Як говорити з підлітками про війну (поради психолога у "Сніданок. Онлайн")

Війна – неймовірний стрес для кожного українця. Підлітки, на відміну від дітей, вже розуміють, що відбувається і дуже часто не знають, як реагувати. Психолог Сергій Чуднявцев у "Сніданок. Онлайн" розповів, як говорити з підлітками про війну:

"Цікавий факт про підлітків. Вони дуже відрізняються і від дітей молодшого віку, і від нас, дорослих та їх особливість має у даній ситуації як мінуси, так і плюси. Плюс в тому, що вони легко проходять кризи. Вони навіть у мирний час дуже важко переживають свої підліткові стани. Однак, саме завдяки цьому вони більше готові до руйнувань звичничних основ, ніж дорослі. При цьому, підлітки переживіють ті самі емоції, які переживають і дорослі: страх, розгубленість, відчай. Для них це більш звичний стан, який супроводжує їх увесь підлітковий період. Але коли ці стани загострюються, вони стають більш інтенсивними.

Психолог розповідає, якими способами підлітки виражають свої емоції у критичних ситуаціях: 

Підлітки проявляють емоції дуже незвичним способом. Діти, коли їм страшно, плачуть, просяться на руки, щоб їх обійняли, ставлять питання, інколи страшні. Дорослі діляться одне з одним, обговорюють новини. У підлітків же зовсім не типові реакції. Наприклад, підліток може стати надмірно дратівливим абсолютно на все: до нього не підійти, не попросити. Батьки це сприймають, ніби він заважає такою поведінкою. Другий спосіб реагування підлітка: вони починають ображатися. Стають вразливими. При цьому, ображаються вони лише на близьких: на братів, сестер, найближчих друзів, батькків. Це так само часто сприймається дорослими як фактор, що заважає розбиратись у більше серйозній ситуації, що склалася. Також, вони можуть стати гнівними, злитися на все, кричати, матюкатись. І це теж дратує дорослих. Є ще один тип реакції, який дуже незвичний для дорослих: це абсолютний спокій, позитив, незворушливість, ніби взагалі нічого не відбувається. Ніби все абсолютно нормально. Що теж дуже дисонує зі станом дорослого, яких знаходить у стресі". 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як допомогти дитині впоратися зі стресом під час війни: поради від дитячої психологині Світлани Ройз

"Усі ці реакції, які ми можемо бачити і які не схожі на те, що людина боїться, це все і є демонстрація та способи вияву тих переживань, що відбуваються у підлітка. І проявляє він це тому, що дуже не хоче бути схожим на дитину. Він не хоче бути слабим, він не хоче бути боягузом, він намагається бути більш дорослим, аніж самі дорослі. Наші підлітки намагаються нас захистити. Перемкнути на інше, не про війну, страх смерті, а на моменти, які дратують, ображають. Вони захищають нас та намагаються бути опорою. Всередині у них маленький екзамен на дорослість, ніби вони перевіряють, наскільки вони круті, сильні, сміливі, аби не бути дитиною, а бути дорослим", — розказує психолог.

Психолог розповів, що підлітки дуже несистемні та їх стан може змінюватись по кілька разів на добу:

"Деяких батьків це зводить з розуму, бо вони не знають, як із ними спілкуватись. Емоції та реакції у підлітків можуть ути у будь-яких поєднаннях і це абсолютно нормальна реакція на те, що відбувається. Їх необхідно підтримувати та висловлювати подяку. Але більше треба говорити про наші стани. Адже дорослі намагаються захистити своїх дітей, захищаючи від усієї інформації. З підлітками необхідно бути чесними, відвертими Не потрібно ховати свої емоції, свої страхи та переживання. Необхідно говорити про це, проовжуючи думку позитивним закінченням. Дорослі для підлітка — модель, як можна переживати ці стани та при тому ідти в сторону перемоги, подолання страху. Ми можемо показувати їм напрям, як виховувати в собі найкращі якості дорослості". 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як підтримати підлітка під час війни: поради від психологів ЮНІСЕФ

Підлітки, які поїхали за межі країни, або просто у більш безпечні регіони, можуть зіштовхнутись із проблемою ізольованості від свого звичного середовища спілкування:

"Це для них травматично, оскільки у підлітковому віці вони спираються саме на своє коло спілкування з однолітками. Коли підліток втратив спілкування зі своїм класом, зі своєю спортивною секцією, з колом друзів і опиняється у місці, де йому абсолютно не знайомі картинки, запахи, звуки, способи та правила спілкування та редим життя, у них виникає дуже сильний стрес. Згідно з підлітковим способом мислення, він поділяє світ на "своїх" та "чужих". І відчуває себе "чужим". Навіть коли в абсолютно безпечній ситуації для дорослого цінна ця безпека, а для підлітка — не настільки. Батькам необхідно допомогти адаптуватись. Це можуть бути такі самі евакуювані підлітки,з якими, навіть за допомогою волонтерів, необхідно організувати клуби, гуртки, які дозволять підліткам спілкуватись одне з одним". 

Також, підлітку дуже важливо відчувати себе потрібним. Можна долучити його до волонтерської роботи. Тоді момент "непотрібності" та "вигнаності" проходить.