«Хочеться маркувати себе як українця», — «Тріо “Різні”» про перехід на українську та гумор як зброю
Учасниці однієї з найвідоміших команд «Ліги Сміху» поділилися своїм досвідом переходу на українську мову та пояснили, чому жартувати зараз «на часі».
«Тріо “Різні”» — жіночий гумористичний колектив, який показав себе ще у 2015 році на одному з сезонів шоу «Ліги Сміху» та продовжує свою діяльність і зараз. Анастасія Оруджова, Олександра Машлятіна, Аліна Гордієнко наразі їздять з виступами до військових, волонтерять та підтримують бойовий дух українців гумором: попри війну та стрес продовжують створювати гумористичний контент. А також після 24 лютого дівчата без вагань перейшли на українську.
Гумористки розповіли про свій досвід переходу на рідну мову та пояснили, чому зараз так важливо сміятися та шукати контент, що підійме настрій і підтримає бойовий дух. Крім того, учасниці «Тріо “Різні”» розповіли, як зараз наближають нашу перемогу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим зараз займається новий ведучий «Ліги Сміху» на ТЕТ Віктор Розовий
З початком повномасштабного вторгнення багато хто з медійних особистостей перейшов на українську. Розкажіть, в який момент вирішили заговорити в побуті державною?
Аліна Гордієнко: Я в побуті вже давно перейшла на українську, тому що в мене чоловік з Львівської області, і він вдома розмовляє українською. А я говорила п’ятдесят на п’ятдесят, адже я родом з Херсону, в мене російськомовна родина, тому мені було важко одразу повністю перейти на українську. Зараз ще не до кінця перейшла на українську мову, якщо чесно. Але я намагаюся. Адже останнє, що чули люди в Бучі перед смертю — це була російська мова. Вважаю її проклятою мовою, тому хочеться її забути. У нас з дівчатами ще немає дітей, але коли ми народимо, то наші діти не будуть знати російської мови!
Олександра Машлятіна: Погоджуюся повністю з Аліною. Сам ставиш собі запитання: «А чому ми раніше розмовляли російською?». Так робили, так думали, але зараз принаймні є шанс це виправити. Тому ми маємо виховувати це в собі, своїм прикладом показувати, що це наша рідна мова. Та й просто не хочеться говорити російською, не хочеться виступати російською.
Анастасія Оруджова: Я також зараз знаходжуся у процесі переходу в побуті: намагаюся з рідними розмовляти українською. І коли виходжу на вулицю, також намагаюся розмовляти тільки українською, навіть якщо до мене звертаються російською — важливо не підхоплювати, не підлаштовуватися до цієї мови. Ми повинні розуміти, що це мова окупантів. Так, сьогодні ми її знаємо, але наші діти, якщо й будуть її знати, повинні використовувати тільки як зброю проти ворога.
Чи вплинула зміна мови на складність написання жартів або їхню якість?
Аліна Гордієнко: Ми вже давно пишемо жарти українською мовою: ми багато років працювати у проєктах «Одного разу під Полтавою», «Країна У», «Галіція». Окрім того, останні два роки більш ніж половина номерів «Жіночого Кварталу» були українською мовою. Ми є сценаристами україномовних проєктів, тому нам взагалі не було важко перейти виключно на україномовні жарти.
Олександра Машлятіна: Я скажу за себе, можливо в дівчат так само, — колись через те, що ми думали російською, тому й виступи безпосередньо команди «Тріо Різні» в «Лізі Сміху» були російською. Ми думали: чи буде це натурально звучати, якщо будемо говорити українською мовою? Зараз ми розуміємо, що з українською тільки стало краще. Тому буде так.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Учасники «Ліги Сміху» заснували фонд «Ліга Допомоги» та будуватимуть тимчасове житло українцям
Як відреагували рідні, друзі, підписники, глядачі на зміну в мові?
Олександра Машлятіна: Насправді ніяк, тому що перехід на українську — це логічно.
Анастасія Оруджова: Та й у принципі, у нас раніше був не тільки російськомовний контент, ми спілкувалися й до цього українською, і жартували українською. Тому, я думаю, що не було такої вагомої різниці.
Аліна Гордієнко: От Настя була учасницею україномовного шоу «Ігри приколів»: там і скетчі, і жарти — все було українською мовою.
Олександра Машлятіна: І ми туди писали номери, до речі, також українською мовою. А зараз ми і в побуті якось органічно перейшли на українську. Наприклад, навіть соцмережі, які раніше ми вели російською, зараз вже ведемо українською. Я не можу сказати, що був певний час переходу. Навіть на початку повномасштабного вторгнення мені здавалося: «Боже, що ці дурні росіяни від нас хочуть? У нас тут розмовляють і російською, і українською мовами». Це було в перші дні, а потім я вирішила: «Ні, дзуськи, не буду розмовляти російською!» — це стало принциповою позицією.
Аліна Гордієнко: Зараз хочеться маркувати себе як українця. Бо, наприклад, коли я чую російську мову в деяких блогерів, то думаю, що вони росіяни, а потім розумію, що українці. Хочеться просто знати, де вороги, а де — свої.
Як на вашу думку розвиватиметься гумор та комедія в Україні?
Аліна Гордієнко: Мені здається, що ми з вами деякий час будемо бачити дуже такі жорсткі номери. Завжди після війни комедія стає жорсткішою. От як у Чарлі Чапліна.
Олександра Машлятіна: А я можу сказати з іншого плану: мені здається, що зараз є великий поштовх в українській комедії. Тому що якось у нас раніше вважалося, що вищого рівня шоу, комедії — в москві, бо «там все». І всі дивилися не українські стендапи та серіали, а дивилися, що там відбувається на тій москві. А зараз люди зацікавлені в українському продукті. І зараз цікаво розвиватися. Люди ходять на українські стендапи, і це вже класно.
Анастасія Оруджова: Мені здається, що це шанс для українського гумору, тому що люди в Україні починають орієнтуватися в наших гумористичних колах, і це добре. Розвивається і сценічний гумор, і стендап, і імпровізація, це теж дає дуже великий поштовх.
Гумор під час війни став дзеркалом подій і новин, а також певним інструментом інформаційної війни та засобом підняття бойового духу українців. Які відчуття від боротьби гумором з ворогом? Чи подобається жартувати та іноді навіть цькувати загарбника?
Олександра Машлятіна: Висміювати ворога — це окремий вид задоволення. Гумор — це зброя. Багато хто про це каже, і я абсолютно з цим згодна, тому що гумор допомагає пережити весь цей жах чи якось від нього відволіктися. Психологи стверджують, що сміх — це захисна реакція нашого організму, і ми не переживемо всі ці події без гумору. А цькувати нашого ворога є за що. І мені здається, що українці зараз, як кажуть, наймемніша нація: навіть люди, які не займалися гумором, зараз строчать меми. Я дуже пишаюся кожним українцем.
Аліна Гордієнко: Ми з дівчатами і з колегами зі Студії «Квартал 95» часто виступаємо перед військовими. Загалом «Квартал» дав більше 190 таких виступів у військових частинах, в госпіталях, в бомбосховищах. І ми бачимо, що після наших виступів військові виходять з піднятим настроєм, задоволені, що вони перезарядилися. Тому ми вважаємо, що місія нести гумор у маси — важлива.
Олександра Машлятіна: На початку повномасштабної війни якось було незрозуміло, чи час уже жартувати, чи не час. Але для всіх, хто буде казати, що гумор «не на часі», у нас є залізний аргумент: безпосередньо реальні військові казали нам, що це зараз на часі.
Які поради дасте тим, хто намагається заговорити українською мовою?
Анастасія Оруджова: Лайфхаків немає, просто намагайтеся якомога частіше використовувати мову. Ви будете багато помилятися, ми також багато помиляємося, але це такий шлях до чистого гарного спілкування українською, інакше не буває.
Аліна Гордієнко: І споживати україномовний контент, читати українські книжки.
Олександра Машлятіна: Дивитися серіали з українською озвучкою. І що з лайфхаків, можу зі свого досвіду сказати: треба поставити для себе якісь межі, наприклад, у публічному просторі (в кавʼярнях чи десь ще) ти спілкуєшся лише українською. Зараз, якщо хтось щось питає мене російською мовою, я відповідаю українською. Важливо з самим собою домовитися, і це буде вже простіше.
Чим зараз займаєтеся? Як наближаєте перемогу?
Аліна Гордієнко: Ми волонтеримо. Наприклад, Саша в соцмережах часто проводить збори для ЗСУ, бо в неї брат воює в усіх гарячих точках. Будь ласка, донатьте Саші!
Олександра Машлятіна: Мій брат не любить напрямки, де нудно: був під Бахмутом, потім Харків, зараз рухається далі. Ми активні в соцмережах, ділимося з підписниками, взаємодіємо з друзями — це взаємодія на рівні: «У мене нема, але я знаю, в кого є, дам контакт, я підвезу, я заберу». Всюди потроху: там речі зібрати, там щось передати, там допомогти на щось зібрати. Головне, не бути байдужим.
Анастасія Оруджова: Ми зараз також створюємо різний розважальний контент. Ми вважаємо, що він допомагає людям відволіктися, що також важливо зараз, важливо, аби зараз була психологічна розрядка, та люди могли боротися далі з усім, що на нашу голову впало.
Олександра Машлятіна: Зараз важко розказувати, що ми і як робимо. Тому що, з одної сторони, ти наче не хочеш хизуватися цим, а з другої — тобі здається, що ти нічого важливого не робиш, бо хтось робить у тисячу разів більше. Зараз кожен має робити те, що вміє: якщо ти знаєш людину, якій можеш допомогти, навіть якщо це твій близький родич — допоможи. Ми з колегами по «Лізі Сміху» щотижня їздимо розбирати завали в Макарів та інші населені пункти Київщини, які найбільше постраждали внаслідок окупації. Фізична праця — дуже рятує. Інколи, коли тебе накриває, і тобі здається, що ти нічого тут не вирішуєш, а хочеш робити більше — тоді допомагає просто фізична праця: коли ти реально допомагаєш розібрати завали зруйнованого будинку. Ти попрацював фізично, так, це важко, але й кайфово одночасно. І хоча це якесь маленьке дійство, але комусь ти реально допоміг, і важливо до такого долучатися. Елементарний репост про збір — це вже допомога. Окрім того, «Ліга Сміху» організувала фонд «Ліга Допомоги», в межах якого ми збираємо кошти на модульні будиночки для тих людей, які втратили житло внаслідок російської агресії. На даний момент фонд встановив вже чотири такі будиночки!
Зірки команди «Тріо “Різні”» запрошують дивитися гумористичне шоу «Ліга Сміху» щопʼятниці о 18:00 на телеканалі ТЕТ, аби зарядитися позитивом і підтримати бойовий дух.