“Книжки, театр, кіно — це рятівні буйки для цивільних і для військових у час воєнних штормів”, — народна артистка України Наталія Сумська про розвиток культури та роботу над серіалом “Тільки живи” (ексклюзив)

Уже 30 березня о 19:00 телеканал "1+1 Україна" покаже прем'єру нового серіалу "Тільки живи". За сюжетом, молодий режисер Вітька мріє зняти круте кіно та потрапити на червоні хідники міжнародних фестивалів. Але всі плани руйнує повномасштабне вторгнення, і тепер йому доводиться переглянути свої цінності. Незадовго до подій він зустрічає активістку Олексу, у яку закохується. Дівчина вирушає на фронт, і у її пошуках Вітька спочатку починає займається волонтерством, а згодом опиняється у складі загону українського командира Чумака. Тут він опановує нові навички: від тримання зброї до керування дроном, і стає учасником важливої операції, яка розставляє крапки над “і” у давньому протистоянні українського та російського офіцерів.

До команди серіалу доєдналася народна артистка України Наталія Сумська. Ексклюзивно для сайту 1+1 акторка розповіла про роботу над “Тільки живи”, а також про важливість розвитку культури під час війни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За час роботи з рушницею для ролі снайперки схудла на 4 кг: цікаві факти про акторку Дарію Творонович, яка зіграла у "Тільки живи"

Ваша героїня тітка Надя в серіалі — провидиця. А чи вірите ви у забобони та знаки долі?

У всі часи серед людей обовʼязково були прозорливці, віщуни, мольфари — називаємо їх усіляко. Наприклад, у поемі Лесі Українки “Кассандра” головна героїня до такої міри бачила майбутнє, що їй самій було тяжко нести цей хрест. Урешті-решт не всі хочуть знати свій життєвий шлях наперед. У кінострічці “Чорний ворон” за романом Василя Шкляра я грала Явдоху, провісницю, цілительку, помічницю повстанців. На згадку про цю роботу маю нагороду “Золота дзиґа”.

“Чи вірю я у всілякі знаки та забобони? Правду кажучи, не маю на те часу, та й в годину страшної війни події випереджають будь-які провіщення”.

Сюжет серіалу відбувається у контексті війни. Наскільки складно проживати ці страшні події й в житті, і коли втілюєте героїню для екранів?

Кіно навряд можна порівняти з реальною війною. Фільм про війну — це швидше наша фантазія, асоціація та довіра до акторів, які своєю грою зможуть переконати глядачів. А ось документальна стрічка може стати правдивим відбитком, свідком реалій, своєрідним архівом. Приклад цьому — “20 днів у Маріуполі”.

“Це про те, що ми за будь-яких обставин не можемо опустити руки у цій боротьбі”.

У серіалі знімались справжні військові? Як було з ними взаємодіяти на знімальному майданчику?

Справжні військові у серіалі додавали натуральності, та і їм самим, сподіваюсь, було цікаво й памʼятно брати участь у зйомках. Потім, після реабілітації, вони знову повернулись на фронт

Серіал знято за державні кошти. Тема фінансування активно обговорюється в мережі. Деякі люди вважають, що зйомкою проєктів потрібно вже займатись тільки після перемоги. Чому важливо вкладати гроші в культуру саме зараз?

“Книжки, театр, кіно — це рятівні буйки для цивільних і для військових у час воєнних штормів”.

Протягом цих років повномасштабного вторгнення творчим структурам вдавалося робити кінопродукт. “Тільки живи” — це про сьогоднішню війну. Це данина памʼяті неймовірним людям, які тримають життя довкола нас. Навіть у цю мить йде черговий обстріл України ракетами різних модифікацій. І у цій ситуації люди в укриттях дивляться фільми та намагаються відволіктися в очікуванні відбою. Не знаю, чи про нашу війну, але знімати обов’язково треба.

У одному з інтерв'ю ви розповідали, що вашій мамі передрекли ваше народження. Розкажіть детальніше про цей випадок.

У цьому питанні ми ніби повертаємося до початку розмови про знаки й провіщення. Як це буває з багатьма — зустрічаєш циганку і хочеш чи ні, а мусиш слухати її просторікування. Моя мати тоді була саме при надії. Ворожка швидше вгадала, що буде саме дівчинка, і що прийде на світ Божий саме у неділю — так і сталося. Це було на Київщині, у маминому селі.

Фото з особистого архіву Наталії Сумської: на світлині Наталія разом з матір'ю Ганною Опанасенко-Сумською

Ви часто розповідаєте про роль села у своєму житті. Підсумуймо — чому Наталя Сумська так захоплюється українським селом?

Для мене зі спогаду про ворожку важливе саме те, що завдяки акторській професії батьків, я багато часу у дитинстві прожила в селі, тому й люблю його щиро. Це дорогі мені спогади. Завдяки цьому я залюбки 370 разів відтворила характер сільської жінки з властивими інтонаціями й пластикою у виставі “Кайдашева сім’я”, яка йде на сцені вже 17 років. У цьому посилаюся лише на геніального класика Івана Нечуя-Левицького. Роблю це без додавання зайвих слів, без так званого “осучаснення”, яке, на жаль, часом доходить до вульгаризування.

“Граю далі, люблю свою роботу”.

Тішуся, що на цю виставу невдовзі обіцяли прийти військові, котрі пройшли АТО, ООС, зараз працюють, а в театрі не були. Вони самі висловили бажання відвідати нашу виставу, і я чекаю на це з хвилюванням.

Фото: instagram.com/frankotheatre

Серіал “Тільки живи” знято на замовлення державного підприємства “Мультимедійна платформа іномовлення України” (ДП “МПІУ”).

Не пропустіть прем'єру "Тільки живи" 30 березня о 19:00 на "1+1 Україна".