моя енергія просто не може зупинятися. Я не знаю, це якийсь маховик, який колись завели мої батьки. Завели вони його, звичайно, раніше, але народився цей маховик 25 січня і далі я вже нічого з цим не можу зробити.

Ви вже понад два роки заручені й раніше говорили, що хотіли б відсвяткувати весілля після перемоги. Ця позиція досі незмінна чи інколи виникає бажання більше нічого не відкладати?

По-перше, чесно скажу, поки мене ніхто не чує, і тим паче наречений: я взагалі не дуже по святах. Багато хто з дівчат зараз, можливо, сказав би: «Як? Це ж так важливо — весілля!». От якраз мій наречений хотів би відсвяткувати. Він постійно каже, що у нас весілля будуть вести двоє людей — Танкович і Дракон (Ілля Клим прим. ред.). Коротше, він усе планує, навіть гроші відкладає.

А я з тих людей, які в останній момент скажуть: «Та ні, давай краще збережемо гроші. Нащо їх витрачати?». І це не тому, що я подорослішала і тепер так думаю. Я завжди такою була, навіть у дитинстві. Думала: «Дівчата, нафіга мені це весілля взагалі?». Можливо, я ще в дитинстві награлася з ляльками у весільних сукнях, а може, через те, що стала актрисою, я вже багато весіль відіграла і на сцені, і в кадрі. От єдине, де б я витратилася: просто кудись поїхати, на острови, наприклад, де я ніколи не була.

Різниця у віці між вами та Кирилом — 16 років. Ви розповідали, що спочатку через це переживали. А зараз узагалі відчуваєте цю різницю в побуті, поглядах чи планах на майбутнє?

Чим довше тривають наші стосунки, тим частіше Кирило каже мені: «Це точно ти старша у наших стосунках?». Нещодавно я навіть запитала його: «А ти відчуваєш різницю?». Він такий: «Ні». Я ж як жінка думаю: цікаво, а він взагалі думає про цю різницю? А він каже: «Та ні, мені здається, навпаки, що я доросліший». Можливо, він просто так себе поводить, можливо, я така людина, а можливо, ми обоє такі люди, що просто цього не відчуваємо. Ми навіть не знаємо, через що мали б цю різницю відчувати.

Я навіть якось хотіла трохи хайпанути в інтернеті й виставила нашу різницю у віці. Думала: зараз усі такі: «Ого, 16 років!». А більшість коментарів була: «А ми б так і не сказали».

Нещодавно була медійна історія після того, як ви показали видалення родимки. У ЗМІ це навіть називали пластичною операцією. Як ви на це відреагували?

Знаєте, що найсмішніше? Я видалила родимку, і одне видання назвало це «пластичною операцією», ну, тому що її видаляв хірург, а не лазером. Якщо видаляти лазером, може залишитися така світленька плямочка, а я хотіла, щоб її не було.

І от я це виставила, а ЗМІ підхопили: усе, пластична хірургія, як змінилася Вікторія Булітко. А це просто родимка. Я в шоці була. Мене здивувало, що багато людей — не більшість, слава Богу, але багато — сприйняли все тільки за заголовком і потім писали мені: «Як же ви змінилися! Нащо ви з собою таке робите?». А я сиджу й думаю: капець, я просто видалила родимку. Я думаю, що це нормально, просто є люди, які не задумуються.

Ви й раніше робили косметологічні процедури?

Так, але це не операції. Я різні косметологічні процедури роблю з 28 років: біоревіталізацію, RF-ліфтинги, багато чого пробувала. Якихось серйозніших речей, наприклад ниток, не робила.

До речі, якщо що, губи я зараз не роблю. Колись робила, потім прибрала філер і більше не робила, бо мені сказали: «У тебе й так гарна форма, навіщо тобі щось робити?».

Просто раніше я нічого цього не виставляла, не була настільки активною в соцмережах. А зараз думаю: ну чому не поділитися? Бо багато хто питає: «А що ви робите? А ви щось робили?». Я розумію, що багатьом дівчатам цікаво, як мені може бути 43 роки, а я виглядаю як дівчинка. Можливо, хтось якраз звернеться до цього косметолога. Або до того самого хірурга, який видалив родимку так, що майже нічого не помітно. І от тільки я вперше це показала — одразу почалося: «Навіщо?». Так от, друзі, запам’ятайте: я це роблю з 28 років. Все, закрили питання.

Розкажіть, що у стосунках із Кирилом виявилося зовсім не таким, як ви уявляли на самому початку?

Ми досі одне одному говоримо всі ті слова, які зазвичай кажуть на початку стосунків, коли метелики в животі літають. Досі пишемо одне одному такі повідомлення, які пишуть саме на початку стосунків. І еротичного характеру теж, і фотографії, і переписки — все-все-все. Бажання, поцілунки зранку, ввечері перед сном, усе це є.

Я сама іноді дивуюся, от скоро, 9 вересня, нам буде три роки і я не розумію, як так довго не зникає ця пристрасть.

А чи є у вас якась особлива традиція в парі?

Не те щоб якась особлива традиція, усе, мабуть, як у нормальних людей. Але якби мене запитали, що я можу порадити, аби стосунки так довго зберігалися, то, можливо, найважливіше це справді відчувати кохання, причому із самого початку.

Не має бути моменту, коли ти постійно думаєш: «Ой, кохаю я його чи ні?». Мені здається, такого питання не повинно виникати. Якщо воно виникає, то, мабуть, це не кохання.

І пристрасть має бути. Якщо немає пристрасті, значить, теж щось не те, є якась нестиковочка. Якщо в когось одного не так, тоді немає сенсу.
Треба ще бути відвертими одне з одним, щоб розуміти: так, у нас це є і ми йдемо далі. Або цього немає — тоді ми не мучимо одне одного і шукаємо собі партнерів, з якими буде саме так.

І знаєте, коли я виставляю якісь романтичні фотографії, деякі люди пишуть: «Не показуйте, щастя любить тишу». Я взагалі відмовилася від усіх цих забобонів, чесно. Я вже розповідала, що в мене були стосунки, які тривали десять років. Я нічого про них не розказувала, і все одно вони закінчилися. І, скажімо так, вони не були такими наповненими.

Тому зараз я вирішила: ну і буду розповідати, а що такого? Якщо хороша людина зі сторони подивиться, прочитає і порадіє за мене — чому б ні? Я ж сама радію за людей, які мені подобаються. Мені приємно за кимосьспостерігати й думати: «Яка гарна пара». Я для себе навіть у житті відмічаю такі пари. Я не знаю, що там у них вдома відбувається, але є відчуття, що вони кохають одне одного. І це важливо.

Я так само дивлюся на людей у нашій сфері й бачу, коли пара щаслива. І це теж певною мірою наповнює. Тому кохання має бути більше і добра має бути більше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Серце тягнулося до рудого»: Вікторія Булітко вдруге за місяць змінила імідж і показала результат