Напередодні травневих свят мільйони українців стають перед питанням, як цікаво та недорого їх провести, куди відправитися за новими враженнями. Ведуча рубрики «Мій путівник» програми «Сніданок з 1+1» Наталка Щука стверджує, що Україна точно здивує не лише унікальними, а й екзотичними місцями та пропонує українцям відкрити цієї весни для себе маловідомі туристичні маршрути.

УНІКАЛЬНІ СЕЛА УКРАЇНИ 

Зараз Колочава – село, якому не потрібна реклама. Напевно, важко знайти туриста, який би не заїхав сюди у пошуках цікавинок. Хоча ще чотири роки тому про нього мало хто взагалі говорив. Найцікавіше, вважає Наталка Щука, знаходиться поблизу села. Наприклад,  озеро Синевир, яке розташоване на відстані 31 км від нього. Цього року, а саме 22 квітня навколо озера відкривається перша в Україні еко-стежка. Це унікальний маршрут у кроні дерев заввишки до 20 метрів протяжністю 500 метрів.

«Я бачила, як будували цей маршрут і впевнена, що він стане візитною карткою нашої країни, бо проект і справді унікальний», - каже Наталка Щука.

З іншого боку Колочави вже на відстані 60 км розташоване село Ніжній Бистрий, у якому живе бабуся, що літає на кориті.   

Доїхавши до місця призначення, ми побачили «закарпатські авіалінії» - це я так назвала повітряну переправу. Бабуся, яка мала б літати через стрімку гірську річку проживала на іншому березі і добратися до неї було нереально, - згадує Наталка Щука про мандрівку «Мого путівника» до Нижнього Бистрию 4 роки тому.

На допомогу прийшли місцеві жителі. Вони швидко подзвонили літаючій бабусі і та за лічені хвилини вже летіла до нас на кориті. Виявилось, що бабусі Христині тоді було 74 роки. Вона побудувала разом із чоловіком хату на острові, бо у селі просто не було місця. До найближчого мосту йти мінімум 40 хвилин, тож аби швидко потрапляти в село, її вже покійний чоловік змайстрував повітряне корито. Зараз вона живе одна і в такому віці добиратися до села у такий екстремальний спосіб вже немає сил. Місцева влада ще тоді обіцяла побудувати міст для бабусі поблизу хати. Але вона дуже непокоїться, що тоді дістатися її маленької планети буде легко усім, а її острівець, повірте, прекрасний. Якщо ви таки зважитеся на зустріч із пані Христиною, емоцій вам вистачить не на один рік.

Дядя Фєдя

Якщо не знати, що у селі Мигія, Миколаївської області є на що подивитися, то можна легко  його пропустити. Тут розташований Національний парк “Бузький гарт” – одна із найдавніших ділянок суші у всій Євразії. Тут протікає річка Південний Буг, яка у цих місцях точно як гірська, тільки вода в ній тепла. Збереглися і пороги, їх вже давно туристи використовують для рафтингу. На місці проводять інструктаж та видають усе необхідне спорядження – шолом та весло. Рафтинг тут є навіть для дітей, бо пороги різного рівня складності. Ціна за один сплав – від 160грн. Ночувати можна у власному наметі або у кемпінгу, де вас навіть нагодують особливою стравою – картоплею, яку смажать на запчастині від комбайна.

Але найбільше мене вразив Фєдя, який живе на території заповідника. Відкривши рота, я роздивлялась усе навколо, як побачила голову ящірки. За секунди він виріс до гігантських розмірів. Виявилось, Фєдя – це величезна, приблизно 1,5 метрова змія – лісовий полоз.До речі, Фєді шукають дружину і місцеві рафтери дуже сподіваються, скоро він обзаведеться родиною.

Хата трембітаря

Верховина – селище, де буквально кожен другий житель знімався у радянському фільмі «Тіні забутих предків». Тут і у музей присвячений цьому фільму і місцеві актори, які можуть переказати як проходили зйомки багато років тому. Але крім кінематографічного музею посеред гір, тут ще й варто зайти у хату до місцевої знаменитості. Музей гуцульського побуту та мистецтва «У трембітаря». Це, здавалося би, звичайна верховинська хата, але там зібрані автентичні гуцульські музичні інструменти цього краю. Щоправда, аби дістатися музею, треба підніматися метрів  800 вгору. Нагорі на порозі музею вас чекатимуть  троїсті музики та екскурсія зі смачним обідом! Крім цього, господиня цієї хати неперевершено свистить. За свої послуги господарі грошей не беруть, кожен може заплатити скільки захоче!

КРАЇНА В КРАЇНІ  – місто Берегово

Воно розташоване поблизу кордону із Угорщиною. Назви вулиць та крамниць тут написані угорською. Люди живуть не за київським часом, а за європейським, тобто з різницею в годину у часі. Більшість тут розмовляє саме угорською, а не українською. Але попри це саме містечко – привітне, затишне та дійсно не схоже на типове українське.

Коли я приїхала у містечко Берегово, я подумала, що в Україні існує інша країна. Я й гадки не мала, що географічна близькість із Угорщиною аж настільки вплине на життя місцевих жителів, - каже Наталка Щука.

Берегово славиться своїми басейною із термальною водою. До гарячих підземних джерел можна приїхати по міцне карпатське здоров’я хоч влітку, хоч морозної зими. А ще на краю містечка розташований один із найбільших циганських таборів в Європі.  Це місце називають – окремий хутір. Табір відділили бетонним парканом від міста. Люди бояться навіть ходити повз. Тут свої порядки і закони. Наближаються хіба що іноземні туристи. Але на територію нікого не пускають. Роми живуть тут не просто бідно, а за межею бідності. Вони не мають роботи, їжі, живуть у страшних та холодних сараях по 17 людей.

«Ми знайшли місцеву жительку, яка намагається допомагати цим людям. Хоча б переписати усіх та зробити їм документи. Роми цього волонтера знають та поважають, тому з нею нам безпечно і ми вирушили до табору. Те, що ми побачили мене просто шокувало. Я ще кілька місяців не могла повірити, що так можна існувати. Ми зайшли до однієї халупи квадратів 5. Там жило 17 людей – велика родина. Лише два ліжка та катма їжі. В той час ми застали лише кількох людей із цієї сім’ї. Вони розповіли, що їжу шукають у смітниках, гроші просять у перехожих і так виживають. В школу діти ходять по черзі, бо взуття та одягу на всіх немає», - згадує журналіст «Сніданку з 1+1» про подорож «Мого путівника» до циганського табору.

КИЇВЩИНА

Безліч цікавинок є ї на Київщині. Наприклад, можна завітати до міста Богуслав. Там живе Валентина Ткач – майстриня, яка створює килими на старовинних верстатах.  Колись її батько керував Богуславською ткацькою фабрикою.

Крім цього у  Богуславі виробляють якісний сир, на кшталт італійського пармезану.  Тут  все з натуральних українських продуктів та відбірного козиного й коров’ячого молока.

А у Білій церкві, наприклад, можна не лише прогулятися найбільшим парком в України – Олександрія, а й політати над Київською областю. Тут розташований аеродром “Гайок” для малої авіації та школа пілотів.

А у селі  Галайки, Київської області розташована козяча ферма, де тварин доять під музику. Крім цього тут виготовляють різні сири, найдивовижніший – бородатий, тобто із пліснявою. Спробуйте!

Ще більше про незвичайні туристичні маршрути та унікальні села України ведучі рубрики «Мій путівник» Наталка Щука та Ніна Грушецька розкажуть вже 22 квітня на фестивалі подорожей «З рюкзаком», що відбудеться у Києві.