"Журналістика нині — це про сміливість та відданість справі, яку робиш": ведучі 1+1 у День журналіста розповіли про свою професію
Ведучі 1+1 Костянтин Грубич, Святослав Гринчук та Наталія Островська розповіли про професію журналіста до Дня журналіста.
Сьогодні, 6 червня, святкується День журналіста — день, коли ми вшановуємо тих, хто змінює світ словом, розповідаючи нам найважливіші події та здійснюючи мандрівку у глибину суспільних проблем. Це день, коли ми висловлюємо подяку за їхній постійний пошук правди й знань, за їхню здатність відчувати пульс нашого часу та передавати його всім нам. Журналістика в умовах війни привертає увагу людей до проблем, зберігає суспільну пам'ять про трагедію та мобілізує суспільство до дій.
Сьогодні, більше ніж будь-коли, ми висловлюємо вдячність українським журналістам, які ведуть розповідь про війну та борються за справедливість і мир. Їхня важлива праця допомагає усвідомити наслідки війни, зміцнює нашу волю до перемоги над агресором та будує шлях до майбутнього, побудованого на цінностях свободи й справедливості.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Психолог, економіст, філософ, маркетолог: телеведучі 1+1 розповіли хто вони за освітою
Ведучі 1+1 до Дня журналіста ексклюзивно для сайту 1+1 розповіли, чим для них є журналістика у житті та особливо – зараз, в умовах війни.
Костянтин Грубич, ведучий «Сніданку з 1+1»
Чому я свого часу обрав журналістику своєю професію? Коли я ще навчався у 5 класі, про мене написала обласна газета «Зоря Полтавщини». І це мене настільки вразило, що я захотів бачити своє прізвище на шпальтах газет тепер постійно. А як це зробити? І я шляхом різних міркувань вирішив, що краще, мабуть, писати самому. Тому що прізвище автора, хто написав про мене статтю, я бачив регулярно в газеті, та ще й жирним шрифтом. Коли написав свою першу замітку, для мене стало повним сюрпризом, що мені за це ще й гонорар надіслали – три рублі. Це були великі гроші! На той час мені давали в школу на обіди 15 копійок вдень. І так пішло-поїхало. Оскільки я був пошуковцем, то було простіше розповідати в газеті і вже до 10 класу у мене був вже чималий доробок газетних публікацій. Тож я без проблем вступив на факультет журналістики Київського державного університету.
А телебачення я вибрав вже під час навчання у виші. Мені подобається працювати журналістом навіть сьогодні, в умовах війни. От зараз ми з командою біля Херсону, їздимо по навколишніх селах. Я не знаю, де робота, а де тут життя? Мені взагалі подобається з людьми розмовляти, коли вони діляться своїми наболілими проблемами, емоціями, розповідають про своє життя. Мені більше до душі сам етап збору матеріалу, або народження ідеї – коли розмірковуєш, про що хочеш розповісти глядачеві. І окреме задоволення – це робота в студії, в прямому ефірі.
Святослав Гринчук, ведучий ТСН
Я не дуже хочу поважно надувати щоки й ідеалізувати журналістику. Як на мене, є спеціальності важливіші, і особливо — в час війни.
Але хроніку ворожої агресії, зафіксовані на картках пам’яті злочини окупантів, чи з іншого боку — рідкісні кадри, на які потрапили справжні українські герої, деякі з них, на жаль, незадовго до своєї загибелі — наші діти й онуки, вірю, матимуть в тому числі й завдяки хоробрій роботі журналістів. Багато з них теж працюють на передовій, ризикують своїм життям, потрапляють під обстріли та зазнають поранень.
Окрім того, журналістика зараз — це зокрема, і про те, щоб затуляти важкодоступні для інших шпарини, у які рішуче намагаються лізти ворожі таргани. Маю на увазі протистояння пропаганді, знешкодження різноманітних психологічних спецоперацій та фейків, верифікацію інформації. Простіше кажучи із терабайтів даних, свідчень і повідомлень ми зараз маємо відбирати, перевіряти й доступно передавати далі, нашому споживачу ті, які йому потрібні, корисні та важливі.
Думаю, що небагато із нинішніх журналістів, обираючи колись собі фах — уявляли, що доведеться працювати за таких часів і таких обставин.
Для мене, наприклад, понад два десятиліття тому журналістика виглядала за своєю суттю доволі простою спеціальністю. Коли ти маєш шукати цікаві історії й переказувати їх іншим людям, так аби й вони відчули інтерес. Я, зрештою, і досі думаю, що тобі самому має бути цікаво те, що ти робиш, бо інакше — лицемірство швидко відчують твої читачі, слухачі, чи глядачі.
Наталя Островська, ведуча марафону «Єдині новини»
Журналістика сьогодні — це, у першу чергу, не про вміння красиво написати матеріал, підібрати епітети і фразеологізми. Журналістика нині — це про сміливість та відданість справі, яку робиш. Найбільше я захоплююсь військовими кореспондентами та їхніми сюжетами. Саме їхні матеріали через двадцять років будуть дивитись наші діти і дізнаватись, як все було. Це історія.
У цей день побажаю колегам з каналу, аби на наш ефір припав переможний день.
Цікавих героїв та непередбачуваних прямих етерів, так завжди цікавіше. З днем журналіста!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Робота допомагає мені забувати про страх", — телеведуча 1+1 і марафону “Єдині новини” Наталія Островська
