“Величезна черга з охочих усиновити, але система не реагує, не хоче змінюватись”, - Тімур Мірошниченко розповів, що вони знову стоять у довгій черзі аби всиновити другу дитину
Тімур Мірошниченко розповів про складнощі в процесі встиновлення другої дитини, а також зізнався, чи вірять діти в діда мороза.
Тімур Мірошниченко, ведучий “ЖВЛ представляє”, що виходить у “Сніданку з 1+1” з 6:30 до 9:30 з понеділка по п’ятницю, в ексклюзивному інтерв’ю сайту 1+1 розповів про нові досягнення всиновленого сина Марселя, як встигає поєднувати роботу та виховання дітей, про нові складнощі в усиновленні другої дитини та зізнався, чи вірять діти в діда мороза.
Нагадаємо, Тімур та Інна Мірошниченки у 2023 році всиновили хлопчика Марселя. Пара не приховувала, що збирається знову стати батьками. Напередодні Інна повідомила, що подала документи на всиновлення ще однієї дитини, і цього разу - сама.
На першому місці однозначно — розширення нашої родини.
2023 рік відзначився поповненням у вашій родині. Ви показали українським сім’ям, як відбувається процес усиновлення. Чим ще для вас запам’ятався цей рік, можете підбити особисті підсумки року: що в ньому вдалось найкраще?
На першому місці однозначно це розширення нашої родини. Ми розпочали цей шлях 2 січня 2023 року, з першого робочого дня року, що минає.
Протягом усього року я вкотре пересвідчувався у силі українців, зустрів шалену кількість неймовірних людей, особливо - на десятках концертів для наших військових, які нам вдалося провести. Тисячі очей, які я бачив за цей рік - це найбільш цінне, що було цього року. Наші люди, які попри всі труднощі, в яких ми зараз живемо, продовжують виборювати своє та мріяти.
Чи були якісь складнощі у роботі, в організації заходів під час війни?
Змінився акцент усіх заходів, які відбуваються. Відбулась колосальна кількість благодійних заходів та зібрано неймовірні суми в Україні та за кордоном. Це вже давно більше, ніж восьмизначні цифри.
Я вважаю, що заходи мають бути, розважальні - в тому числі. Але, само собою, це має відбуватись в адекватному сприйнятті реальності, в якій ми живемо. Гучні гуляння необхідно залишити на потім.
Ви та Інна — досить зайняті публічні люди. Як вдається поєднувати батьківство та професійний розвиток? Поділіться лайфхаками, як встигати найголовніше?
Перше - це правильне планування часу. Друге - це баланс в усьому - work-life balance. Коли ти починаєш ставитись до всього, що ти робиш, не як до обов’язку, а як до стилю життя - стає набагато легше. Я заношу у графік абсолютно все: планую свій день настільки ретельно, що закладаю можливі затори та час на них. Закладаю навіть потенційне запізнення того, з ким маю зустрітися. Так само планую у цей графік і родинні події, такі як дитяче свято у дітей в садочку.
Марсель вже півроку живе з вами. Як пройшла його адаптація у родині? Пригадайте найбільш радісні моменти за цей час?
Дуже важко було десь перші півтора місяця, це був пік адаптації. Треба розуміти, що у дітей, які все своє життя прожили у закладі, є певна специфіка. У них пригнічені абсолютно усі емоції. Розуміння того, що емоції можна проявляти, повертаються у всіх по різному. У Марселя це тривало ось ці півтора місяця. Це був дуже складний емоційно період, оскільки він супроводжувався багатогодинними істериками, які просто неможливо зупинити. І задача дорослого у такий момент просто бути поруч і не дати дитині нашкодити собі. Будь-які спроби взяти дитину на руки, заспокоїти робили лише гірше. Але ми стійко вистояли і пережили цей період. Коли Марсель “висловив” усе, що у нього накопичилось за його перші два роки життя, він став звичайною маленькою дитиною зі своїм характером.
Марсель відвідує заняття зі спеціалістами, що теж дає позитивний поштовх для його розвитку. Чи є якісь прогнози, коли він може заговорити?
Нам ці прогнози і не потрібні - ми у цьому не сумніваємось. Найкращий лікар - це любов та турбота батьків. Якщо перші тижні він нікого до себе не підпускав, то зараз він - надзвичайно тактильна дитина. Марсель іде обійматись не тільки з мамою, татом, братом і сестрою, але й людьми, яких він часто бачить - бабусі, дідусі. Звісно, все налагодиться. Шлях ще попереду непростий, довгий і тривалий. На 2024 рік заплановано кілька операцій. Але ми ні на секунду не сумніваємось, що він надзвичайно швидко опанує все, що упустив.
Марсель мав довіритись, повірити нам, що ми дійсно ті люди, які будуть щодня про нього піклуватись. Психологи радять на перший період мінімізувати коло спілкування, поки не з’явиться прив’язаність.
Досягнення відбуваються практично щодня. Коли ми його забрали, він взагалі не усміхався, дивився вниз, нічого не жував, нічого не говорив… Сьогодні це вже нормальна маленька дитина, яка вміє жувати, яка сміється і яка бешкетує. Багато пропущених моментів у розвитку ми зараз пропрацьовуємо, і вони потроху дають свої результати. Він говорить поки що єдине слово “мама”. Із останнього - Марсель нарешті повторює звуки тваринок. Це звично для дітей, які все життя прожили в родині, а у нас це досягнення. І коли він третій день ходить по квартирі і каже “няв” - в усіх це викликає дикий захват в усіх, і у нього в тому числі.
У 2023 році Марселю вже зробили одну операцію, попереду його чекає ще кілька хірургічних втручань. Які прогнози у лікарів на повноцінне відновлення?
Достеменно ніхто не знає, як воно буде. На 2024 рік заплановано щонайменше дві операції. Чи будуть потрібні втручання надалі - не відомо, оскільки багато чого залежить від результатів майбутніх операцій. Має пройти кілька місяців, півроку, рік, поки ми побачимо динаміку. Тому поки що маємо планові, а інше - залежить від відновлення.
На жаль, нічого поки кардинально не змінюється і система як не хотіла, щоб діти отримували свої родини, так і не хоче
Ви плануєте взяти ще одну дитини з дитбудинку, і Мія дуже чекає на сестричку. Дружина вже подала всі документи, а чи прийшло вже запрошення на навчання?
Ми все ще чекаємо. Величезна черга з охочих, і я вважаю, що це дуже класний результат 2023 року - черги стали більшими. З іншого боку - погано те, що система не реагує на запит. Це те, про що ми вже неодноразово говорили. На жаль, нічого поки кардинально не змінюється і система як не хотіла, щоб діти отримували свої родини, так і не хоче. Ця “машина” багато років працювала не в інтересах дитини, і для того, щоб привести її до ладу, потрібно багато часу.
Які традиції, пов’язані з різдвяно-новорічними святами є у вашої родини? Що саме ви святкуєте та як пояснюєте дітям, чому саме ці свята?
Діти чудово розуміють, що діда мороза не існує, є святий Миколай та Санта Клаус. Їм поки що важко пояснити, що Миколай та Санта, за великим рахунком, теж одна й та сама людина, але нехай у них буде два своїх супергерої. Діти вже отримали свої подарунки 6 грудня та 25 грудня. У будь-якому разі, хтось щось подарує і на Новий рік, бо це все ж теж час подарунків. Але головні подарунки від Миколая і Санта Клауса вони вже отримали.
Нещодавно діти просто до істерики довели, коли прийшли із садочка. Вони сказали: “Ми знаємо, що дід мороз насправді - зрадник. Він раніше був, а потім виявилось, що він російський”. Вони розуміють, що все російське нічого хорошого із собою не несе.
Діти пишуть листа і кладуть до морозилки.
Які подарунки зазвичай ви даруєте дітям та дружині на свята?
Діти пишуть листа і кладуть до морозилки. Якщо Мія вже пише, що вона хоче, то Марко малює те, що він хоче. Інколи це складно ідентифікувати, але до цього дня все виходило. Мене дуже тішить, що це справжні дитячі історії: у Мії вже ціла колекція єдинорогів, від іграшок будь-якого розміру до сумочок, а Марко перейшов від машинок до роботів. Марсель поки нічого не замовляє, тому йому Миколай приносив все, що допомагає в розвитку. Дружина не каже прямо: “Подаруй мені це”, але я уважний чоловік і розумію, що їй потрібно. Я часто зчитую її натяки, або просто розумію, що було б непогано їй подарувати. Інколи навіть не чекаючи якихось свят.
