"Робота допомагає мені забувати про страх", — телеведуча 1+1 і марафону “Єдині новини” Наталія Островська

Журналісти ТСН с перших днів війни тримають інформаційний фронт, а глядачі 1+1 отримують актуальну та перевірену інформацію. Сайт 1+1 публікує інтерв'ю з репортерами ТСН у рубриці "Обличчя ТСН" — кореспонденти розповідають про роботу служби новин під час війни, а також діляться власними переживаннями. Телеведуча 1+1 і марафону “Єдині новини” Наталія Островська ділиться своїми думками, мріями та переживаннями.

Як змінилась ваша робота через війну?

Не могла звикнути до того, що безпосередньо під час прямого ефіру потрібно переривати випуск, бігти у бомбосховище та чекати поки обстріли припиняться, а потім знову повертатися у студію продовжувати включення. Фізична підготовка у цьому плані рятувала, адже щоразу нас очікувало своєрідне ралі, повертатися з укриття потрібно було в найкоротший час, аби українці мали можливість і надалі отримувати оновлену оперативну інформацію. 

Тепер з колегами знаємо, що на роботі можна жити, ще й з домашніми улюбленцями. До війни про це і подумати не могли. На цей час офіс став першим домом, а власна квартира – другим. Що стосується моєї роботи, то раніше я вела "ТСН: 10 вражаючих подій дня". Це нічний десятихвилинний дайджест-огляд найяскравіших, приголомшливих подій дня в Україні та світі.

У перші ж тижні війни почала працювати в межах об’єднаного телемарафону зі Святославом Гринчуком, а нині разом з Євгеном Плінським відповідаю за розмовну студію нашого слоту в марафоні. Який, до речі, триває в ефірі 6 годин на добу.

Попри те, що під час ефіру ми чергуємося з іншим  Плюсівцями (резервна студія підхоплює головну і навпаки), для мене це абсолютно новий досвід і виклик у професійному плані. Тепер ще більше відповідальності та щоденної роботи над собою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Місія кожного журналіста в Україні зараз – розповідати про всі злочини рашистів", – репортерка ТСН Вікторія Ковцун розповіла про роботу під час війни

Як змінилося особисте життя?

Стосунки всередині сімʼї лише зміцнилися. Попри те, що доводилося залишатися на роботі, працювати і вночі, і з самого ранку, чоловік ставився до цього з розумінням та підтримував. Розмов про те, що мені потрібно поїхати з країни не було. Ми вдвох ще за кілька днів до війни вирішили – щоб не сталося, їхати нікуди не будемо. 

Яким був найстрашніший момент?

Робота допомагає мені забувати про страх. Виходячи у прямий ефір, усі думки про обстріли, бомбардування будинків неподалік мого, руйнування відходять на другий план. Залишаюся тільки я і глядач. Завдяки роботі зʼявився невичерпний запас адреналіну, енергії та безстрашності. 

Нині, як ніколи, розумію: мільйони людей чекають від нас новин і глядачі добре бачать, в якому стані знаходиться ведуча. Тож права показувати страх у мене немає! Крім того, зараз не час для паніки. Паніка лише допомагає ворогу, тому потрібно максимально акумулювати свої внутрішні сили (наскільки це можливо) і  продовжувати чинити спротив на своєму фронті, аби щоденно наближати країну до Перемоги. 

Чесно кажучи, вдома мені емоційно складніше, ніж на роботі. Хоча в одному з ефірів «Нічної варти» усі емоції, які накопичились всередині за понад два місяці війни, вибухнули. Ніхто цього не очікував, і я також. Маю на увазі випуск, присвячений Маріуполю, до якого доєднався телеведучий Андрій Бєдняков. Він народився у Маріуполі, там нещодавно померла його мама, з якою він не зміг попрощатися. Поки ми з Наталією Мосейчук і Євгеном Плінським розповідали про події в місті, Андрій був на лінії 15 хвилин і весь цей час плакав, про що ми не знали. І от коли його долучили до ефіру – ми не могли вимовити ні слова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталія Мосейчук і Наталія Островська розплакалися у прямому ефірі під час розмови з Андрієм Бідняковим про окупований Маріуполь

Коли ми побачили сльози на очах Андрія Бєднякова – завжди усміхненого сильного чоловіка – стриматися сил не було. В цей момент всі емоції, накоплені за час війни, вирвалися назовні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Зараз робимо все можливе і неможливе на інформаційному фронті, щоб перемога настала якомога скоріше”, — Інна Лебеденко, кореспондентка ТСН

 Чи відчуваєте ви, що ваша робота важлива? Чули слова подяки?

Повідомлення від зовсім незнайомих людей, згадки у публікаціях та сотні коментарів мене надзвичайно мотивують і надають моральних сил. Правда, не очікувала, що стільки глядачів будуть писати у соцмережах. Усі дякують за роботу та зазначають, що ми вселяємо віру в Перемогу. Ми навіть вже домовилися після Перемоги провести зустріч. Мрію, щоб це сталося якнайшвидше.

Неабияк підтримує і світова спільнота. Колеги з усього світу також пишуть мені та зізнаються, що захоплюються єднанням і сміливістю українців. Для них ми вже переможці. 

 Що таке українська сміливість?

Думати спочатку про інших, а потім про себе, не спати ночами, аби допомогти незнайомим людям, які потребують допомоги, ризикувати життям заради того, аби твою країну не розірвали на шматки.

Ми з колегами готові працювати цілодобово, аби не пропустити той день, коли буде потрібно розповісти про нашу спільну Перемогу

Чому журналістам проєкту «Єдині новини» потрібна підтримка світу?

Російська пропаганда засіла в головах мільярдів людей по всьому світу, не лише самих росіян.

Світ повинен продовжувати дізнаватися правду про війну в Україні і поширювати її усіма континентами нашої планети. А «Єдині новини» – головний майданчик для цього.