"Хочу просто навчитись бути вдячною за все", — Неля Шовкопляс поділилася особистими думками про хвилювання та нові знайомства під час війни
Ведуча "Сніданку з 1+1" Неля Шовкопляс розповіла, що відчуває останнім часом.
Ведуча "Сніданок з 1+1" Неля Шовкопляс розповіла, як гостро змінювались її почуття протягом двох місяців розв'язаної росією повномасштабної війни. Вона зізналася, що війна змусила її багато над чим замислитись, розірвала багато стосунків, проте й додала багато нових барв та познайомила з гарними людьми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Неля Шовкопляс і благодійний проєкт «Здійсни мрію» під час війни виповнили бажання дівчинки, котра бореться з онко
Неля розповіла, що їй дуже боляче читати новини про рідний Харків:
В один момент ти усміхаєшся, розумієш, що треба жити, радіти, працювати. А в інший тобі приходять звістки з Барвінкового або Харкова, Маріуполя чи Попасної й тебе просто починає трусити від страху, нервів, злості або безсилля… Ми сидимо вдома на кухні з найкращим другом, і розуміємо, що можливо від нашого Барвінкового може нічого не залишитись. І що в Харків повертатися може бути нікуди, бо по місту безперестанно гатять…
Але в той же момент Неля розуміє, що окрім втрат, життя кожного дня дарує нам щось або когось нового:
Ця війна багато кого "відсіяла", ще більшу кількість дорогих мені людей вкрала і перенесла за 1000 км від мене. Боляче в усіх випадках. Але попри біль в очах я намагаюся усміхатися й удавати, що життя продовжується, це все колись закінчиться і стане краще. Має стати краще, інакше… Про «інакше» думати не хочу… Хочу просто навчитись бути вдячною за все!
Неля також зізналася, що тепер у неї є багато нових прекрасних людей в житті та справжня нова родина на Львівщині:
Тікаючи від війни ми отримали нових людей в житті й нову родину на Львівщині! Ці люди за два місяці стали рідними! З того моменту як я повернулась в Київ, а вся родина лишилась там, вони постійно питають: «Ти коли додому?!». Додому — це на Львівщину! Вона стала рідною, вони стали рідними. І я хочу сьогодні сказати їм величезне дякую. Я не з ними зараз, але відчуваю їхню підтримку! Знаю, що таких людей мільйони: які прихистили, обігріли й просто люблять! І в цьому наша сила! Попереду ще багато випробувань, але оця взаємодопомога — це те, що допоможе нашій нації вистояти! Бережи, Боже, українських воїнів і ось таких людей!
