«Я кинув Анджеліну Джолі на диван»: Українець, який став зіркою американського кіно

Часто ми дивимось іноземні фільми і не здогадуємося, що один з акторів – наш земляк. Цього разу інтуїція мене не підвела. Я одразу впізнала на екрані корінного киянина.

Алек Утгофф – талановитий актор, за плечами якого вже декілька стрічок зі світовим іменем – «Турист» (2010), «Джек Раян: Теорія хаосу» (2014), «Розлом Сан-Андреас» (2015), «Дивні дива» (2019).

Фото: Michael Shelford

Персонаж неординарного вченого з гучного серіалу «Дивні дива» від Netflix за лічені дні отримав міжнародну армію шанувальників. Я ж тим часом домовлялася про інтерв’ю – за щасливим для мене збігом обставин Утгофф саме приїхав до України.  

Ми зустрілися у затишному закладі в центрі Києва – і година нашого спілкування промайнула, мов одна мить. Алек (для українців – Олег) вразив мене надзвичайно глибоким поглядом на життя і свою професію. Він встигає побувати у десяти місцях одночасно та ще й знаходить час на регулярні фізичні тренування.

Ви часто буваєте в Україні?

Три-чотири рази на рік. Батьки тут, хочеться їх бачити частіше. Брат із родиною живе в Петербурзі. Я і до них навідуюся.

У вас німецьке прізвище, але скрізь пишуть, що ви українець. А брата вашого звуть Алан – досить незвичне ім’я для України. Як це все скласти до купи?

Моя мама – осетинка. Ось звідки й братове ім’я. А прізвище – від прапрадіда по лінії батька, який був німецьким дворянином. Саме його життя пов’язало нашу родину з Києвом.

Фото: Getty Images

Які ваші улюблені місця тут?

Я дуже люблю прогулянки Хрещатиком – центр міста мене надихає. Ще для мене особливе місце – Києво-Печерська лавра.

Розкажіть більше про свою родину.

У нас усі або лікарі, або вчені (сміється). Один я актор. Бабуся була хірургом – тато пішов по її стопах, зараз працює кардіохірургом у Національному інституті Амосова. Один мій дядько – генетик, а інший – археолог. Брат – фінансист із червоним дипломом престижної британської школи економіки, а мама – диригент.

А як ви опинилися в Британії?

Мамі випала нагода відправити нас із братом туди на навчання. Мені було 11 чи 12 років, коли ми з Аланом переїхали в британську школу-інтернат. Після університету брат повернувся до рідного міста.

Для нашої родини Київ дуже багато значить.

Він встиг попрацювати і тут, і в Харкові. А вже потім опинився в Петербурзі.

А я лишився і у 19 років пішов в акторську школу Drama Centre London. Це дуже хороший заклад, де навчалися Пірс Броснан (Місіс Даутфайр, 1993), Пол Беттані (Месники, 2012-2018) і Том Гарді (Шалений Макс, 2015).

Насправді, спочатку я хотів стати актором заради уваги дівчат.

Одне іншому не заважає.

Саме так (сміється). Вирішив спробувати, здавалося, що це легка робота. Туди було досить складно потрапити – на 2500 абітурієнтів лише 25 місць. Ця школа для студентів створює умови, наближені до реальної роботи актора. Навчання по 12 годин на день, ще й в суботу. Матеріал доводилося заучувати ночами.

Якою була ваша перша робота?

Це був фільм «Турист» із Джонні Деппом та Анджеліною Джолі.

Перша сцена – я кидаю Анджеліну на диван.

Фото: Кадр із фільму «Турист» (2010)

Уявіть, як я нервував! Взагалі такого не чекав. Думав, це просто буде класна мандрівка до Венеції та ще й з зірками (сміється).

А яка робота кардинально змінила ваше життя?

Завдяки стрічці «Джек Раян: Теорія Хаосу» я нарешті насправді полюбив кіномистецтво. Режисер Кеннет Брана – інтелігентна, освічена людина, яка надихає акторів самою лише своєю присутністю. Він додає до всього процесу третій, ледь вловимий шар, який робить персонажів більш реалістичними, з цікавими нюансами.

Це був перший раз, коли я справді засвітився.

Після цього мені одразу запропонували роль у «Сан-Андреас» і ще декількох картинах. Дуже вдячний Кеннету за можливість розкритися.

Як ви потрапили в «Дивні дива»?

Мені на проби дали дві ролі – позитивну і негативну. Потім подзвонили і повідомили, що я в проекті і для мене напишуть персонажа на один-два епізоди. Ніяких особливих очікувань у мене не було. Я чесно не чекав такого ажіотажу і популярності. Коли ми знімали першу сцену, то більше просто розважалися у кадрі. Після перегляду тих записів автори серіалу брати Даффери мені сказали:

Ми не можемо дочекатись, коли всім зірве дах.

Фото: Кадр із серіалу «Дивні дива» (2019)

Я їм навіть не повірив. Ну як вони після першої сцени зрозуміли, що глядачі так відреагують? Це їхній професіоналізм, майже магія.

А ви дивилися попередні два сезони?

Коли я отримав роль, то подивився все за раз і вмить став фанатом серіалу.

Уже з перших кадрів глядач здогадався, що ваш персонаж Олексій – ключовий.

Творці стрічки добре знають свою роботу. Вміють створити інтригу. Глядач намагається здогадатися, персонаж буде хорошим чи поганим. А я впевнений, всі одразу подумали, що цей російський вчений – ще той поганець.

Насправді, ваш персонаж таким не виглядає. 

Так це ж чудово. Там була одна мить, коли у його погляді ми хотіли показати купу емоцій: і жаль, і сумніви. Натякали, що з ним не все так просто. Тепер люди із різних куточків світу надсилають мені зворушливі повідомлення. Дякують за можливість глибоко відчути такого нетипового персонажа. Мистецтво має бути про любов.

Я, до речі, не дивився третій сезон. Бо однозначно критикуватиму себе.

Не люблю дивитися на свою роботу.

Брет Гелман (у серіалі Мюррей Баумен) на екрані переконливо говорив із вами російською. Він справді нею володіє?

Насправді, ні. Він дуже багато працював заради такого ефекту. Його дівчина мені розповідала, що Брет інколи прокидався посеред ночі, щоб повторити свої репліки російською. Ходив туди-сюди кімнатою – репетирував. Ось така відповідальна людина.

Коли Девід Харбор (у серіалі Хоппер) у кадрі кинув вас на журнальний столик, це було боляче?

Ні, що ви!

А виглядало так реалістично.

Так це ж чудово! (сміється)

Як знімають такі сцени?

По-перше, Девід дуже обережно поводився. Увесь час перепитував, чи зі мною все гаразд. Чемний здоровань постійно переживав. Я просив його не перейматись і кинути мене якомога сильніше, але він контролював процес.

Ефект сильного удару залежав більше від мене, наскільки сильним я хотів його показати глядачеві. Актори вчаться відчувати межу, після якої сцена з бійкою вже стає занадто небезпечною. Тому після роботи з Девідом синців у мене не було.

Ви продовжуєте спілкуватися з колегами із «Дивних див»?

Ні, це як у кожного в житті буває. Закінчуєш роботу і рухаєшся далі. Та, безперечно, на зйомках ми дуже весело провели час і тепер слідкуємо одне за одним в соцмережах.

Фото: Кадр із серіалу «Дивні дива» (2019)

А українські фільми дивитеся?

Так, дуже люблю фільм «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Мені навіть пощастило познайомитися з цим талановитим режисером.

Хотіли б знятися в українському кіно?

Якщо хороший проект – звісно, хотів би. У мене в цьому плані немає жодних упереджень. Байдуже яка країна, які актори – головне, щоб був хороший продукт.

Як актори поєднують декілька зйомок одночасно?

Зараз виходить серіал «Катерина Велика» від HBO з Гелен Міррен у головній ролі. Мені там запропонували роль. І я змушений був відмовитися, бо два тижні роботи в «Дивних дивах» наклалися на зйомки цього серіалу. Netflix завжди укладає угоду мінімум на шість місяців. Актори увесь час мають бути на майданчику.

Так само було і з «Чорнобилем». Я отримав там невелику роль, а потім не зміг потрапити на зйомки через щільний графік. Інколи доводиться обирати.

Наскільки жорсткими бувають кастинги?

У випадку з Netflix на роль в одному епізоді надходить не менше ніж 20 тисяч самих лише заявок від акторів, які мріють пройти проби. Максимум 100 на них потрапляють. Величезна команда асистентів аналізує анкети і відбирає цей мінімум.

Тому опинитися на кастингу – вже перемога.

І мова йде не про найгучніший проект. Конкуренція величезна. За статистикою, якщо не помиляюсь, роботу мають лише 2% акторів.

Який важливий досвід ви отримали за роки у кіноіндустрії?

Я чітко усвідомив, що ми всі дуже різні, тому і наш підхід до роботи не може бути однаковим.

Молоді актори часто стараються догодити, бо ще мають мало досвіду і рухаються навпомацки. А коли вже переступаєш цей етап, то сам відчуваєш, що для тебе найкраще. Тут і починається внутрішнє формування чогось цікавішого – всередині спалахує іскра.

Поширення будь-якої частини інтерв'ю дозволяється за умови посилання на цю публікацію 1plus1.ua.

Читай більше цікавих інтерв’ю:

1. Інтерв'ю з Юлією Саніною: Про пригоди в Америці, особливий концерт The Hardkiss та інші відвертості

2. Чому Надя Дорофєєва плаче щоразу, коли бачить переможця «Голосу. Діти-5»