«Паніка і сльози»: Даша Квіткова пригадала момент, коли все пішло не за планом під час виступу на Танцях з зірками та що допомогло їй подолати виклики
Українська інфлюенсерка Даша Квіткова розповіла, чому плакала на репетиціях, але після ефіру Танців з зірками їй захотілося продовжувати танцювати.
Просто зараз, 28 грудня на телеканалі 1+1 Україна виходить в ефір спеціальний передноворічний випуск Танців з зірками. Рух до життя. Спецвипуск об’єднав зірок заради важливої мети — збору коштів для Superhumans Center. Проєкт допомагає зібрати гроші на прицільну евакуацію поранених, а кожен глядацький голос автоматично перетворюється на донат.
Проголосувати можна за допомогою телефонних дзвінків та смс глядачі зможуть під час прем’єри шоу в межах України та з усіх українських номерів. Старт голосування розпочався сьогодні 28 грудня о 20:00. Завершення відбудеться 30 грудня о 00:00.
Однією з учасниць проєкту стала українська блогерка та бізнесвумен — Даша Квіткова. Вона вважається однією з найвідоміших українських інфлюенсерок нового покоління та активно розвиває свої соцмережі, насамперед Instagram, де має близько 2 млн підписників, а також співпрацює з брендами і запускає власні проєкти.
В ексклюзивному інтерв'ю для сайту 1plus1 Даша поділилася, як будувала конект із її партнером в спецвипуску Танців з зірками — хореографом Євгеном Котом, чому відмовилася від небезпечного трюку в номері та кого вважає справжньою героїнею цього ефіру.
Розкажіть, що ви зараз відчуваєте. Це було легше, ніж на репетиціях, чи, навпаки, складніше?
Насправді в мене змішані емоції. З одного боку, я дуже отримала задоволення, кайфанула. Я наповнилася адреналіном, мені захотілося ще, ще і ще. Чесно, дуже-дуже шкодую, що це тільки один ефір, тому що хотілося б прям сезон: і танцювати, і подивитися, на що я здатна, що ще можу… А може, й не можу, знаєте. Хотілося себе перевірити.
А з іншого боку, я розчулилася і засмутилася через те, що не змогла сказати те, що хотіла сказати. І ця ситуація вчить мене, що завжди треба робити й не шкодувати. Бо коли ми не робимо, потім ходимо й жалкуємо. Тому я трошки засмучена, бо дуже хотілося, розповісти про всі свої емоції. Але загалом — це було щось неймовірне, клас.
Ви сказали, що відчули, ніби можете більше. Скажіть, цей момент прийшов під час танцю чи ще на репетиціях?
Ой, ні, на репетиціях нічого такого не прийшло. Не можу сказати, що там я відчула, ніби можу більше. На репетиціях, навпаки, приходили паніка і сльози через те, що в мене нічого не виходить.
А от, напевно, думка, що я можу більше й краще, прийшла вже після того, як ми станцювали. І це більше не про реакцію залу, це радше адреналін, який просто шалено б’є всередині тебе. І ти раптом розумієш, що боялася того, чого взагалі не треба було боятися.
А яка взагалі думка була у вас під час танцю? Що відчували саме в моменті?
Перша думка була: боже, паніка! Тому що в нас неправильно почалася музика, усе пішло не за планом. У мене були перелякані очі, трусилася ніжка. Але я підняла очі на Женю, а він мені показує: «Просто забий, не парся, робимо, як робимо».
Ми, можливо, десь не потрапляли в такт, робили вже по відчуттях, тому що музика взагалі почалася неправильно. Спочатку основна думка була: «Жесть, яка жесть, що в нас неправильно почалася пісня».
А вже десь на середині танцю в мене з’явилася усмішка на обличчі. І прийшло відчуття: «Блін, ми реально танцюємо, і це реально виходить красиво».
Розкажіть про вашого партнера Євгена Кота. Коли ви його побачили, ви одразу відчули конект, чи спочатку не складалося?
Ми не одразу відчули конект, тому що були незнайомі. Тому був певний час притирки один до одного. Він зрозумів, яка я за характером, я зрозуміла, який він за характером. Він подивився взагалі, що я можу, а що не можу.
Я йому одразу сказала, що я нічого не боюся й давай робити. Тож ми знаходили спільну мову вже по факту тренувань.
Чи був якийсь трюк або елемент у танці, який ви довго не могли виконати, але врешті перебороли страх і зробили?
Так, був трюк у танці, де я мала зробити кувирок. Він мав бути в кінці. Мені було дуже страшно, тому що там ти повністю віддаєшся партнеру і маєш сама зробити цей кувирок. Спочатку він не виходив, але потім у мене вийшло.
Я дуже хотіла, щоб цей елемент залишився в номері, але ми позавчора прогнали наш танець і виявилося, що на трояндочках на підлозі дуже слизько. Я постійно ставала на носочки й ковзала — це було трошки небезпечно. Тому ми вирішили, що цей трюк треба прибрати, і я просто красиво пройшла цю частину танцю без кувирка.
Сьогодні було багато сильних пар. За ким з них вам сьогодні було особливо цікаво стежити?
Я вважаю, що найсильнішою з нас усіх у цьому ефірі є Руся Данілкіна. Те, яку роботу вона зробила, як красиво станцювала, — це заслуговує лише поваги. Вона для мене просто герой.
Якщо описати ваш танець одним словом, що це буде за слово?
Одним словом, напевно, не вийде, тому що там ціла історія. Це історія про кохання. Буває так, що ми, жінки, поруч з одним чоловіком в’янемо. Як ви бачили, на початку номеру троянда зав’яла — і ми, як квіти, в’янемо.
А коли в наше життя приходить правильний чоловік, який про нас дбає, турбується, підтримує, який дає нам спокій, ми, дівчата, розквітаємо. Я б усе ж таки описала його як «ціла історія», тому що в цьому і є сенс.
