“Завдяки цьому я народила за 13 хвилин”, – Наталя Островська про партнерські пологи та труднощі грудного вигодовування (ексклюзив)

Ведуча ТСН, марафону "Єдині новини" на каналі "1+1 Марафон" Наталя Островська вперше після народження донечки Аґати поділилася подробицями життя у ролі мами. Як ділить батьківські обов’язки з чоловіком, чому грудне вигодовування викликало стрес, та яка порада допомогла під час пологів – читайте в ексклюзивному інтерв’ю сайту 1+1.

Як минув ваш перший місяць материнства. Які нові обов'язки з'явилися у повсякденному житті? 

Життя перевернулося з ніг на голову (сміється – прим. ред.). Все нове. Я зрозуміла, що сидіти з дитиною ще складніше за основну роботу. Пишаюсь матусями, які самотужки, без допомоги чоловіка виховують дітей. Таку роботу багато людей недооцінюють і вважають, що там такого - з дитиною вдома сидіти. Це тільки здається так. До обов'язків, які вже були, — приготувати їжу, поприбирати, попрасувати — додалися й материнські обов'язки, безсонні ночі. Найтяжчими були перші дні. Важко було налагодити режим. Оця поява на світ, як кажуть лікарі, також стрес для дитини. Найважче було випрацювати режим і в неї, і в нас. Так, ми загартовані повномасштабним вторгненням. Через сирени, вибухи можемо не спати. Проте адаптуватися до режиму немовляти непросто. Зараз вже легше. Я вже розумію доньку, а вона — мене. Знаю сигнали, коли хоче їсти, коли в неї коліки — це зараз проходимо. Режим трохи налагодився, тому вже вийшла на роботу.

Які ваші відчуття після першого виходу в ефір марафону з декрету? 

Я щаслива, що вийшла саме зараз, тому що інформація динамічна, швидко змінюється. Легко випасти з інформаційного поля. Попри пологи, перші дні материнства я намагалася стежити за новинами, але все одно ти випадаєш з цього ритму. Якби довше не виходила, то, гадаю, мені було б складніше. Отже, я лише два місяці була в декретній відпустці. Можна сказати, це була довга відпустка. Тому не було відчуття, що були вагітність, пологи, я народила. Наче у звичному режимі повернулася до своєї улюбленої справи.

Ви розповідали, що вдома на час етеру з дитиною лишився тато. А як надалі плануєте поєднувати батьківство та кар'єру? 

От я пишу інтерв'ю з військовими. Вони не планують навіть щось на місяць вперед, адже життя швидко змінюється. В мене є план на найближчі півтора місяця. Приїде бабуся Аґати. Вона буде у відпустці місяць і також допомагатиме. А далі будемо дивитися. Я хочу, щоб донечці зробили основні щеплення, щоб вона укріпилася в здоров'ї. А так вона вже в автомобілі з нами їздить. Кілька годин добре переносить, тому, думаю, в редакції ТСН нянь вистачить (сміється – прим. ред.).

Як ви розподіляєте обов'язки догляду за дитиною між вами та чоловіком? 

В цьому сенсі мені пощастило. Вночі я прокидаюся до дитини погодувати, а чоловік — змінити підгузки, провести гігієнічні процедури. Так мені вдається за ніч не тричі прокидатися, а двічі. Також він на роботі багато часу проводить, навіть є нічні чергування. Я залишаюся сама, але підтримка чоловіка все одно є. Знаєте, деякі мами не довіряють чоловікам, начебто він зробить щось не те. Я повністю довіряю й не диктую, як потрібно і що робити. В пологовому будинку нас навчили. Навіть в перші дні він впевненіше доглядав за дитиною, ніж я. Я певний час боялась дитини.

Ваш чоловік був присутній на пологах. Чи допомогли вам партнерські пологи легше перенести процес? 

Завдяки цьому я народила за 13 хвилин. Я не знаю, може, він начитався, підготувався, але дуже допоміг мені народити. Народжувала з анестезією, проте чоловік просто на вищому рівні мені допоміг і сам добре тримався. Коли я вела влоги "Вагітна в ТСН", там лікар казав, що найкраща людина, яка може бути на пологах — свекруха. Якщо чоловік боїться, то не треба його змушувати. Мій, слава Богу, не боявся. Ми домовилися, що Богдан буде зі мною весь час. Для нього також все було нове, адже це наша перша дитина. Деколи він бліднішав, тому що це непростий етап. Але все одно допоміг. Я дуже вдячна. Гадаю, разом ми народили швидше, ніж могло бути, якби я була одна.

Нерідко жінки зіштовхуються з післяпологовою депресією. У вас таке було? 

Так, в деяких жінок це є. Я навіть маю знайомих, які одразу після пологів пережили цю депресію, тому що вони усвідомили в один момент, що ти собі не належиш, не можеш спокійно піти, наприклад, зробити манікюр, зачіску. Ти прив'язана до дитини. Я також годую дитину, тому маю бути з нею якомога більше часу. Я не можу дозволити собі поїхати кудись на цілий день. Я це усвідомлювала і морально готувалася до таких змін. Мені навіть медсестра казала, що буде дуже складно, тому що я така кар'єристка, постійно в русі. Проте я намагаюся підлаштуватися не під дитину, а дитину підлаштувати під себе. Вона виїжджає зі мною в автокріслі, я її годую, готую до того, що треба їздити, рухатися, а не постійно бути вдома. Це й лікарі радять. Навіть вже дозволяють прогулянки понад годину. Сподіваюся, післяпологової депресії не буде, але був стрес з грудним вигодовуванням. Мені не розповідали, що складно до цього привчити дитину, себе й свій організм. Дай Боже, щоб далі все було якнайкраще. Зараз налагодилося. 

Як вам вдалося налагодити грудне вигодовування?

Мені допомогли консультанти з грудного вигодовування. Вони постійно на зв'язку. Якщо ви звернетеся до такої людини, довіритеся, вам підкажуть, що ви робите правильно та неправильно. Потрібно їсти теплу їжу, супчики, щоб було молоко. Також проблема, якщо молока дуже багато. Потрібно мати молоковідсмоктувач і зціджувати його, тому що груди можуть закам'яніти, з'явиться температура. Якось поїхала на роботу, де провела понад 6 годин на зйомках. В мене не було можливості зцідити молоко. Мені сказали, що я ризикувала отримати лактаційну лихорадку — це температура 41 і ти нічого не можеш зробити. Я тоді цього не знала, але відчувала, що мені стає зле і потрібно зціджувати молоко швидше й загалом контролювати цей процес. Тепер в робочому графіку обов'язково знаходжу 20 хвилин на свої процедури. В мене під кінець робочого дня дуже багато молока, тому якомога швидше лечу додому, щоб погодувати доньку грудьми.

Як змінився ваш режим харчування після пологів? 

Що цікаво, це міф насправді, що потрібно від багатьох продуктів відмовитися. Я була здивована, що за сучасними підходами ти себе можеш не обмежувати в харчуванні. В лікарні сказали, що можна їсти все потроху. Звісно, потрібно дивитися, як реагує дитина. Зараз їм все і, на щастя, все гаразд. Я контролюю цей процес. Якщо бачу, що все нормально, то збільшую прийом їжі певних продуктів. Я люблю дуже фрукти, солодке. Перед цією розмовою он їла печиво шоколадне і все добре (усміхається – прим. ред.). Я навіть каву не пила рік. До вагітності три місяці й всю вагітність, а зараз п'ю. 

Чи вірите ви в існування материнського інстинкту?

Ще б пак. Дуже вірю. На собі зараз відчуваю, що дитина сканує мій стан. Коли я тривожусь, вона теж тривожна, плаче. Також я дуже відчуваю її. Гадаю, коли донечка буде рости, материнські інстинкти лише загострюватимуться. Хоча ми всі адаптувалися до умов війни, але з появою дитини, я стала дуже переживати. Передати ці відчуття складно. Це страх за дитину. Мабуть, це все ж таки якісь інстинкти, тому що мені навіть непритаманно так хвилюватися. Ось коли вибухи були в Київській області, Києві, в мене аж серце тремтіло. Під час останньої наймасовішої атаки у ванній кімнаті годувала дитину, накривши себе та її ковдрою, адже вибухи були дуже гучними.

Чому обрали для донечки саме ім'я Аґата? Що вплинуло?

Спочатку я хотіла назвати Ганною. В мене прабабуся мала таке ім'я. Я мала дату ПДР (передбачувана дата пологів) 11 або 17 листопада. Думала, що народжу саме 11-го, тож дивилася іменини саме в цей день. Серед поширених імен побачила Аґата. Я ще поєднувала з іменем, прізвищем та по-батькові, щоб було співзвучно. Також дізналася, що це ім'я має польське коріння, як і прізвище Островська. Мені сподобалося, як звучить Островська Аґата Богданівна. Чоловік теж був у захваті. На гендер-паті ще пропонували Яремія. До 8 місяця я думала обрати це ім'я. Чоловік боявся мені сказати, що йому не дуже це ім'я. Я щось говорила з животом, зверталася Островська Яремія Богданівна, а він каже: "Не називай її так". Спитала, чому, тобі ж подобається, а він так само відповів. Потім зрозуміла, що він просто боїться зізнатися, що йому воно не до вподоби. От знайшла інше. Моя подруга Юла також порадила зробити його з літерою ґ, щоб додати українськості. Думаю, саме Аґати в Україні ще немає. Ми у свідоцтві так і записали. 

Ви розповідали, що ваша кішка Валенсія з ревнощами відреагувала на появу дитинки. Яка ситуація зараз?

Так, в кішки стрес на стресі. Дитина, потім гралася, полізла під розібраний стіл й він впав на неї. Звозили до ветеринара, але зараз все гаразд. До дитини ще не звикла, ревнує. Вона наче й підходить до неї, нюхає, знайомиться. Проте, бачу, Валенсії не подобається, що я приділяю багато часу іншій людині. Чому не вона лежить на мені, а дитина? Чоловік каже, що вона вже звикла до Аґати, але в мене інші відчуття. На мою думку, вона досі ревнує. Мене в інстаграмі ще налякали, що кішка може лягти на маля. Я тепер переживаю за це. Зараз в кімнату, де спить дитина, перестала її пускати. Закриваю на ніч. З одного боку ми знаємо тварин, а з іншого не можемо знати, що в них на думці. Мені трохи лячно через це.

Розкажіть про професійні плани. Чи повернеться влог “Вагітна в ТСН” та проєкт “НАТО” в ютубі?

На все потрібен час. Назва влогу може трансформуватися в іншу. Матусі пишуть мені в інстаграм, цікавляться грудним вигодовуванням, як встигаю все. Я хочу, щоб дитина зміцнилася в здоров'ї, адже для влогу треба виїздити на розмови з експертами, виділити цілий день. Якщо буде запит від глядачів, підписників, тоді обов'язково зробимо. Щодо проєкту “НАТО”, то ми вже записали дві потужні розмови з героями України. Один з них — Азовець, який пройшов російський полон, дипломат Дмитро Андрющенко. Він розповів, як обороняли Маріуполь, як пройшов полон, яку книжку йому давали читати. Ця інформація шокувала. Також влаштували герою сюрприз. Друга розмова була із заступником командира третьої штурмової бригади Максимом Жоріним про мобілізацію, як себе підготувати до військової служби. Він також надав військові інсайди, які цікаво почути. Прошу обов’язково подивитися ці розмови.

Як ви зустріли Новий рік? 

Не планували відзначати, але поспілкувалися й вирішили зібратися в родинному колі. Мама моя сумувала за Аґатою. Не може жити без неї. Хотіла її побачити, поняньчити, тож провели час разом і зустріли перший Новий рік Аґати.

Які книги/подкасти на тему материнства вам допомагають?

Допомогли розмови з фахівцями, яких я записувала для влогу вагітної в ТСН. Саме під час запису я познайомилась з Оксаною Ткаченко, у якої потім народила. Ще є один педіатр – Сергій Няньковський в ютубі. В нього дивилася, що  потрібно дитині в перші місяці життя. Колеги також подарували книжку Комаровського. Вона на більш дорослий вік, треба почитати. Поки знайомлюся з колисковими й дитячими книгами. Я також натрапила на відео, як підготуватися до пологів. Там була одна така порада: повністю віддайтеся процесу, вимкніть телефони, перестаньте переписуватися з рідними, не відволікайтеся ні на що. Це дійсно допомогло. Я відклала телефони та думала, що маю народити, все буде добре. Як себе налаштуєш, так воно і піде.