Про демократичний устрій, побут та стосунки з жінками: Акім Галімов розповів, якою була козацька республіка у спецвипуску проєкту Реальна історія

Акім Галімов у спецвипуску проєкту Реальна історія з унікального острова Хортиця розповів про неймовірно прогресивну козацьку республіку. Про демократичний устрій та виборче право Запорозької Січі, яким був побут козаків, стосунки з жінками і багато цікавого — розповідаємо деталі.

Що таке Запорізька Січ, та за якими устоями жили козаки

Офіційно Козацька Республіка мала назву Військо Запорозьке Низове, а її землі — Вольності Війська Запорозького Низового. Назва Запорозьке — тому що козаки жили за Дніпровими порогами, смертельно небезпечними ділянками Дніпра, де гігантські валуни перетинали швидку течію, і ці дев'ять порогів виконували функцію природного захисту від непроханих гостей. Ну а вольності — це права та привілеї, які були надані козакам польськими королями на початку XIV століття та діяли на території республіки. Якщо спрощено, то це були вільні від податків та інших повинностей землі, на яких жили вільні люди.

«Саме поняття Запорізька Січ — це місто-фортеця. Тобто це потужна укріплена фортеця, яка була центром Запорозького козацтва, Низового козацтва, як їх ще називали. Тобто це фактично як столиця, де завжди перебувало декілька тисяч козацького війська на чолі зі своєю старшиною, з керівництвом. А ось усе козацьке, можна сказати, козацьке державне утворення називалося Військо Запорозьке Низове», — пояснив експерт.

Який устрій був у козаків

Головним козацьким центром управління, центром прийняття рішень цих земель, був Кіш. Цей козацький аналог уряду знаходився всередині укріпленої фортеці Січі. Керував ним кошовий отаман за допомогою старшини. Кошовому отаману та козацькій старшині підпорядковувалася вся велика територія вольностей Запоріжжя. Ця земля поділялася на паланки, аналоги сучасних областей. Паланки — це такі адміністративно-територіальні одиниці. 

Отже, є Січ — центр, звідки все управляється та керується, і є вісім паланок, де кожна також має свою фортецю, укріплення. Там керує полковник, у нього є своя адміністрація, свій писар. Козаки, які живуть на цій території, всі підпорядковуються Січі.

Січових козаків-воїнів самі козаки називали товариство або лицарство. Своїм головним обов'язком товариство вважало захист православної віри та своїх земель, тому січові козаки часто брали участь у походах та військових діях. Однак була й інша група населення республіки —  так звані козаки-господарі. Вони теж належали до козацького товариства, але воювали не так часто, через що їх називали сидні. Козаки-господарі вели більш спокійний спосіб життя та підтримували економіку Запоріжжя. Їх на Січі було в декілька разів більше, ніж воїнів. За рахунок податків, які сплачували козаки-господарі, існувало Запорізьке козацьке товариство.

Козацькі вибори та управління державою

Століттями російська пропаганда формувала уявлення, що у козаків був доволі примітивний політичний устрій і панувала анархія. Насправді ж у козаків все було прозоро та демократично. Керували Козацькою Республікою чотири особи — козацька старшина або військова старшина. До її складу входили кошовий отаман, суддя, військовий писар та осавул. Оцих чотирьох осіб кожного року обирали або переобирали залежно від волі війська.

Вибори проходили гучно. На ранок першого дня Нового року, 1 січня козаки збиралися на Січовий Майдан. Пострілом із гармати вони повідомляли про початок зборів. Після пострілу з'являвся спеціально навчений козак, Довбиш. Він підходив до церкви та починав бити в литаври — козацький барабан. Довбиш б'є, і на цей звук зі всіх куренів виходять та збираються на майдан козаки у дорогому вбранні. Таким гучним способом оголошення ради козаки забезпечували прозоре та чесне голосування.

Символами влади виступали клейноди. Кошовий отаман як президент республіки був із булавою. Осавул, своєрідний прем'єр-міністр, мав дерев'яну палицю з кільцями на кінцях. Писар, головний дипломат, тримав перо та срібний каламар, а суддя — срібну печатку. Також на Майдані були 38 курінних отаманів, кожен із яких мав свій символ влади — курінну корогву (прапор) та печатку.

Чи були жінки на Січі

На Січі, тобто на території самої фортеці, не можна було проживати жінкам. Але на території Запоріжжя, в цих вольностях Війська Запорозького Низового, жили також і жінки — козацькі доньки та дружини. Умови їх проживання були досить непогані: у них було своє господарство, худоба, город і все необхідне. Місце, де козаки зустрічалися зі своїми жінками, знаходилося за декілька кілометрів від останньої Нової Січі. Це був курган Бабина Могила, який виконував роль КПП. Туди приходили матері, сестри, дружини та кохані козаків, щоб приносити їм передачі, проводили час.

Про козацький бізнес, техніку, зброю, унікальний козацький флот, та як росіяни намагалися вкрасти козацькі технології, дивіться у повному випуску Реальної історії з Акімом Галімовим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Реальна історія української Мрії: Акім Галімов розповів про найбільший у світі літак