«Все, бейб, лублу»: Ірина Сопонару розповіла, як її чоловік опанував українську мову та назвала несподівану рису свого характеру, про яку знає лише він
Зірка поділилась, як поєднуються українська та британська культури у її родині, що допомагає їй триматися у складні часи, і про особисті традиції, які дарують тепло щодня.
За лаштунками нового Вечірнього кварталу, присвяченому Дню Незалежності, редакція сайту 1plus1 поспілкувалась з акторкою і гумористкою Іриною Сопонару. В ексклюзивному інтерв’ю акторка розповіла, як в її родині англійський менталітет уживається з українським, що знає про неї тільки Різ, та які милі традиції зʼявились у неї з чоловіком.
Щороку ми зустрічаємо День Незалежності з новим досвідом і новими шрамами на серці. Що для вас означає це свято зараз, у час війни?
Я завжди дуже чутлива у цей день і добре усвідомлюю, наскільки ми були щасливі раніше. Ми й зараз щасливі — не хочеться гнівити Бога, все відносно добре. Але треба вміти радіти життю, щоб не впадати в той стан «лежу-чи-помираю», у якому я нещодавно була. Буквально щойно почала з нього виходити.
Чесно, я трохи боюся цього свята. Дуже люблю День Незалежності, але є страх втратити те, що маємо. Тому й ставлення в мене зараз інше. Дуже страшно втратити те, що залишилося.
Ірино, ви нещодавно повернулись до театральної діяльності, а також неодноразово знімались у кіно. Чим відрізняється досвід акторської гри на сцені перед публікою та перед камерами? Що для вас легше?
Це зовсім різний досвід, і порівняти їх неможливо. У Кварталі чи Лізі сміху ти отримуєш емоції тут і зараз — так само, як у театрі. Я дуже люблю виставу Тимчасово одружені (колись вона називалася Свінгери), бо там я справді дуже смішна, і це мені подобається. Там ти відразу отримуєш свій «шматок пирога» — ті емоції, за якими я дуже сумую.
А от у зйомках в кадрі все інакше: ти працюєш шматочками, і не завжди бачиш цілісну картину. Серію знаєш, але в моменті вона може здаватися не такою смішною. Потім, коли виходить сезон, дивишся — і вже смішно, прикольно. Тому я не можу сказати, що щось одне мені легше — люблю обидва процеси, просто вони дуже різні.
Ваш шлюб з британцем — це як сучасна казка про кохання без кордонів. Як поєднуються українська та англійська культури у вашому домі?
Чудово поєднуються, можливо, мені просто пощастило. Різ дуже проукраїнський, а його менталітет близький до нашого. У нього чудове почуття гумору, і взагалі англійці — дуже веселі люди. В чомусь вони навіть схожі на українців: так само люблять посидіти в пабі чи випити в барі, просто в них більше саме «пабова» культура.
Різ тепер добре говорить українською, і наші розмови часом виглядають десь так: «Окей, бейбі, гоу ту Шлагбаум» — «Все, бейб, лублу». Це такий наш Ukrainian English. Я вже інколи говорю ні українською нормально, ні англійською — таке собі міксування. Але мені це подобається. Добре знати кілька мов, навіть якщо говориш з акцентом чи в перемішку — це все одно додає життя у спілкування.
Чи було складно адаптувати особливий український гумор? Різ часто розуміє наші локальні меми та жарти?
Звичайно, якщо він розуміє — сміється, якщо ні, я пояснюю. У нас багато контексту в гуморі, і щоб повністю зрозуміти жарт, треба знати історію чи ситуацію, на яку він спирається. Спершу було складно, але тепер він уже чудово орієнтується. Буває, що навіть сам підхоплює наші меми, і я дивуюся, як швидко він вловлює інтонацію та стиль жартів. Це, мабуть, найприємніше — бачити, як людина з іншої культури починає сміятися над тими ж речами, що й ти.
Ви якось розповідали, що маєте маленьку традицію — ходити на побачення. Чи з’явилася у вас якась нова сімейна традиція?
У нас тепер є нова традиція — кожного року брати котика (сміється). Але ми справді взяли другого кота, а Різ уже мріє про третього. Домовились, що якщо у нас буде більше простору, тоді візьмемо. Це смішно, але ці маленькі речі об’єднують.
Ще я дуже люблю собак, але поки живемо у квартирі, завести не наважуємося — це велика відповідальність, з ними треба гуляти, доглядати, а ми не завжди вдома. От коли буде будинок — тоді й песик з’явиться. І, можливо, це буде ще одна наша традиція — щоб у домі завжди було тепло від присутності тварин.
Яку одну вашу рису, звичку або страх знає лише ваш чоловік і навряд чи здогадаються глядачі?
Думаю, тільки він знає, наскільки я можу бути невпевненою і слабкою в деякі моменти. Для більшості я виглядаю впевненою, але бувають ситуації, коли все зовсім навпаки. Я не люблю ділитися цим публічно, але з ним можу бути абсолютно відкритою.
Дивіться ефір нового концерту Вечірнього Кварталу вже в неділю 24 серпня о 20:30.
