Головний редактор FootballHub Олександр Золотогорський розповів про свою роботу в умовах війни (інтерв'ю)

Як ранок 24 лютого розпочався для вас? Пригадайте тогочасні події, як ви дізналися про повномасштабну війну.

Насправді в мене все почалося раніше. Ми з сім’єю вирішили, що треба підстрахуватися, тому за 5 днів до початку повномасштабної війни я вивіз їх у Львів, пізніше — у Польщу. 22-го числа у нас був ефір на FootballHub, того ж тижня мав стартувати перший тур Чемпіонату України. До речі, один із матчів першого туру мав відбутися в Маріуполі. Вже 24-те лютого почалося зі дзвінків о 7 ранку й мені повідомили про те, що росія бомбить Україну. Тоді у всіх була паніка. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Останній бій”: на “1+1 Україна” відбудеться премʼєра нового документального проєкту кореспондентки ТСН Алли Хоцянівської

Як початок великої війни вплинув на вашу роботу та команду проєкту? Як вдалося налагодити взаємодію?

З початку ніхто гадки не мав, що футбол в Україні продовжиться та функціонуватиме, що буде чемпіонат. Наша команда була розкидана — хтось перебував за кордоном, хтось на Київщині. Якщо хтось і міг «випасти» на кілька днів — потім  все одно всі швидко поверталися до роботи. 

Команду розподілили на різні напрямки. Наприклад, частина тісно співпрацювала з департаментом корпоративних комунікацій 1+1 media. У межах ще одного проєкту ми знаходили компанії, які співпрацювали з росією, писали петиції та надавали цьому розголосу. 

Згодом стало відомо, що все ж таки Чемпіонат України буде й наша збірна гратиме. Так, одним із перших великих проєктів FootballHub, який повернув нас у спортивне життя — був матч відбору на Чемпіонат світу Шотландія-Україна. Ми об’єдналися із Фондом Сергія Притули. Він разом моїм другом-коментатором Вадимом Скічком, який зараз служить в ЗСУ, коментували цей матч, без картинки. Під час трансляції вдалося зібрати понад 6 мільйонів 300 тисяч гривень на закупівлю планшетів для наших захисників і захисниць, а сам ефір набрав  більше 500 000 переглядів.

Під час наступного матчу збірної України проти Вельсу ми разом з Володимиром Звєровим вже збирали на машину для підрозділу відомого футбольного тренера Юрія Вернидуба.
Найпотужніший, як на мене, наш проєкт: під час трансляцій матчів Чемпіонату України цього сезону ми робили разом із благодійним Фондом «Повернись Живим» великий збір під назвою «Ліга Аеророзвідки». Нам разом вдалося зібрати 15 мільйонів гривень, і таким чином ЗСУ отримають 5 мобільних пунктів керування БПЛА, що зараз надзвичайно важливо! 

Відтак кожен проєкт має благодійну мету. 

Усі наші інтерв’ю, сюжети спрямовані на те, щоб показувати, що зараз відбувається в Україні та чому світ намагається повертати росіян і білорусів  до змагань.

З початком великої війни ваша команда створювала сюжети з передової, спілкувалася зі спортсменами, які взяли до рук зброю та пішли в ЗСУ. Розкажіть про цей період та який з сюжетів особисто для вас є найбільш щемним?

У нас було багато героїв. У цьому контексті можна говорити не тільки про FootballHub, але й про ще один спортивний проєкт групи 1+1 media —  «ПРОФУТБОЛ Digital». Наприклад, ми записували інтерв’ю із експершою ракеткою України Сергієм Стаховським, який сьогодні обороняє нашу країну. Нещодавно він був у нас на ефірі, я його запросив на наступні, а у відповідь почув: «Поговорімо про це потім, тут би вижити». Цей момент мені дуже запам’ятався. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Плюсуй українську»: Як правильно наголошувати слова (відео)

Також хлопці з «ПРОФУТБОЛ Digital» робили серію сюжетів про різні підрозділи на передовій. Цей проєкт стосувався саме футбольних фанатів, які взяли до рук зброю та нині воюють на різних напрямках. Серед них був сюжет кореспондента Олексія Сєрова — «День на передовій з ультрас Кривбаса». У цьому матеріалі один із лідерів фанатського руху, військовослужбовець зробив пропозицію своїй дівчині. 

На вашу думку, наскільки український спорт змінився від початку повномасштабного вторгнення? Що буде з ним після Перемоги? 

Вважаю, що український спорт українізувався. Нарешті наші спортсмени зрозуміли, що мова — це важливо. На жаль, раніше, особливо в футболі, всі говорили російською. Шкода, що цей процес українізації відбувся саме таким чином. Зараз складно сказати, що буде зі спортом після Перемоги. Маю надію, що український спорт продовжить існувати. 

Теза «спорт поза політикою» — дуже популярний пропагандистський заклик, який просуває рф. Зрештою, чому спорт не може бути осторонь? І що не так з міжнародними футбольними асоціаціями, чому вони продовжують толерувати росіянам? 

Спорт — це інструмент політики, тому він не може бути поза нею. Ми можемо це простежити по гітлерівській Німеччині, яка проводила Олімпіаду саме перед тим, як здійснити вторгнення в інші країни. Ми можемо побачити це й на прикладі росії. Спершу в Сочі провели Олімпійські ігри, а потім росія анексувала наш Крим. Пізніше на росії був чемпіонат світу з футбол 2018 року. Спорт формує суспільну думку, це частина міжнародних відносин. Насправді дуже багато міжнародних інституцій, такі як FIFA, наприклад, максимально залежні від росії. 

Подібні фрази намагаються повторювати і білоруські спортсмени. Смішний приклад — білоруська тенісистка Арина Соболенко, яка завжди була улюбленицею лукашенка. Зараз вона розповідає, що всі проти війни, але не говорить конкретно про себе та наголошує: «Давайте без політики!».

Нещодавно ви повернулися із відрядження. На Заході України відбувся благодійний матч від імені Євгена Селезньова. Яку безпосередньо роль там  відіграв проєкт FootballHub, скільки коштів вдалося зібрати?

Ми повністю організовували трансляцію на FootballHub, також проводили пресконференцію, знімали сюжети й огляди. На матчі були присутні військові, зокрема й легендарний офіцер бригади «АЗОВ», захисник Маріуполя Давід Касаткін з позивним «Хімік». Він був обличчям проєкту. Також на благодійний поєдинок приїхало дуже багато зірок українського футболу: Федецький, Алієв, Мілевський, Кополовець, Довбик, Шапаренко, Бущан.

У межах матчу спільно з Фондом «Незламна Україна» ми збирали кошти на автівки для Сил оборони. Загальна сума виручених коштів буде оголошена згодом, оскільки планується проведення ще кількох аукціонів. Поки можу сказати, що кілька автомобілів точно вдасться придбати. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Валентина Хамайко розповіла, що їй допомагає емоційно триматися під час війни

Зовсім нещодавно, у квітні, ви створили власний Telegram-канал «Нотатки коментатора». Що спонукало його запустити? Який контент плануєте там публікувати та про що будете розповідати читачам? 

Для мене це внутрішньо фахова історія. Я довго думав, чи варто робити це зараз. Проте відчув, що настав той момент, оскільки є попит: коментаторів завжди обговорюють, як у позитивному ключі, так і в негативному, є зворотна реакція. В Україні зараз дуже багато роботи для коментаторів, й одночасно в цій галузі поки немає ніякої системи. У своєму каналі мені хочеться розповісти про цей світ зсередини. Ділитимусь тим, що варто робити коментатору, як готуватися до трансляцій, як  працювати з режисером і що ні в якому разі не робити в прямому ефірі. 

В умовах війни кожна спортивна перемога стає для українців ще важливішою та ціннішою. Яка з перемог на спортивному фронті вас по-особливому вразила? 

Мене вразили навіть не перемоги, а певні проміжні моменти. Запам’яталися враження саме від них. Наприклад, наша тенісистка Еліна Світоліна народила дитину та повернулася до спорту. Зрозуміло, що їй непросто відновлюватися. До того ж виходить так, що час від часу їй доводиться грати з росіянками. І нещодавно вона зробила диво. Виграла турнір в Страсбурзі, де у фіналі достатньо просто обіграла росіянку Блінкову. Але потім, вона зустрілася з тією ж росіянкою на одному з найпрестижніших турнірів, Ролан Гаррос. І той матч був дуже складний. Як вона билася за кожен м’яч і в підсумку зуміла перемогти – залишило величезне враження. 

Запам’яталася драматична перемога нашої стрибунки у висоту Катерини Табашник. Вона здобула бронзу на чемпіонаті Європи і присвятила її своїй мамі, яка загинула в Харкові від удару ракети. 

Яким ви уявляєте переможний день? Що зробите першочергово? 

Чесно кажучи, не уявляю, яким буде переможний день. Думаю, це буде дуже непередбачувано. Проте в мене є невеличка мрія. Мені б дуже хотілося, аби після Перемоги у нас якомога швидше з’явилася можливість повернутися на стадіони із глядачами. Хотів би коментувати перший матч на НСК «Олімпійському» після Перемоги. І щоб на трибунах були наші захисники та захисниці, які повернулися додому. Такий матч буде не менш важливим, ніж фінал Ліги Чемпіонів. Саме цього мені хочеться з перших днів великої війни.