"Коли доньки голодували, старша знаходила їжу", — Наталія Могилевська розповіла про прийомних доньок у проєкті "Пісня мого життя"
Наталія Могилевська ексклюзивно в проєкті "Пісня мого життя" розповіла про адаптацію доньок в родині.
В неділю на телеканалі “1+1 Україна” показали шостий випуск проєкту “Пісня мого життя” із ведучою Катериною Осадчою. За правилами проєкту, зіркові учасники та лідери думок загадують пісні, що асоціюються у них з певним важливим періодом життя, а сучасні українські артисти виконують їх на сцені. Серед присутніх гостей була українська артистка Наталія Могилевська.
Співачка загадала композицію MamaRika & KOLA "Люди". Саме цю пісню вона ставить своїм прийомним донькам Софії та Мішель, для яких стала мамою два роки тому.
"Я щаслива і пишаюся тим, що сьогодні в Україні з'являється молодь, яка створює саме такий зміст (пісень - прим. ред). Раніше я казала, що якби в мене були діти, я б виховувала їх за нею. Але тоді я приховувала, що вони в мене вже є два роки. Я дуже часто ставлю цю композицію в машині, розбираю кожне слово: чому люди — тополі, чому хитаються. І оце кожне слово є такою психологічною можливістю відповідати дитині, згадувати приклади зі школи. Вона мудрішає через це".
Також Наталія поділилася, які почуваються її прийомні доньки. За словами артистки, дівчатка свого часу пройшли складні випробування.
"Саме цих двох дівчат я полюбила. Саме вони були дані мені долею. Старша з першого дня називає мене мамою. Вони дуже класні. Вони змінюються, тому що були зовсім іншими на початку. Через два роки я можу сказати, що це люблячі, розслаблені діти. Я їм кажу, що хочу, аби вони були щасливими. Але якщо ви навіть не захочете чогось робити, не будете найкращими, я вас буду любити завжди. Справа в тому, що моя старша донька стала мамою для молодшої. В певний момент життя вона взяла на себе всю цю відповідальність дорослої людини. Вона декілька разів рятувала життя сестрі. Коли вони голодували, вона знаходила їжу і годувала молодшу, а її півтори рочки. І сьогодні моя мета — повернути 10-річній дитині її дитинство. Дуже важко її довести, що ми з татом її захистимо, що їй не треба хвилюватися за малу. Інколи я також качаю її на руках і кажу: "Ти така сама мала, як Сонька, тільки ніжки довгі виросли". А вона плаче, тому що для неї відчуття, що вона може бути дитиною незвичне".
Дивіться проєкт "Пісня мого життя" щонеділі о 21:00.
