Герої “Хоробрі серця” про захист Києва: як вдалося стримати висадку ворога в Гостомелі та яка нинішня ситуація на фронті (ексклюзив)
За лаштунками “Хоробрих сердець” герої проєкту Сергій Фалатюк та Олександр Вдовиченко розповіли, як вдалося захистити Київ від ворога.
В ефірі телеканалу “1+1 Україна” — національна прем’єра військово-патріотичного ток-шоу “Хоробрі серця”, ведучими якого стали Ахтем Сеітаблаєв та Валентина Хамайко. У проєкті глядачі можуть побачити цикл історій про українців – військових та цивільних, які здійснили подвиги, захищаючи Україну від російської агресії, зокрема, боронили Київ.
Однією з найгарячіших точок у битві за столицю був Гостомельський аеропорт, адже в перші ж години вторгнення росіяни планували висадити там свій десант. Летовище мало стати воротами до Києва.
Редакція сайту 1+1 побувала за лаштунками “Хоробрих сердець” та поспілкувалася з героями програми, які завадили планам ворога захопити столицю України: старшим лейтенантом, командиром зенітно-ракетного взводу Нацгвардії України Сергієм Фалатюком та полковником Олександром Вдовиченком, котрий на момент російського вторгнення очолював легендарну 72 окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців.
Сергій Фалатюк
Старший лейтенант, 25-річний командир зенітно-ракетного взводу Нацгвардії України зустрів повномасштабне вторгнення у Гостомельському аеропорту. Разом з ним на летовищі перебували лише солдати строкової служби, які жодного разу не тримали в руках зброю, що знадобилася, коли над Гостомелем з'явилося близько півсотні російських гелікоптерів. Сергій того дня й сам вперше стріляв із переносного зенітного комплексу “Ігла”, адже до повномасштабного вторгнення тренувався лише на муляжі. Попри це старшому лейтенанту вдалося збити гордість російської авіації — розвідувально-ударний гвинтокрил “Алігатор”, а найголовніше — стримати ворога. Ексклюзивно для сайту 1+1 Сергій Фалатюк розповів про настрої своїх підлеглих у той день та підтримку бойового духу.
Під час того, як російська армія намагалася висадитися в Гостомелі, задіявши свою найпотужнішу техніку, ви перебували там із солдатами строкової служби. Які настрої були в молоді?
Настрій у них був бойовий. Вони були готові виконувати свої завдання, але у мене все одно була думка, що коли летітимуть гелікоптери, всю роботу мені доведеться виконувати самотужки. Однак особовий склад не розгубився і впорався із завданнями.
Тоді ви героїчно тримали удар, українська армія вдало стримувала ворога. Чи думали в ті моменти, що повномасштабна війна затягнеться на роки?
Так, я в перший день казав, що це буде війна на 5, 6, 10 років, попри всі заяви про перемогу за 3-4 дні. І навіть якщо цей конфлікт закінчиться через 5 років, то через 10 все одно повториться, тому що росія так просто нас не залишить.
Це війна не за нашу перемогу чи програш, це війна за наше існування.
Щоб ми могли жити спокійно, треба стерти ту федерацію з лиця землі або ж потрібно, щоб там відбулися кардинальні зміни.
Чи було летовище в Гостомелі готове до нападу росіян? Чи вважаєте ви, що Україна в цілому була готова до повномасштабної війни?
Особовий склад морально і фізично був готовий, а озброєння, так би мовити, трохи гуляло. Використовуючи стару зброю, ми могли вести війну, але недовгий час. Тому так воно і вийшло — наші партнери почали допомагати.
Як ви в цілому оцінюєте нинішню ситуацію на фронті?
Ситуація стабільно тяжка.
Як вам вдається навіть у такій ситуації підтримувати свій бойовий дух?
У мене народилася маленька донечка, вона мене морально підтримує.
У мене є ціль — я хочу, щоб вона росла в нашій європейській незалежній Україні. Це дає мені сили і натхнення далі боронити наш край.
Олександр Вдовиченко
Полковник, що на момент російського вторгнення очолював легендарну 72 окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців, долучився до оборони летовища, яка тривала близько місяця. Його хлопці розгромили колону найбільшого елітного чеченського підрозділу разом з кадирівським генералом Магомедом Тушаєвим поблизу Гостомеля. В ексклюзивному коментарі сайту 1+1 він розповів, чи була Україна готова до повномасштабної війни та яка ситуація зараз на фронті.
Ви керували та брали участь в обороні Гостомельського аеропорту, а також у багатьох вдалих операціях на початку повномасштабного вторгнення. Чи думали ви тоді, що ця війна затягнеться на роки?
Коли в перших числах квітня вдалося вибити кацапів з київської області, ми приїхали в чорнобильську зону – закинуте селище Поліське. Я стояв на березі річки, де була підбита понтонна переправа й міст, а поруч у полі знаходилося кладовище російської техніки. Мій побратим, теж командир батальйону Андрій Верхогляд запитав мене: “Командире, а коли перемога?”, а я відповів:
“Знаєш, ми вже перемогли, лишилося тільки дізнатися, коли і якою ціною нам остаточно вдасться вибити ворога з нашої землі”.
Чи була Україна, на вашу думку, готова до повтомасштабного вторгнення?
На початок повномасштабного вторгнення в нас було достатньо людей, готових воювати, а от зброї, на жаль – ні.
Як цивільні зараз можуть допомагати Збройним Силам?
До 24 лютого 2022 року билися Збройні Сили, а після повномасштабного вторгнення війна стала народною.
Кожен громадянин нашої держави повинен робити все задля перемоги й тих героїв, які зараз в окопах під постійними обстрілами борються із загрозою нашій безпеці та життю. Кожен на своєму рівні — матеріальному, волонтерському або дипломатичному має робити максимум.
У лютому-березні 2022 року була поширеною фраза: “Все для фронту, все для перемоги” — і так має бути поки ми не переможемо підлога підступного кацапа.
Як у цих умовах військові підтримують свій бойовий дух?
Вони не втрачають бойовий дух, тому що це українці, герої і воїни. В них живе дух козака. Ми б’ємося сьогодні задля завтра. Сподіваюся, що втрати, які ми понесли, не будуть марними, і ми переможемо.
Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на фронті?
Для того, щоб оцінити ситуацію на фронті, можна почитати звіти головнокомандувача ЗСУ. Ситуація там вкрай важка, але контрольована. Я спілкуюсь з командирами бригад та військових частин, і вони повідомляють, що людям важко, але вони б’ються і чекають на зброю та боєприпаси від західних союзників. А ще їм потрібно трохи відпочинку, бо люди втомилися. Деякі бригади, зокрема, моя рідна 72, б’є ворога з 24 лютого: спочатку під Києвом, потім на Харківському напрямку, Лисичанському, Бахмутському, Вугледарському. Люди банально втомилися.
Дивіться “Хоробрі серця” щоп’ятниці на телеканалі “1+1 Україна”!
