ENLEO про перехід на українську мову, зустріч з Томом Оделлом та улюблений контент на YouTube (інтерв'ю)
Український співак та автор пісень ENLEO в межах проєкту «Плюсуй українську» дав інтерв'ю про створення музики в умовах війни та перехід на українську мову.
1+1 media спільно з партнерами продовжують популяризувати українську мову та культуру в межах проєкту «Плюсуй українську». Зокрема, знайомлять зі справжніми народними амбасадорами української мови – людьми, які на власному прикладі доводять, що вивчати українську мову, популяризувати нашу культуру та створювати якісний українськомовний контент – важлива мета на шляху до Перемоги.
Новим героєм спеціальних матеріалів став співак і автор пісень ENLEO, пісні якого заполонили всі стрімінгові музичні платформи України. З початком повномасштабного вторгнення ENLEO перейшов на українську мову та почав створювати пісні виключно українською, популяризуючи таким чином нашу культуру. В інтерв’ю співак розповів про переклад світових хітів на українську, особисту зустріч з Томом Оделлом та створення пісень воєнного часу. Окрім цього, він поділився особистою думкою щодо присутності російських виконавців у ТОПах українського Spotify та Apple Music.
Нагадаємо, 7 лютого 2023 року 1+1 media разом з партнерами анонсувала запуск проєкту «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт реалізовується 1+1 media у партнерстві зі Всеукраїнським Рухом «Єдині».
Ви родом з Маріуполя, де панувало здебільшого російськомовне середовище. Якою мовою спілкувались у вашому оточенні? У який момент вирішили перейти на українську?
У Маріуполі завжди майже всі розмовляли російською мовою, але, попри це, ще з самого дитинства я вчив українську. Тож навіть не пам’ятаю моменту, коли б міг сказати, що не знаю нашу рідну мову. Все життя вчив дві мови, просто одна була більш побутова, а інша – більш офіційна. Коли пішов до школи, з першого класу у нас були уроки української мови. Тому все життя її знаю і вільно спілкуюсь.
Раніше, коли приїжджав на захід України до своїх родичів, які спілкуються українською, завжди говорив з ними російською і не відчував при цьому якогось мовного бар’єра. Всі одне одного розуміли. Але зараз через зрозумілі причини перейшов на розмовну українську в побуті. Це сталося після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Книга – це неймовірна можливість підсилити нашу націю», – Юрій Кривошея, співзасновник національної книжкової платформи Yakaboo
Існують стереотипи, що з російської на українську мову перейти доволі складно. Як це було на вашому особистому досвіді? Які лайфгаки порадите використовувати під час переходу на українську?
Скажу чесно, мені було досить складно перейти на українську мову, тому що майже все моє оточення на той момент, коли я переходив, спілкувалося російською. Але деякі друзі згодом змінили свою мову, що дуже допомогло мені, адже я почав відчувати, що не один в цій складній справі.
Порада, яку можу дати для ефективного переходу, – це те, що треба думати українською. Не лише спілкуватися, а й у своїй голові мислити українською мовою. Саме тоді при розмові ви будете не перекладати в голові слова з російської на українську, як це часто роблять люди, а зможете вільно нею володіти, адже всі думки у вас будуть українською.
«Українська пісня зовсім по-іншому сприймається, а тим більше в контексті війни».
Ви зазначали, що до початку повномасштабного вторгнення більшість написаних вами пісень були російською мовою. У який момент виникло внутрішнє відчуття необхідності створення пісень українською? Чи відчуваєте при цьому свій внесок в українську творчість та культуру?
Це відчуття з’явилося 24 лютого 2022 року. У той день я записав кавер на пісню гурту «Скрябін» та Ірини Білик «Мовчати». Зробив це для того, щоб люди перестали мовчати як у нас, так і за кордоном. Це було дуже важливо. На той момент зрозумів, що українська пісня зовсім по-іншому сприймається, а тим більше в контексті війни.
Після того почав збирати свій матеріал. Якщо у мене були українські пісні, я їх удосконалював, перероблював російськомовні слова, які мені здавались вже рудиментарними. Ті пісні, які в мене були російською мовою, – майже всі їх переклав. Звичайно, що у мене залишились кілька пісень російською, які я вирішив не перекладати, не з текстового погляду, а просто через те, що мій музичний смак і музичний стиль дуже змінилися за ці роки. Зараз той матеріал, який раніше мені здавався цікавим, вже роблю зовсім по-іншому, тому що почав розвиватися більш серйозно як сонграйтер.
Мені здається, що судити щодо мого внеску в українську творчість і культуру повинні все ж таки люди й слухачі. Моя думка з цього приводу, звичайно, може бути не об’єктивною та неправильною, але, вважаю, що якийсь внесок я точно здійснив, принаймні в перекладання пісень, адже після того, як я переклав кілька світових хітів на українську, вони стали дуже популярні у нас саме як українські пісні. Мені здається, я навіть запустив якийсь тренд з перекладання, бо після цього з’явились десятки перекладів різних пісень. Не скажу, що я пишаюсь цим, але, думаю, що це є моїм внеском в розвиток української мови й культури.
Свою кар’єру ви почали з майстерних перекладів світових хітів на українську. Розкажіть про цей етап. Чому вирішили робити кавери на відомі іноземні пісні? Як домовлялись і отримували авторські права на них?
Ще у 2020 році під час карантину запустив невеличку рубрику в TikTok, яка називалась «ЛЕО ТРАНСЛЕЙТ». Робив переклади різних пісень (і російських, і англійських) на українську мову. Вже тоді мені здавалось, що перекладати пісні на українську, а не на російську, значно цікавіше. Звичайно, що в той момент, мабуть, вигідніше було б перекладати пісні на російську мову, тому що російськомовних людей значно більше, але мені хотілось робити саме українськомовні переклади. Після того, як зробив кілька таких, побачив, що людям подобається. Згодом, коли почалось повномасштабне вторгнення, мені захотілось зробити повноцінний переклад пісні з переробленням аранжування. Так і з'явилася «Інша любов», після випуску якої все змінилось в моєму житті.
Домовлялись і отримували авторські права, просто пишучи на пошту до лейбла або до менеджменту артиста. Знаходили контакти в інтернеті, намагались якось достукатись. Перед тим, як писати й домовлятись, ми заливали ці переклади в TikTok, де вони набирали перегляди, тому оригінальні виконавці та їх менеджмент були вже в курсі того, що відбувається. Вони писали коментарі, у нас вже був з ними якийсь зв’язок. Тому ми писали з проханням дозволити нам залити цю пісню, вони віддавали права, кавер-ліцензію і таким чином ці переклади з’являлись на офіційних платформах.
Розкажіть про вашу зустріч з Томом Оделлом. Які емоції у вас були під час спілкування?
Дуже довго йшли перемовини, аби зустрітись з Томом Оделлом, але все ж таки нам вдалось це зробити. Коли дізнались, що він буде в Лодзі, в Польщі, а це, мабуть, був його найближчий концерт до України, ми вирішили докласти максимум зусиль для того, щоб зробити цю поїздку благодійною місією.
З собою я взяв кришталь із люстри Маріупольського драмтеатру, якого отримав від вінницьких волонтерів. Вони знали, що я з Маріуполя, що театр, в якому я грав, а також вся наша трупа теж звідти, і тому подарували кожному по одному шматочку від люстри. На жаль, у драмтеатрі загинуло дуже багато людей, коли на нього впала російська авіабомба в березні 2022 року, тому в цьому шматочку люстри багато української крові. Коли ця річ лежала у мене вдома, розумів, що мені боляче тримати це у себе. Хотілось, щоб цей кришталь грав значно більшу роль, тому саме при зустрічі з Томом я подарував цю річ йому. Він був дуже приголомшений таким подарунком. Потім він написав мені в Instagram коментар про те, що для нього це дійсно скарб, який він буде тримати в себе вдома. Також він зазначив, що дуже вдячний цій зустрічі й такому подарунку. Мені надзвичайно приємно, що він оцінив це, і я вважаю, що це дуже класний показник того, як треба комунікувати українським артистам із західними.
Мабуть, це найпопулярніша людина, з якою я коли-небудь зустрічався, тим паче з моєї індустрії, яка робить те саме що і я – пише пісні, виступає на сцені… Хоч наша зустріч не була дуже довгою, адже у нього був концерт, але я перебував у шоковому стані ще кілька днів після.
«Моя задача, як автора, – не тримати біль всередині себе, а проливати його на папір і в мелодії».
Минулого року ви випустили дебютний альбом «Молодість», головний трек якого присвятили загиблому другу з Маріуполя. Окрім цього, у вашій дискографії налічуються пісні, присвячені війні та рідному місту, такі як «Любов сильніша», «Чорне море», «Вальс під вибухи» та інші. Розкажіть детальніше про створення пісень воєнного часу. В яких станах ви при цьому перебуваєте? Що прагнете донести цими хітами?
Коли пишеш такі пісні, то дуже багато болю відчуваєш на собі. Моя задача, як автора, – не тримати цей біль всередині себе, а проливати його на папір і в мелодії. Не скажу, що це дуже складно, але іноді приходиться відчувати й переживати заново якісь болючі моменти для того, щоб текст вийшов якомога правдивим, без долі якогось хайпу на війні та шароварних слів.
У своїх піснях не вживаю прямі слова, на кшталт «війна», «авіабомба» та інші. Мені хочеться це завуалювати, щоб людина через певні епітети й метафори змогла «надягнути» свою історію на кожен текст і на кожну пісню, вкласти туди свій особистий сенс. Для мене це є головним завданням у творчості.
У підтримку свого першого альбому ви провели тур багатьма українськими містами. Розкажіть, яка атмосфера панувала на концертах? Яке місто запамʼяталося найбільше?
Атмосфера на моїх концертах завжди дуже тепла, можна навіть сказати домашня. Для мене слухачі й люди, які приходять на мої концерти, – в першу чергу мої однодумці. Дуже ціную людей, які думають як я, які близькі мені по духу. Завжди шукав таких і саме музика дає мені можливість знаходити їх більше й більше. Для мене це дуже важливо. Саме цей зв’язок зі слухачем завжди був у мене у пріоритеті.
Найбільше, мабуть, мені запам’ятався Львів. Я там був безліч разів. У Львові у мене був перший великий концерт. У цьому місті багато моїх знайомих, друзів, з якими я не бачусь, тому що ми живемо в різних містах. Але коли приїжджаю, вони завжди приходять на мої концерти, іноді навіть допомагають з організацією. Це дуже круто, що в Україні є таке творче місто як Львів, до якого хочеться повертатись знову і знову.
На жаль, російськомовний YouTube-контент знаходиться в трендах українського відеохостингу, а пісні російських виконавців продовжують потрапляти до топу українського Spotify та Apple Music. Як ви особисто реагуєте на присутність російських виконавців у ТОПах?
Раніше мені було дуже прикро і я не розумів, чому так відбувається. Можна сказати, мене це прям дратувало. Але зараз розумію – для того, щоб ці пісні зникли з українських чартів, треба час. На жаль, у нас багато людей взагалі не в контексті музичної індустрії України, багато хто не знає жодного нашого виконавця, окрім MONATIK, The Hardkiss та «Океан Ельзи».
Тому присутність російських виконавців у ТОПах – нормальне явище у процесі переходу до всього українського. Для цього просто потрібен час і багато роботи.
Розкажіть, який контент в мережі переглядаєте особисто ви. Що рекомендуєте подивитися, послухати, почитати?
Весь контент, який я зараз споживаю, – українськомовний. З музики можу порадити гурт MOLODI. Також мене дуже зачепили старі пісні гурту The Hardkiss, які були випущені кілька років тому, ще до початку повномасштабного вторгнення. Чомусь я пропустив цей етап їхньої творчості, а там, виявляється, дуже класні, якісні кліпи й продакшн. Навіть зараз так не роблять, як тоді робили вони. Тому раджу ознайомитись, якщо ви чули про цей гурт, але ніколи не заглиблювалися в його творчість. Ще можу порадити виконавця CHEEV. У нього класний альбом вийшов. До речі, в один день з моїм, тому мені було за честь випускатись разом.
На YouTube часто дивлюсь канал «Рома геній», подобаються його відео. Насправді зараз дуже багато класного і якісного контенту на YouTube, просто очі розбігаються від кількості українських роликів, тому кожен може знайти що завгодно за своїми інтересами. Щодо книг, то завжди всім раджу книгу «1984» Джорджа Орвелла. Це легендарна книжка, яка змушує задуматись. Нам, українцям, як людям, які проживають у воєнний час, важливо бути усвідомленим і знати, до чого призводять тоталітарні режими.
