Герої проєкту “Хоробрі серця” про захист Харкова: чи було місто готове до повномасштабної війни, та яка ситуація зараз (ексклюзив)
Герої проєкту “Хоробрі серця”, завдяки яким окупантам не вдалося захопити Харків, розповіли, чи було місто готове до нападу, та хто став на його захист.
Сьогодні, 22 березня на телеканалі “1+1 Україна” відбулася прем’єра 2 епізоду ток-шоу “Хоробрі серця”, ведучими якого стали Ахтем Сеітаблаєв та Валентина Хамайко. У проєкті глядачі можуть побачити цикл історій про українців – військових та цивільних, які здійснили подвиги, захищаючи Україну від російської агресії, зокрема, боронили місто Харків.
Редакція сайту 1+1 побувала за лаштунками “Хоробрих сердець” та поспілкувалася з героями програми, завдяки яким впродовж 2 років повномасштабного вторгнення Харків залишається українським: начальником Харківської військової обладміністрації Олегом Синєгубовим, начальником Головного управління Нацполіції в Харківській області Володимиром Тимошком та бійцем легендарного спецпідрозділу “Кракен” з позивним “Рава”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Герої “Хоробрі серця” про захист Києва: як вдалося стримати висадку ворога в Гостомелі та яка нинішня ситуація на фронті (ексклюзив)
Хто став на захист Харкова
“Рава”: Це були військові, тероборона, наші друзі, котрі хотіли захищати своє місто і свій район, який руйнувала російська федерація, і добровольці.
Чи був Харків готовий до повномасштабного вторгнення
“Рава”: Харків був готовий, але йому потрібні були мотивовані люди, які злагоджено працювали та захищали його. У нас була гарна команда з військових, поліції, Служби безпеки, місцевої влади. Наша спільна робота принесла результат. На той момент нам вистачало зброї, щоб оборонятися певний час, але якби ситуація погіршилася — не вистачило б.
Які найважчі рішення доводилося приймати Харківській військовій адміністрації
Олег Синєгубов: Найважче було відправляти людей на евакуацію і не знати, чи повернуться вони взагалі. Люди погоджувалися їхати, а ми дізнавалися, що колона потрапила під обстріл — це було важко. Коли ми відправили на Куп’янський і Вовчанський напрямки гуманітарні колони, на першому ж блокпості людей затримали, фактично взяли в полон. Такі виклики були цілодобово.
Як вдалося організувати роботу поліції в Харкові
Володимир Тимошко: Вдалося завдяки мотивації. 24 лютого о 13:30 я приїхав на роботу, зайшов у службовий кабінет, зібрав керівників та сказав: “Наказ Президента, Прем’єр-міністра і Голови нацполіції один — Харків не здавати і з Харкова не виходити. Хто хоче залишатися зі мною — залишайтеся, хто ні — прошу не заважати, покласти посвідчення на стіл, здати зброю, жетони, і бути вільними.
Серед керівництва всі до одного залишилися зі мною. З 24 лютого ми всі жили разом, ніхто навіть не ходив додому. Після цього ми довели до всього особового складу, що почалася війна, ворог напав, але це наш дім, наша держава, наша земля, і її треба захищати. Я пишаюся Харківською поліцією, бо зі своїх підрозділів ми не виходили ні на хвилину, завжди були на місці.З першого дня ми вступили в бій, і вже в ніч з 24 та 25 лютого в Харкові відбувалися бої, у яких брала участь поліція.
Яка ситуація в Харкові зараз
Олег Синєгубов: Звичайно, в Харкові небезпечно, як і в багатьох містах нашої держави. Ми не можемо закликати людей ані повертатися до Харкова, ані залишатися тут. Люди повинні приймати рішення самостійно, враховуючи ті небезпеки, про які ми постійно говоримо. У Харкові дуже складна ситуація, тому що кордон досить близько. Ракета летить до нас 30-40 секунд і знайти протидію цьому складно. Ворог не полишив хворобливих ідей щодо можливої окупації наших територій, тож ми повинні говорити про це людям, щоб вони розуміли дійсний стан справ.
Чи розуміли оборонці Харкова, що повномасштабна війна затягнеться на роки
“Рава”: Я розумів це ще з 2013-2014 року. У нас такий ворог, який не відступиться ніколи, тому нам потрібно йти захищати країну. Якщо весь світ стоїть осторонь, ми повинні брати все в свої руки, за нас цього ніхто не зробить.
Чи достатньо підтримки від західних партнерів отримує Україна
Олег Синєгубов: Ми знаходимося у тій ситуації, коли закордонної підтримки, особливо у військовій сфері, ніколи не буде достатньо. У нас високий темп бойових дій, тому ми постійно маємо говорити про те, що нам потрібно більше допомоги.
“Рава”: На таку ділянку фронту, звичайно, допомоги не вистачає. Щоб досягати на фронті успіхів та відбивати наші землі, треба в 10 або й у 100 разів більше зброї.
Чим цивільні повинні допомагати Збройним Силам
Олег Синєгубов: Кожен повинен робити все можливе на своєму місці: хтось зі зброєю в руках, а хтось працюючи на підприємстві, створюючи нові продукти, підтримуючи нашу економіку. Усі ми робимо одну справу задля спільної перемоги.
“Рава”: Цивільні також можуть займатися військовою тематикою: полігони, інструктажі, медицина, знання якої може знадобитися під час ракетних обстрілів. Медицина — це зараз номер один. Ще потрібно, щоб люди доносили в маси, що в нас триває повномасштабна війна. Такої війни ще не було, вона дуже важка, але потрібно робити все, щоб перемогти.
Дивіться “Хоробрі серця” щоп’ятниці на телеканалі “1+1 Україна”!
