"росіянам на ТБ говорять, що у них все чудово, а ми пояснюємо, що це далеко не так", — Володимир Москалець, продюсер перспективних розробок

Побачив, що у мене майже 600 пропущених дзвінків і повідомлень

Пригадайте ранок 24-го лютого. За яких обставин ви дізналися про початок повномасштабної війни? Яким був перший період великої війни? 

Ввечері 23-го лютого ми завершили роботу над серіалом «Холод», прем’єра якого повинна була відбутися 14 березня 2022 року. Ми з хлопцями сиділи в монтажній кімнаті та святкували, оскільки вийшов дуже хороший проєкт. Відповідно, ранок 24-го лютого я проспав. Прокинувся десь о 9:00-10:00 ранку. Побачив, що у мене майже 600 пропущених дзвінків і повідомлень. Перша реакція — точно щось сталось. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми мусимо прикласти максимум зусиль, аби російських і білоруських атлетів не допустили», — Ярослава Магучіх, українська легкоатлетка

Перший час ніхто не розумів, що робити. Сидячи вдома, допомагав об’єднати людей, які опинилися в тимчасовій російській окупації, аби у них була можливість виїхати. У мене були знайомі, які вивозили людей з Київщини та Херсонщини. В якийсь момент стало зрозуміло, що війна не закінчиться сьогодні-завтра і потрібно якось вчитись жити у такому режимі. І саме тоді, в березні, зателефонував Акім Галімов, керівник 1+1 Production.Originals. З того моменту почались зовсім інші проєкти нашого продакшну.

росіянам на ТБ говорять, що у них все чудово, а ми пояснюємо, що це далеко не так. 

Ще давно Акім, я та Вікторія Самойлова вигадали формат «Таємне життя матрьошки», проєкт, який би показував правду про надуману «велич» росії. Саме у березні 2022-го настав час його реалізувати. Команда була розкидана — хтось у Львові, хтось у Франківську, хтось в Чернівцях, хтось в Польщі. Проте, зрештою, проєкт вийшов на YouTube та почав набирати мільйонні перегляди. Крім YouTube-каналу «Гроші», він виходить на каналі УНІАН та телеканалі FREEДОМ. На сьогодні вийшло уже понад 250 випусків «Таємного життя матрьошки». 

Під час створення цього проєкту доводиться копирсатися в житті росіян, що доволі неприємно. До того ж «Таємне життя матрьошки» ми створюємо російською мовою, задля того, щоб показати зворотний бік кремлівської пропаганди. росіянам на ТБ говорять, що у них все чудово, а ми пояснюємо, що це далеко не так. Наприклад, у нас був випуск, де ми порівнювали політику путіна із серіалом «Гра у кальмара». Ми намагались дати зрозуміти росіянам, що саме путін заставляє їх терпіти знущання. Цей випуск зібрав більше мільйона переглядів і неймовірний фідбек від глядачів. До речі, коментарі залишали самі ж росіяни, які після перегляду зазначали, що справді у їхній країні все так і відбувається. Часто у коментарях люди нам підказують якісь теми. 

Спілкуючись зі сценаристами «Таємного життя матрьошки», ви зазначали, що проти підмін понять. Проти того, аби у журналістських матеріалах путіна називали путлєром, росію — мордором. Чому ви проти цього? 

Коли ми кажемо, що звинувачуємо путлєра, то виходить, що не звинувачуємо нікого, оскільки такої людини як путлєр не існує. Треба називати речі своїми іменами. До того ж, якщо ми у випусках будемо називати росіян «орками», то самі росіяни цього не зрозуміють. Вони дуже прямолінійні та твердолобі. Їм треба все говорити прямим текстом. Що це саме росіяни живуть погано, а не якісь орки. 

У зверненні бабуся практично прощається зі своїм сином, адже не знає, чи він живий, чи ні. Це дуже важкі моменти. І найгірше те, що це не кіно…

Ви були дотичні до створення документального проєкту Дмитра Комарова «Рік», в межах якого Дмитро провів унікальні інтерв’ю з керівництвом країни. Яка була ваша роль у цьому циклі матеріалів (адже потім ще був «Рік. За кадром»)? І як воно створювати проєкт з першими особами воюючої країни? 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Головний редактор FootballHub Олександр Золотогорський розповів про свою роботу в умовах війни (інтерв'ю)

Восени, коли вже всі проєкти були на виробничому потоці, мені зателефонував Дмитро Комаров і сказав, що цілий рік знімав війну і в нього виникла ідея зробити фільм до річниці повномасштабного вторгнення росії. Переглянувши відзнятий Дімою матеріал, я зрозумів, що це може бути дуже потрібний фільм — не тільки для українців, а ще більше для іноземців — ми можемо наочно показати, що таке війна — так, як Дмитро завжди показував своїм глядачам екзотичні країни та пригоди, проникаючи у самий епіцентр подій. 

Я був креативним продюсером фільму. Напевно, це була найважча робота, яку я коли-небудь робив. Оскільки страшні кадри потрібно було віддивлятися по 100 разів, і кожного разу ти відмовлявся вірити, що це все — наша реальність. Окрім того, що увійшло в фільм, залишилось ще багато матеріалу, який, думаю, з часом побачать глядачі. До того ж, на жаль, війна не закінчилась…

Один епізод, який не потрапив у фільм, але який мене вразив — кадри з Херсону. Тоді у тільки деокупованому місті почали створювати центри взаємодопомоги — де була можливість зарядити гаджети, де був зв’язок, інтернет. Діма Комаров спілкувався з людьми, які туди прийшли і намагались зв’язатися зі своїми рідними. Одна бабуся ніяк не могла додзвонитися до сина. Дмитро запропонував їй зняти на телефон відеозвернення, щоб після того, як у сина з’явиться зв’язок, він його побачив. У зверненні бабуся практично прощається зі своїм сином, адже не знає, чи він живий, чи ні. Це дуже важкі емоційно моменти. І 

найгірше те, що це не кіно, не вигадка, це наша нова реальність. Сьогодні можу сказати, що я дуже вдячний Дімі за те, що він долучив мене до цього проєкту. 

Як з-поміж всього вдається переключатися? 

Допомагає багатозадачність. Коли паралельно є декілька проєктів, ти можеш переключатися з одного на інший, і це рятує. 

Зйомки в умовах війни — взагалі окрема історія.

«Весілля під час розведення» ви з командою почали знімати в умовах великої війни. Але саме ідея проєкту виникла ще до повномасштабної війни. Який шлях пройшло «Весілля під час розведення», починаючи від ідеї і закінчуючи реалізацією? Що було найважчим під час знімань цього проєкту?

Колись ми з Акімом Галімовим говорили про те, що було б чудово знімати серіали. У великих мріях — потужні історичні костюмовані серіали, до яких, я щиро вірю, ми ще дійдемо, адже Акіму вдалось зібрати на продакшні справді потужну команду. І от власне почалось із того, що у нас був написаний проєкт «Весілля під час розведення» — про події на Донбасі після 2014-го. Після повномасштабного вторгнення історія стала фактично неактуальною — події масштабувались. Але на каналі «2+2» запропонували актуалізувати серіал. У той момент Сергій Карпенко запропонував: «Давай перепишемо «Весілля під час розведення» під події вже великої війни. І спільними зусиллями зробимо з нього крутий і топовий проєкт». 

Ми сіли і переписали, а потім у нас розпочались зйомки. Зйомки в умовах війни — взагалі окрема історія. Попри це, мені здається, що у нас все вийшло. Не хочу наврочити, але це буде гарна історія. Під час монтажу з нами сиділа Ілона Гребенюк, виконавча продюсерка, яка була на зйомках і добре знає сценарій, але, коли вона побачила змонтований фінал, плакала. Це дуже емоційний показник.  

Боротьба відбувається за те, щоб створити щось якісне. 

Акім Галімов в межах внутрішнього інтерв’ю з генеральним директором Ярославом Пахольчуком розповідав, що коли ви з Сергієм Карпенком працюєте над сценаріями, відбувається якийсь унікальний процес. Як проходить ваша робота над сценаріями? Як накидуєте одне одному ідеї та як перевіряєте ці ідеї на міцність?  

У нас в чомусь схоже мислення — ми змагаємось за якість — за те, хто запропонує кращу ідею. І в результаті світ персонажів стає реальним, персонажі ніби живуть самі та диктують обставини. Це дуже крутий процес!

Часом буває певна боротьба за ідеї, яка дає свої результати. Приміром, коли ми писали «Холод», у нас був конфлікт через те, що не могли визначитися, чи у нашої героїні буде щоденник, чи зошит з оповіданнями. Але для історії це було дуже важливо, і відповідно важливо і для нас, бо ми намагаємось зробити щось якісне, свіже і важливе. Проте, що саме буде в нашої героїні, глядачі вже зможуть дізнатися після прем’єри. 

24 лютого 2023 на 1+1 Україна вийшов проєкт «Рік», а на 2+2 — серіал «Я — Надія», креативним продюсером якого є Сергій Карпенко. А одразу після прем’єр ми запустили в роботу спільний проєкт — «Весілля під час розведення». 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Вірю, що зовсім скоро ми теж будемо вільно себе почувати в нашій країні», — Марта Фєдіна, українська синхроністка

Разом з цим проєктом ви запустили «Війну для «чайників», де простими словами розповідаєте про кожен аспект війни. Як виникла ідея запуску цього проєкту?

Нині всі хочуть розбиратися в тому, як працюють «Іскандери», «Байрактари» і як загалом влаштована війна. Тому ми «на пальцях» показуємо, що це таке і як це працює. До того ж розповідаємо, що таке ІПСО, як «працює» війна, в якому стані ми зараз живемо. 

І фінальне питання, яке ми ставимо всім працівникам 1+1 media, — якою ви уявляєте перемогу для України? Та що ви зробите одразу після перемоги? 

Це буде яскрава перемога. Однозначно — вихід на кордони 1991 року. Розумію, що після перемоги буде багато роботи, адже люди, які перебували під російською окупацією довгий час, мають інше мислення.  

Наше завдання, як медійників, — створювати продукти які будуть об’єднувати та показувати, що є речі значно більші. 

Якраз «Весілля під час розведення» розповідає про те, як легко можна об’єднатися та перебороти будь-які кордони. Якщо говорити про мене особисто, то нічого не зміниться. Буде ще більше проєктів (ред. — сміється).