Не гроші і не слава: учені з Гарварду 85 років шукали формулу щастя і тепер знають відповідь

Щастя – мабуть, єдине, чого всі хочуть однаково, але розуміють по-різному. Хтось шукає його в кар'єрі, хтось – у подорожах, інші – у визнанні чи достатку. Ми міняємо роботу, міста, стосунки у постійному відчутті, що щастя десь поряд, але постійно вислизає.

Як і любов, воно не піддається точному визначенню: його неможливо купити, запланувати чи гарантувати. І саме тому людство ніколи не припиняло його шукати в поезії й науці, у храмах і терапевтичних кабінетах. Але тепер, вперше за всю історію досліджень, у нас є щось більше, ніж теорія. Є довгоочікувана відповідь.

Найдовше дослідження щастя в історії

У 1938 році Гарвардський університет розпочав те, що згодом стане найтривалішим науковим дослідженням людського щастя у світі. Проєкт отримав назву Harvard Study of Adult Development і спочатку охопив 268 студентів самого Гарварду та 456 підлітків із бідних районів Бостона, тобто людей із принципово різних соціальних середовищ.

Десятиліття за десятиліттям дослідники стежили за їхнім життям: збирали медичні дані, проводили інтерв'ю, спілкувалися з дружинами й чоловіками, дітьми. Учасники дослідження старіли, і разом із ними старіло саме питання: що насправді робить людину щасливою? І 85 років потому у вчених є відповідь.

Чого ми очікували і що з'ясувалось насправді

Здавалося б, логіка підказує: щастя пов'язане з успіхом. Більше грошей автоматично означає менше стресу. Вищий статус значить, що тебе будуть більше поважати. Ширше коло знайомств гарантує тобі більше можливостей. Але дані досліджень говорять інше, як розповіли в Сніданку з 1+1.

Учасники, які в молодості ставили гроші й амбіції понад усе, у похилому віці не почувалися щасливішими за тих, хто жив скромно, але в оточенні близьких. Матеріальний достаток, з'ясували дослідники, впливає на відчуття комфорту, але не на глибинне відчуття щастя і сенсу. Кількість соціальних зв'язків також не вирішувала нічого. Людина могла мати сотні знайомих і все одно почуватися самотньою. Показовим виявилось не те, скільки людей поруч, а хто саме поруч.

Найважливішим предиктором щастя, здоров'я і навіть тривалості життя виявилась якість близьких стосунків. Не партнер, наявність сім'ї чи друзів як соціального факту. А конкретне відчуття: чи є поруч людина, якій ти довіряєш? Перед якою можеш бути собою зі своїми страхами, слабкостями і сумнівами.

Учасники, які у 50 років відповідали «так» на це питання, у 80 були фізично здоровішими, когнітивно гострішими і суб'єктивно щасливішими — незалежно від рівня доходу чи соціального положення. Парадокс у тому, що ми це знаємо, але рідко обираємо відповідно.

Сучасна культура постійно транслює: досягай, заробляй, оптимізуй себе. Соціальні мережі вимірюють цінність людини в підписниках і лайках. Продуктивність стала чеснотою, а відпочинок із близькими – чимось, що «можна буде потім».

Щастя виявилось простішим, ніж ми думали

Тож 85 років, тисячі людських доль і висновок, який можна вкласти в одне речення: найщасливіші люди – це ті, хто має поруч когось справжнього. Не ідеального партнера чи бездоганну сім'ю, а просто людину, з якою не треба грати роль. Якій можна зателефонувати о третій ночі, яка знає тебе справжнього і залишається поруч.

Форма щастя виявилась набагато простішою, ніж ми звикли думати. Можливо, найскладніше тепер – це дозволити собі її обрати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дорослі діти масово повертаються жити до батьків: психотерапевт пояснив, що стоїть за новим трендом зумерів